1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 13 березня 2024 року апеляційну скаргу представника Дніпровської міської ради - адвоката ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 листопада 2023 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна адвоката ОСОБА_5
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та накладено у кримінальному провадженні № 12023000000002058 арешт, шляхом заборони відчуження та розпоряджання майном, а саме на земельну ділянку із кадастровим номером 1210100000:03:054:0020, яка на праві власності належить Дніпровській міській раді (код ЄДРПОУ: 26510514).
Заборонено Дніпровській міські раді (код ЄДРПОУ: 26510514), ТОВ «КАРАВАН-ДНІПРОПЕТРОВСЬК» (код ЄДРПОУ: 33159964), а також іншим юридичним та фізичним особам, службовим особам органів державної влади чи місцевого самоврядування, державним та приватним виконавцям будь-яким чином (вчиняти будь-які дії) щодо відчуження чи розпорядження земельною ділянкою із кадастровим номером 1210100000:03:054:0020.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник Дніпровської міської ради - адвокат ОСОБА_5 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що 03 листопада 2023 року клопотання прокурора розглянуто без повідомлення власника майна, копію ухвали не направлено, 29 листопада 2023 року представник ознайомився із матеріалами справи та 04 грудня 2023 року направив апеляційну скаргу.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, через невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам провадження.
Зазначає, що доводи, викладені у клопотанні прокурора, скопійовані із заяви директора ТОВ «Караван-Дніпропетровськ», яке в свою чергу зводиться не до наявності ознак кримінального правопорушення, а до незгоди із внесенням у 2019 році відомостей до Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки із кадастровим номером 1210100000:03:054:0020. Наведене вказує на наявність адміністративного чи господарського спору між сторонами.
Звертає увагу на те, що вказана земельна ділянка перебувала в оренді у ТОВ Караван-Дніпропетровськ», однак 06.08.2020 у справі № 904/5955/19 Господарським судом Дпіпропетровської області ухвалено рішення про дострокове розірвання договору оренди землі від 04.03.2005, вказане рішення ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2020 року залишено без змін.
Крім того, в рамках вказаної справи, судом зобов'язано ТОВ Караван-Дніпропетровськ» повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку за актом приймання - передачі, привівши земельну ділянку у придатний для подальшого виористання стан. В подальшому господарським судом Дніпропетровської області від 24.12.2020 видано наказ при примусове виконання вказаних рішень та 20.12.2021 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 67949867.
На думку апеллянта, процесуальні дії у кримінальному провадженні є зловживаням процесуальними правами, через, що створюються штучні перешкоди у виконанні рішення суду зі звільнення земельної ділянки та поновлення порушених прав територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської місько ради.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені апелянтом доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвалу слідчого судді може бути оскаржено протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З матеріалів провадження убачається, 03 листопада 2023 року клопотання прокурора розглянуто без повідомлення власника майна, копію ухвали не направлено, 29 листопада 2023 року представник ознайомився із матеріалами справи та 04 грудня 2023 року направив апеляційну скаргу, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження дотримано.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке, 02 листопада 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12023000000002058, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
У клопотанні прокурора зазначено, що службові особи Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, зловживаючи своїм службовим становищем, вжили заходів щодо безпідставної зміни цільового призначення земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:03:054:0020, з метою штучного створення заборгованості ТОВ «КАРАВАН-ДНІПРОПЕТРОВСЬК» перед Дніпровської міської радою для подальшого вилучення з володіння указаного суб'єкта господарської діяльності земельної ділянки та незаконного знесення об'єкта незавершеного будівництва.
З метою дослідження питання протиправності зміни відомостей щодо функціонального призначення земельної ділянки, встановлення (на момент зміни відомостей) нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, пошкодження (часткового знищення) об'єкту незавершеного будівництва: багатофункціональний торговельно-розважальний комплекс з паркінгом (неокінчене будівництво) літ. А.; будівля (тимчасова) літ. Б.; будівля (тимчасова) літ. В; сторожка (тимчасова) літ. Г.; сходи № 1-4; мостіння І-ІІІ (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 645848212101), яке на праві приватної власності зареєстроване за ТОВ «КАРАВАН-ДНІПРОПЕТРОВСЬК» (код ЄДРПОУ: 33159964), 02.11.2023 у кримінальному провадженні слідчим призначено відповідні експертизи з питань землеустрою та земельно-оціночну експертизу, а також будівельно-технічну експертизу та будівельно-оціночну експертизу.
Постановою від 02.11.2023 старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 земельну ділянку із кадастровим номером 1210100000:03:054:0020, яка на праві власності належить Дніпровській міські раді (код ЄДРПОУ: 26510514), визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12023000000002058.
03 листопада 2023 року прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на вказану земельну ділянку з метою збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 листопада 2023 року клопотання прокурора задоволено.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Перша та найголовніша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання з боку органу влади у мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого абзацу надає право позбавляти власності лише «на умовах, передбачених законом», при цьому у другому абзаці визнається право держав здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" пункт 58).
При накладенні арешту на майно, слідчий суддя має обов'язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно із ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.3 зазначеної статті, в цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Однак зазначених вимог закону слідчий суддя та прокурор, який звернувся із клопотанням про арешт майна, не дотрималися.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
Накладаючи арешт на майно з підстав передбачених п.1, ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя не тільки має переконатися в тому, що майно відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України, а й врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Оскільки винесення постанови про визначення майна речовим доказом, не може бути єдиною підставою, для арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Так, посилаючись у клопотанні, що земельна ділянка відповідає критеріям зазначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України та наявні правові підстави, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України для її арешту, прокурор повинний був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку. Між тим, жодних доказів того, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:054:0020, яка на праві власності належить Дніпровській міській радіє предметом та доказом розслідуваного кримінального правопорушення, в матеріалах судового провадження не міститься. Не приведені такі докази і в клопотанні прокурора, що свідчить про безпідставність його тверджень.
Колегією суддів встановлено, що згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023000000002058 від 02.11.2023, вбачається, що змоменту внесення відомостей за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення. В свою чергу, це підтверджує, що у цій справі орган досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник Дніпровської міської ради - адвокат ОСОБА_5 , пояснив, що вказана земельна ділянка перебувала в оренді у ТОВ Караван-Дніпропетровськ», однак 06.08.2020 у справі № 904/5955/19 Господарським судом Дпіпропетровської області ухвалено рішення про дострокове розірвання договору оренди землі від 04.03.2005, вказане рішення ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2020 року залишено без змін.
Крім того, в рамках вказаної справи, судом зобов'язано ТОВ Караван-Дніпропетровськ» повернути Дніпровській міській раді земельну ділянку за актом приймання - передачі, привівши її у придатний для подальшого використання стан. В подальшому господарським судом Дніпропетровської області від 24.12.2020 видано наказ при примусове виконання вказаних рішень та 20.12.2021 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 67949867.
Слідчий суддя, розглядаючи клопотання прокурора, не звернув уваги на вказані обставини та не перевірив наявність підстав для накладення арешту на майно.
Тобто в матеріалах, які додані до клопотання, не міститься жодного доказу того, що земельна ділянка, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, з урахуванням кваліфікації кримінального провадження № 12023000000002058 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а посилання прокурора в постанові про визнання майна речовим доказом на те, що вказане майно є предметом кримінально протиправних дій, є безпідставними, оскільки матеріали судового провадження не містять належного підтвердження таких даних.
Таким чином, як вважає колегія суддів, правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, для арешту земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:054:0020, яка на праві власності належить Дніпровській міській раді (код ЄДРПОУ: 26510514) органами досудового розслідування не доведено, а тому слідчий суддя мав відмовити в задоволенні клопотання прокурора в накладенні арешту на вказане майно.
Звертає на себе увагу і той факт, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення вимог п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності, завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для власника майна.
В силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
З огляду на викладене колегія суддів, перевіривши матеріали провадження, приходить до висновку, що вони не містять достатніх та необхідних даних, які б свідчили про можливість накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, у зв'язку з чим доводи апелянта про незаконність ухвали слідчого судді слід визнати переконливими.
За таких обставин, у даному випадку, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована, а апеляційна скарга представника Дніпровської міської ради - адвоката ОСОБА_5 , - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна, у зв'язку з недоведеністю необхідності арешту зазначеної земельної ділянки, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Дніпровської міської ради - адвоката ОСОБА_5 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 листопада 2023 року, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про накладення у кримінальному провадженні № 12023000000002058 арешту, шляхом заборони відчуження та розпоряджання майном, а саме на земельну ділянку із кадастровим номером 1210100000:03:054:0020, яка на праві власності належить Дніпровській міській раді (код ЄДРПОУ: 26510514) , - відмовити.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 757/49991/23-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_11
Провадження № 11сс/824/680/2024 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК