17 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду кримінальне провадження №12021100020001973стосовно -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Хмельницької області, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, раніше судимого 19.08.2020 року Голосіївським районним судом м. Києва за ч.1 ст. 122 КК України на 1 рік позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,-
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 10 листопада 2022 року, -
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 10.11.2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років.
На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного ОСОБА_7 за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 19.08.2020 року та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років 6 (шість) місяців.
Також, цим вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно вироку суд визнав доведеним, що, ОСОБА_7 03.07.2021 року приблизно о 19 год. 00 хв., перебуваючи на території Дарницького кладовища, що за адресою: м. Київ, вул. Тепловозна, 2, в ході словесного конфлікту, керуючись раптово виниклим умислом, направленим на умисне вбивство, передбачаючи і бажаючи настання смерті іншої людини, тобто невстановленого чоловіка, за допомогою дерев'яного могильного хреста, що лежав поруч, наніс численні удари в область голови та тулуба невстановленого чоловіка, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження від яких він помер на місці, а саме: у вигляді відкритої черепно-мозкової травми: деформації голови зі сплощенням її у фронтальній площині, множинних забійних, рвано - забійних ран на голові, саден на обличчі; просочуючих крововиливів у м'які тканини множинних фрагментарно - осколкових переломів кісток склепіння, основи черепа та кісток обличчя з частковим руйнуванням черепа, множинних розривів твердої мозкової оболонки, часткової фрагментації головного мозку; крововиливів під оболонки та у шлуночки мозку, вогнищевого крововиливу у стовбурному відділі головного мозку; тупої травми грудної клітки та живота: сплощення грудної клітки у фронтальній площині, множинних двобічних переломів ребер по різним анатомічним лініям, подекуди з розривами пристінкової плеври; перелому грудини, лівої ключиці; просочуючих крововиливів у м'які тканини грудної клітки по передній поверхні; крововиливів у корені легень, розривів навколосерцевої сорочки, ушкоджень серця уламком зламаного ребра через плевральні розриви легень, капсулярного розриву печінки уздовж серпоподібної зв'язки з розміщенням тканини уздовж розриву; крововиливів у плевральні порожнини у черевну порожнину.
Після цього, ОСОБА_7 взявши до рук ніж господарсько-побутового призначення наніс ним численні удари в область тулуба, шиї, голови та кінцівок невстановленої особи, спричинивши таким чином останньому тілесні ушкодження у вигляді: 18 колото - різаних поранень шиї, 107 колото-різаних поранень на тулубі, 10 з яких проникаючі у плевральні порожнини та порожнину очеревини, 52 колото - різаних поранення на верхніх та нижніх кінцівках, одного колото - різаного поранення голови.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просить скасувати вирок Дарницького районного суду м. Києва від 10.11.2022 року, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 закрити у зв'язку з не встановленням достатніх доказів його винуватості та вичерпанням можливості їх отримати.
Апелянт вважає, що оскаржуваний вирок суду винесено без встановлення усіх істотних обставин справи та перевірки їх доказами, а тому підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що із всіх доказів причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому злочину могли би слугувати слідчий експеримент та знайдена на його одязі кров, однак суд необґрунтовано взяв в якості підтвердження вини ОСОБА_7 протокол слідчого експеримену, який він просив визнати недопустимим доказом, оскільки обвинувачений неодноразово заявляв про здійснення щодо нього фізичного та психологічного тиску з боку працівників поліції, а тому на досудовому розслідуванні останній оговорив себе, проте суд не дав оцінки цій обставині, не перевірив доводів обвинуваченого в повній мірі. Що стосується другого доказу, а саме знайдена на одязі ОСОБА_7 кров потерпілого, то цей доказ, на думку обвинуваченого, є сфальсифікованим, оскільки обвинувачений достатньо довгий час знаходився в управлінні поліції і працівникам поліції нічого не заважало забруднити його одяг кров'ю потерпілого, однак суд першої інстанції не перевірив вказані доводи в повній мірі та не дав їм належної оцінки. Інших доказів, які б давали підстави припустити причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому злочину матеріали кримінального провадження не містять.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного вироку; повторно частково дослідивши за клопотанням сторони захисту обставини, встановлені під час кримінального провадження; провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до ст. 94 КПК України, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і не упередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Переглядаючи вирок суду першої інстанції стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказані вимоги кримінального процесуального закону під час розгляду даного кримінального провадження та при ухваленні вироку судом були дотримані.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджені дослідженими в судовому засіданні та оціненими відповідно до положень ст. 94 КПК України доказами, які визнані судом належними, допустимими і достовірними, а їх сукупність достатніми для ухвалення обвинувального вироку у даному кримінальному провадженні.
Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції у відповідності з частиною 1 ст. 337 КПК України, провівши в межах висунутого обвинувачення судовий розгляд даного кримінального провадження, дослідивши зібрані в установленому законом порядку докази та за встановлених фактичних обставин, за яких ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, дійшов висновку про його винуватість в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, з наведенням в обвинувальному вироку доказів на підтвердження свого висновку щодо доведеності його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який грунтується на даних протоколу огляду місця події від 03.07.2021 року та фототаблицях до нього (т.1 а.с. 63-74); даних протоколів огляду місця події від 04.07.2021 року та фототаблицях до цих протоколів (т.1 а.с. 75-79, а.с. 80-83, а.с. 84-86); даних протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 30.07.2021 року (т.1 а.с. 88-89); на даних постанов про визнання речовими доказами (т.1 а.с. 91-96), даних, які містяться у численних висновках експертів: № 021-1985-2021 ( т.1 а.с. 242-244), № 081-258-2021 року ( а.с. 109-114), № 091-205-2021 року (а.с.116-120), № 091-204-2021 року (а.с.121-125), № СЕ-19/111-21/37704-БД від 25.11.2021 року та додатках до нього (а.с. 132-148), № СЕ-19-111-21/37127-БД від 26.11.2021 року (а.с.156-163), № СЕ-19-111-21/37128-БД від 26.11.2021 року (а.с.166-175), № СЕ-19-111-21/37126-БД від 25.11.2021 року (а.с.179-188), даних протоколів огляду відеозаписів від 30.07.2021 року (.1 а.с. 195-204, 210-214); даних протоколу огляду речей, вилучених у ОСОБА_7 при його затриманні (т.1 а.с.219-225); даних протоколу слідчого експерименту від 04.07.2021 року та відеозапису цієї слідчої дії (т.1 а.с. 239-241); поясненнях експерта ОСОБА_8 .
При цьому в судовому засіданні були повно та всебічно перевірені доводи сторони захисту, які є аналогічними з доводами викладеними захисником у поданій апеляційній скарзі щодо відсутності доказів, які б доводили причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який свою вину не визнав та заперечував нанесення потерпілому тілесних ушкоджень.
Проте, ці доводи сторони захисту були обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки вони суперечать встановленим в ході судового розгляду фактичним обставинам кримінального правопорушення та спростовуються сукупністю досліджених доказів у справі, які змістовно наведені у вироку.
Так, допитаний в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав, вказував на свою непричетність до його вчинення та стверджував, що 03.07.2021 року, коли проходив повз Дарницьке кладовище побачив невідомого чоловіка, який лежав на землі у спідній білизні, і на питання, що трапилось, останній відповів, що йому погано і попросив води. Свою воду він не хотів давати, а тому пішов в магазин "Сільпо", де купив пиво, яке вжив біля паркану кладовища, а потім вирішив піти знову до потерпілого і дати йому води. В цей час він побачив іншого чоловіка, який спускався по сходах та сказав йому, що треба викликати швидку допомогу, але той махнув рукою і запропонував випити, що вони і зробили, після чого він заснув на кладовищі, а коли прокинувся пішов по стежці, побачив що одного невідомого, з яким вони побилися та розійшлися. Потім він вирішив піти до озера та помитися, однак його затримали працівники поліції, привезли до райвідділу та почали запитувати для чого він вбив людину, показували фото вбитого, крутили йому руки та ноги, щоб він розповів як все відбулось. У нього не було іншого варіанту, як визнати себе винуватим, оскільки працівники поліції йому погрожували великим строком за вчинене, могли би поламати руки та ноги, а тому він показав як наносив потерпілому удари. Про тиск з боку працівників поліції він не повідомив своєму захиснику, так як не бачив у цьому сенсу.
Також, обвинувачений ОСОБА_7 стверджував, що після того, як дав потерпілому попити води, він його більше не бачив і до нього не підходив, а сліди крові потерпілого на його одежі було сфальсифіковано працівниками поліції.
Оцінюючи зібрані у справі докази на предмет доведеності зазначених сторонами кримінального провадження обставин, суд першої інстанції розцінив позицію обвинуваченого, який заперечував свою причетність до вчинення інкримінованого йому злочину, як спосіб захисту та обгрунтовано визнав показання обвинуваченого ОСОБА_7 неправдивими та такими, що направлені на його ухилення від кримінальної відповідальності за скоєне ним умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з чим погоджується і колегія суддів.
Отже, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 щодо недопустимості в якості доказу протоколу проведення слідчого експерименту, під час якого на ОСОБА_7 чинився тиск з боку працівників поліції і останній був змушений визнати свою вину у вчиненні умисного вбивства, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з дослідженого під час апеляційного розгляду за клопотанням сторони захисту протоколу слідчого експерименту від 04.07.2021 року та відеозапису цієї слідчої дії (т.1 а.с. 239-241), всупереч твердженням обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника вбачається, що останній у присутності захисника, понятих та інших учасників вказаної слідчої дії, без будь-якого тиску на нього з боку працівників поліції відтворив на місцевості обстановку події, яка відбулась 03.07.2021 року на території Дарницького кладовища, наглядно продемонстрував чим саме наносив удари потерпілому, їх послідовність і хаотичність нанесення спочатку хрестом, а потім ножем, та вказав приблизне місце куди він викинув ніж.
При цьому, визнаючи вказаний протокол проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 допустимим доказом, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що вказана слідча дія, в ході якої останній продемонстрував механізм та послідовність заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, була проведена раніше, ніж експертом складено висновок № 021-1985-2021 (а.с. 242-244в), яким було встановлено, що смерть потерпілого настала від відкритої черепно-мозкової травми (розтрощення голови), а вже потім посмертно були нанесені колото-різані поранення на тілі потерпілого, як і вказував ОСОБА_7 під час проведення слідчого експерименту, який у суді не зазначав, що йому хто-небудь розповідав про послідовність нанесення потерпілому ударів.
Твердження обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що у районному відділі поліції його побили та погрожували тривалим терміном ув"язнення, а тому під час слідчого експерименту він був змушений визнати себе винним та вказати механізм нанесення потерпілому ударів ножем, колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає безпідставними, оскільки під час перегляду апеляційним судом відеозапису слідчого експерименту від 04.07.2021 року за участю ОСОБА_7 останній у присутності захисника не вказував, що працівники поліції чинили на нього фізичний або психологічний тиск, і на запитання про походження на його обличчі синців та саден пояснив, що виникли вони в результаті бійки з невідомим чоловіком на кладовищі. Після перегляду вказаного відеозапису, на аналогічне запитання суду обвинувачений підтвердив, що наявні на його обличчі тілесні ушкодження були напередодні завдані йому невідомим чоловіком під час бійки на кладовищі, тобто ще до його затримання працівниками поліції.
За клопотанням сторони захисту судом першої інстанції були допитані слідчі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які зазначили, що на ОСОБА_7 жодного тиску не вчинялось, погроз не висловлювалось, і останній в ході слідчого експерименту за участю захисника самостійно показував як наносив удари потерпілому.
Під час апеляційного розгляду, за клопотанням прокурора до справи була долучена копія постанови від 05.10.2022 року про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №4202110202000001973 від 06.07.2021 року на підставі ухвали слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва за повідомленням підозрюваного ОСОБА_7 про те, що 04.07.2021 року в Дарницькому УП ГУНП у м. Києві до нього застосовувалися фізичне та психологічне насилля, з якої вбачається, що вказане кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України закрито на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю складу злочину. Про прийняте рішення ОСОБА_7 був повідомлений через ДУ "Київський слідчий ізолятор", якому під розписку вручена копія постанови слідчого від 05.10.2022 року про закриття кримінального провадження на 5 аркушах та роз"яснено право на її оскарження в порядку ст. ст. 303, 304 КПК України (т.2 а.с. 205-208).
Крім того, посилаючись на висновок об"єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладений у постанові від 14.09.2020 року (справа № 740/3597/17) щодо розмежування між показаннями особи та протоколом слідчого експерименту як окремих самостійних процесуальних джерел доказів, суд першої інстанції визнав неспроможними доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_7 про визнання протоколу слідчого експерименту недопустимим доказом та обгрунтовано зазначив, що у вироку послався не на показання обвинуваченого, а на протокол цієї слідчої дії, як на цілісний документ, що є джерелом доказів.
Щодо доводів сторони захисту про фальсифікацію слідів крові на одежі ОСОБА_7 , суд першої інстанції обгрунтовано вказав у вироку, що вилучені у обвинуваченого речі, в які він був одягнений при його затриманні, були поміщені до пакетів № INZ4002574 та № INZ400275, які 18.07.2021 року оглядалися слідчим у присутності понятих, і будь-яких зауважень про порушення їх цілісності останніми не заявлялось. Не вказував про таке і допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_8 , який підтвердив свої висновки та, крім іншого, зазначив, що на наданій на дослідження футболці було виявлено сліди крові трупа, які також були виявлені і на штанах та кросівках обвинуваченого, однак кількість та якість цих слідів крові була непридатна для встановлення її належності та ДНК.
Також неспроможними суд першої інстанції визнав і доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про порушення його прав, через відсутність захисника під час отримання у нього зразків для проведення експертиз та обгрунтовано зазначив, що така процесуальна дія, як отримання зразків для експертизи, пов"язана з необхідністю отримання доказів, які носять об"єктивний характер, і не залежать від волі особи, у якої вони відбираються, а тому вона не може розглядатися як така, що порушує право особи. У цьому випадку присутність чи відсутність захисника не може позначитися на зміст результатів отриманих під час цієї процесуальної дії. Така позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, зокрема викладеною у постановах від 25.06.2019 року (справа № 423/1766/16) та від 02.04.2020 року (справа № 415/1864/14-к), де Верховний Суд не знайшов підстав вважати, що відсутність захисника при отриманні зразків для експертизи, є порушенням права особи на захист, у якої ці зразки відбираються. Крім того, матеріали справи не містять даних, які б вказували, що ця процесуальна дія була здійснена всупереч волі ОСОБА_7 або із застосуванням до нього будь-якого тиску.
Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обстави, які мають значення для кримінального провадження.
Згідно ст. 86 КПК України доказ визнається допустим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 87 КПК України визначено, що недопустимими є докази отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманої внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Отже, апеляційні твердження сторони захисту про наявність підстав для визнання протоколу проведення слідчого експерименту від 04.07.2021 року недопустимим доказом, якому суд, у сукупності з іншими доказами дав належну оцінку, визнав ці докази допустимими та поклав в основу обвинувального вироку стосовно ОСОБА_7 колегія суддів, з огляду на вищевикладене, вважає безпідставними.
Наведені у вироку докази, суд першої інстанції, керуючись критерієм доведеності винуватості ОСОБА_7 в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, поза розумним сумнівом, обгрунтовано визнав належними і допустимими, які не викликають сумнівів у їх достовірності і у своїй сукупності відповідають фактичним обставинам та об'єктивно узгоджуються між собою.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, зважаючи на конкретні обставини справи, враховуючи вищезазначені факти і дані про його особу, призначив покарання в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України, яке за своїм видом та розміром відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Крім того, на підставі ст. 71 КК України суд призначив ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю вироків, частково приєднавши невідбуту ним частину покарання за попереднім вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 19.08.2020 року.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає обвинувальний вирок стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 законним, обгрунтованим та вмотивованим і підстав для його скасування та закриття кримінального провадження, про що ставиться питання в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_6 , не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України , колегія суддів -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 10 листопада 2022 року у кримінальному провадженні №12021100020001973 стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України - без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії цієї ухвали.
Судді: __________________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3