Справа №761/250/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1915/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
21 березня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ "ЛЕКРІЗ", ТОВ "ЗЕНТОС" та ФОП ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 січня 2024 року, -
за участю:
представника власників майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 січня 2024 року задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, яке було вилучене під час проведення обшуку нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 1 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28.11.2023, а саме:
1. Ємності з рідинами нікотину у кількості 350 штук;
2. Ємності з рідинами гліцерину у кількості 152 штук;
3. Ємності з рідинами ароматизаторами у кількості 170 штук;
4. Пристрій для змішування рідин у кількості 1 у кількості 1 штука;
5. 9-ть фіскальних фіскальних чеків;
6. Документи щодо переміщення товарів у кількості 95 штук;
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник ТОВ "ЛЕКРІЗ", ТОВ "ЗЕНТОС" та ФОП ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10.01.2024 та скасувати її, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокуроравідділу Офісу Генерального прокурораОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні №42022090000000017 22.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 205-1 КК України, яке було вилучено 19.12.2023 під час обшуку БЕБ України на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 1.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що ніяких законних підстав для арешту вилученого майна не було, ухвала слідчого судді постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, під час однобічного і необ'єктивного судового розгляду.
Прокурором не вмотивовано, чому розгляд клопотання про арешт майна необхідний без повідомлення та участі в судовому засіданні власника, про арешт майна якого ставилось питання, що є порушенням ч. 2 ст. 172 КПК України та прав власника.
Апелянт вказує на порушення вимоги п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, оскільки власник арештованого майна не був підозрюваним/обвинуваченим у кримінальному провадженні №42022090000000017 від 22.04.2022, в матеріалах клопотання про арешт майна немаєжодних відомостейпро повідомлення про підозру у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Оскаржувана ухвала не містить об'єктивно з'ясованих в судовому засіданні обставин з підтвердженням належними та допустимими доказами,які б свідчили про те, що вилучене та арештоване майно є доказом в кримінальному провадженні та пов'язане із злочинною діяльністю або придбане внаслідок здійснення злочину, а також не дано оцінки тій обставині, що власник арештованого майна здійснює господарську діяльність у відповідності до чинного законодавства та є сумлінним платником податків.
А ні клопотання прокурора,а ні оскаржувана ухвала не містять відомостей, що власник майна взагалі встановлений, що майно (товар) отримане таким власником внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також, що саме майно є доказом здійсненого правопорушення, відповідальність за яке передбачена Кримінальним кодексом України, а також, що такий власник намагався його приховати, пошкодити, зіпсувати, знищити, перетворити або відчужити. Крім цього, не міститься, яким чином вказане майно могло бути використане як знаряддя вчинення злочину.
Заявляючи клопотання про арешт, прокурором, не зазначено документів, які підтверджуютьправо власності на вилучене майно, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження третіми особами майном, що належить арештувати, що є порушенням п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України.
Прокурором у клопотанні не відображено, яким же чином офіційна законна підприємницька діяльність таких суб'єктів господарювання, які були зареєстровані тільки у середині або під кінець 2023 року, пов'язана з подіями, які були підставою для внесення до ЄРДР відомостей ще 22.04.2022 про скоєння певними особами злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 205-1 КК України.
Слідчим суддею не прийнято до уваги та не досліджено той факт, що вилучався та арештовувався товар, який не є підакцизним.
У клопотанні прокурора та ухвалі слідчого суддівказувалось, що «за вилученими під час обшуків електронними сигаретами та рідинами (рідинами для електронних сигарет) призначено комплексну судову експертизу матеріалів, речовин та виробів, технічна експертиза, для отримання інформації про склад вказаних рідин, чи є надані на дослідження об'єкти підакцизними товарами та яким, визначальним характеристикам у відповідності до УКТ ЗЕД відповідають вказані рідини, що може бути використана як доказ у кримінальному провадженні».
Проте, фактично електронні сигарети не вилучалисьза адресою: АДРЕСА_1 , тому вони не могли бути відправлені на яку-то експертизу.
У клопотанні прокурора та ухвалі слідчого судді вказувалось, що «за вилученими під час обшуків технічними пристроями призначено судову комп'ютерно-технічну експертизу, для отримання, аналізу інформації, яка в них міститься та може бути використана як доказ у кримінальному провадженні».
Проте, фактично ніякі технічні пристрої не вилучались за адресою: АДРЕСА_1 , тому вони не могли бути відправлені на таку експертизу.
Слідчий суддя не надав оцінку викладеному прокурором у клопотанні, що начебто «за виявленими документами, після їх детального огляду та аналізу даних, які у них містяться, планується призначити судові економічну, технічну, почеркознавчу експертизи».
Проте, фактично було вилучено 9 фіскальних чеків, які є підтвердженням законності проведених операцій з продажу в роздріб товару через зареєстрований у встановлений законом порядку платіжний реєстратор розрахункових операцій (надалі - ПРРО), а також вилучено документищодо переміщеннятоварів (зі складу на торгівельну точку), які відповідно до діючого законодавства України не є предметом судових економічних чи технічних експертиз.
Накладення арешту на вищевказане майно унеможливлює та перешкоджає здійсненню підприємницькою діяльністю власнику такого майна.
Орендоване приміщення магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до18.12.2023використовувалось для здійснення законної підприємницької діяльності (продаж товару у роздріб через зареєстрований у встановленому законом порядку ПРРО) ТОВ «ЛЕКРІЗ», а з 19.12.2023 - TOB «ЗЕНТОС». Дані підприємства мають Ліцензіїна право роздрібної торгівлі тютюновими виробами.
Апелянт звертає увагу на те, що продавці є офіційними працівниками юридичних осіб, з реєстрацією у Державній податковій службі України.
Спочатку ТОВ «ЛЕКРІЗ» на підставі Партнерського договору про надання персоналу від 01.07.2023, а потім - ТОВ «ЗЕНТОС» на підставі Партнерського договорупро надання персоналу від 19.12.2023 надавали свій персонал для реалізації безакцизного товару, який належить ФОП ОСОБА_9 (через зареєстрований ним в установленому порядку ПРРО), на підставі відповідних Заяв-Приєднання до вищевказаних Партнерських договорів від 01.07.2023 та від 19.12.2023.
Завірені копії відповідних документів, підтверджуючих законність діяльності, та надаються у додатку до цієї апеляційної скарги.
Наразі в Україні не встановленозаборони на торгівлю ні наборами, ні сировиною для приготування рідин. Для їх продажу не потрібна ліцензія, а сама сировина не є такою що підлягає маркуванню.
Жодними доказами, що вилучене майнобуло отримано злочинним шляхом, чи що взагалі існує об'єкт кримінального правопорушення, не доведено, а відтак майно не має ознак речового доказу, визначених у ст. 98 КПК України.
Таким чином, як в клопотанні про арешт майна та слідчий суддя в ухвалі, взагалі не обґрунтували, яким саме чином вказане майно, власника якого ними не було встановлено, що фактично належало ФОП ОСОБА_9 , а вилучалось у юридичної особи, яка здійснювала продаж його товару у відповідності до вимог діючого законодавства, і яким не повідомлено про підозру у вищевказаному кримінальному проваджений, має відношення до кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 205-1 КК України.
На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що про місце, дату та час розгляду клопотань про арешт майна йому стало відомо тільки 10.01.2024 о 10:21, проте у зв'язку з тим, що він знаходився у той час в м. Одеса, ним було відправлено клопотання про перенесення судового засідання, однак судове засідання не було перенесено та 22.01.2024 ним під розпис було отримано ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10.01.2024.
В судове засідання прокурор не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника ТОВ "ЛЕКРІЗ", ТОВ "ЗЕНТОС" та ФОП ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , в підтримку апеляційної скарги, яку він просив задовольнити, з наведених в ній підстав та скасувати оскаржувану ухвалу, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ТОВ "ЛЕКРІЗ", ТОВ "ЗЕНТОС" та ФОП ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без участі представника ТОВ "ЛЕКРІЗ", ТОВ "ЗЕНТОС" та ФОП ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 .Разом з цим, апелянт зазначає, що про місце, дату та час розгляду клопотання про арешт майна йому стало відомо тільки 10.01.2024 о 10:21, проте у зв'язку з тим, що він знаходився у той час в м. Одеса, ним було відправлено клопотання про перенесення судового засідання, однак судове засідання не було перенесено та 22.01.2024 ним під розпис було отримано ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10.01.2024, іншої інформації матеріали справи не містять, у зв'язку з чим колегія суддів вбачає підстави для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 січня 2024 року.
Як убачається з матеріалів судового провадження, що Офісом Генерального прокурора забезпечується нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022090000000017 22.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 205-1 КК України, досудове розслідування, в якому здійснюється детективами Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України.
В ході досудового розслідування встановлено, що згідно наявних матеріалів досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи у період із 2022 року по теперішній час на території м. Києва, Київської області та Чернівецької області організували механізм ввезення на територію України контрафактних тютюнових виробів без марок акцизного податку, у подальшому невстановлені особи здійснюють незаконне зберігання, транспортування з метою збуту контрафактних підакцизних товарів, а саме: електронних сигарет, рідин для електронних сигарет, які в подальшому збувають на території України, у тому числі у АДРЕСА_2 .
Проведеними заходами перевірки встановлено, що торгівельне приміщення мережі «ІНФОРМАЦІЯ_1», в якому зберігаються та збуваються підакцизні товари (електронні сигарети, нікотиновмісні рідини, що використовуються в електронних сигаретах) без відповідної ліцензії та без марок акцизного податку знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
28.11.2023 за ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва надано дозвіл на проведення обшуку нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , з метою відшукання і вилучення незаконно виготовлені підакцизні товари - електронні сигарети, тютюн для кальяну, обладнання що забезпечує масове виробництво підакцизних товарів, фурнітури, упаковок, сировини для виготовлення рідин, які використовуються в електронних сигаретах, документів щодо придбання та реалізації незаконно виготовлених підакцизних товарів та сировини, тютюну для кальяну та інших незаконно виготовлених підакцизних товарів, підакцизні товари із маркою акцизного податку із ознаками підробки, чорнових записів та інших речей та документів, які можуть мати значення для даного кримінального провадження..
19.12.2023 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 1, було проведено обшук з метою відшукання та вилучення незаконно виготовлених підакцизних товарів - електронні сигарети, тютюн для кальяну, обладнання що забезпечує масове виробництво підакцизних товарів, фурнітури, упаковок, сировини для виготовлення рідин, які використовуються в електронних сигаретах, документів щодо придбання та реалізації незаконно виготовлених підакцизних товарів та сировини, тютюну для кальяну та інших незаконно виготовлених підакцизних товарів, підакцизні товари із маркою акцизного податку із ознаками підробки, чорнових записів та інших речей та документів, які можуть мати значення для даного кримінального провадження.
За результатами проведення обшуку в нежитловому приміщенні, яке використовується мережею «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено перелік майна.
Вказано, що виявлені та тимчасово вилучені в ході обшуку предмети схожі на рідини для електронних сигарет, а також на інгредієнти для виготовлення таких рідин, а також устаткування для їх виготовлення, а технічні засоби та чорнові записи, ознаки предметів, які використовувались для ведення обліку незаконно придбаної, виготовленої та реалізованої підакцизної продукції.
За вилученими під час обшуків електронними сигаретами та рідинами (рідинами для електронних сигарет) призначено комплексну судову експертизу матеріалів, речовин та виробів, технічна експертиза, для отримання інформації про склад вказаних рідин, чи є надані на дослідження об'єкти підакцизними товарами та яким визначальним характеристикам у відповідності до УКТ ЗЕД відповідають вказані рідини, що може бути використана як доказ у кримінальному провадженні.
За вилученими під час обшуків технічними пристроями призначено судову комп'ютерно-технічну експертизу, для отримання, аналізу інформації, яка в них міститься та може бути використана як доказ у кримінальному провадженні.
За виявленими документами, після їх детального огляду та аналізу даних, які у них містяться, планується призначити судові економічну, технічну, почеркознавчу експертизи.
20.12.2023 вилучені в ході обшуку документи, предмети та майно були оглянуті та їх визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
08.01.2024 прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучене під час проведення обшуку нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28.11.2023, а саме: ємності з рідинами нікотину у кількості 350 штук; ємності з рідинами гліцерину у кількості 152 штук; ємності з рідинами ароматизаторами у кількості 170 штук; пристрій для змішування рідин у кількості 1 у кількості 1 штука; 9-ть фіскальних чеків; документи щодо переміщення товарів у кількості 95 штук.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що вилучені в ході обшуку документи, предмети та майно, в собі містить дані, як підлягають встановленню, а факт вилучення даних речей відноситься до однієї з обставин, що складають подію злочину, а відтак підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України.
Відтак, сторона обвинувачення вказує, що з метою забезпечення схоронності вказаних речових доказів, враховуючи, що з матеріалів досудового розслідування кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що вказане майно, яке вилучене за адресою: АДРЕСА_1 , відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, має суттєве значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, необхідно накласти арешт на вказане тимчасово вилучене майно.
10.01.2024 слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора задовольнив та наклав арешт на майно, згідно переліку, зазначеному у клопотанні прокурора.
Задовольняючи дане клопотання слідчий суддя виходив з того, щоматеріалами клопотання обґрунтовано та в судовому засіданні встановлено необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування, такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, тимчасово вилученого під час проведення обшуку, з метою уникнення можливості його відчуження, забезпечення збереження речових доказів, які були засобами вчинення злочинів, та залишили на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що у випадку його незастосування, це може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.
Вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховував й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Так, приймаючи до уваги викладене, стадію досудового розслідування, та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, даних про призначення експертного дослідження вилучених речей, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні постановою слідчого, прийшов до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.
Крім того, ст. 100 КПК Українивизначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що виявлене та вилучено майно, яке було вилучене під час проведення обшуку нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28.11.2023, а саме: ємності з рідинами нікотину у кількості 350 штук; ємності з рідинами гліцерину у кількості 152 штук; ємності з рідинами ароматизаторами у кількості 170 штук; пристрій для змішування рідин у кількості 1 у кількості 1 штука; 9-ть фіскальних фіскальних чеків; документи щодо переміщення товарів у кількості 95 штук, відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, тобто є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні та може бути використано, як доказ у кримінальному провадженні №42022090000000017 22.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 205-1 КК України, при цьому постановою детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_10 від 20.12.2023, вище зазначене майно визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею арешт накладено обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.
Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, всупереч доводам апелянта.
В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК Українине знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
При цьому, згідно із ч. ч. 10, 11 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Враховуючи всі обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку, накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують - арешт та метою, яку прагнуть досягти - збереження речових доказів.
Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
При цьому під час апеляційного розгляду встановлено, що в кримінальному провадженні за №42022090000000017 22.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 205-1 КК України, слідчим суддею взято до увагидані про призначення експертного дослідження вилучених речей, а також обставини даного кримінального провадження, які підлягають перевірці під час проведення досудового розслідування.
Твердження апелянта, що прокурором не вмотивовано, чому розгляд клопотання про арешт майна необхідний без повідомлення та участі в судовому засіданні власника, про арешт майна якого ставилось питання, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, так як в клопотанні прокурора зазначено, що невстановлені особи з метою прикриття своєї протиправної діяльності використовують суб'єкти господарської діяльності оформленні на сторонніх осіб та усвідомлюючи застосування арешту майна, вживатимуть заходів щодо приховування своєї протиправної діяльності. А відтак, з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза відчуження на користь третіх осіб майна, яке є речовим доказом, існує необхідність проведення розгляду вказаного клопотання без виклику осіб, щодо яких вирішується питання про накладення арешту.
Згідно ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Щодо доводів сторони захисту, що власник арештованого майна не був підозрюваним/обвинуваченим у кримінальному провадженні, колегія суддів звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Твердження адвоката ОСОБА_7 , що фактично ніякі технічні пристрої не вилучалисьза адресою: АДРЕСА_1 , а тому не могли бути відправлені на експертизу, спростовуються матеріалами клопотання, оскільки згідно постанови детектива Головного підрозділу БЕБ України ОСОБА_10 від 20.12.2023 призначено судову комплексну, матеріалів, речовин та виробів, технічну експертизу та для дослідження експертам направлено зразки продукції, а саме: зразки рідин для електронних сигарет згідно протоколів огляду, а не електронні сигарети, як вказує апелянт.
Разом з цим, доводи апелянта, що фактично ніякі технічні пристрої не вилучались за адресою: АДРЕСА_1 , тому вони не могли бути відправлені на таку експертизу, заслуговують на увагу, так як дійсно технічні пристрої за адресою: АДРЕСА_1 не вилучались, а вилучались під час інших обшуків, проведених під час досудового розслідування у даному кримінальному проваджені, однак це не є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Всі інші підстави з яких апелянт вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, не є безумовними підставами для її скасування та підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК Україниарешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Поновити представнику ТОВ "ЛЕКРІЗ", ТОВ "ЗЕНТОС" та ФОП ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 січня 2024 року.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 січня 2024 року - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника ТОВ "ЛЕКРІЗ", ТОВ "Зантос" та ФОП ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4