27 березня 2024 року Чернігів Справа № 620/1555/24
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому просить:
- визнати протиправною відмову відповідача у здійсненні перерахунку та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати у відповідності до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, донарахування та виплачувати на користь позивача доплату до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, проживаючому на території радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати у відповідності до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік), постійно, з періоду звернення, тобто з 06.12.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
Суд ухвалою від 05.02.2024 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому проваджені) та встановив відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.
Так, позов мотивовано тим, що позивачу виплачується доплата як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення не в кратному розмірі до мінімальної заробітної плати, як передбачено Законом №796, а в зменшеному розмірі, виходячи з положень постанови Кабінету Міністрів України №1210, якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону України від 28.12.2014 №76 «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який вступив в законну силу 01.01.2015 та яким встановлено, що ст.39 закону України №796-ХІІ застосовується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв'язку із відсутністю ознаки проживання на території радіоактивного забруднення та зазначає, що права на отримання підвищення позивач не має в силу незворотності дії закону в часі, оскільки до спірних правовідносин не має застосовуватись ст.39 Закону України від 28.02.1991 №796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції до 01.01.2015.
Крім того вказує, що з 01.01.2015 зона посиленого радіоекологічного контролю виключена з переліку зон радіоактивного забруднення територій, визначених Законом №791а.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
Позивач перебуває на обліку у відповідача, є непрацюючим пенсіонером та проживає в селі Короп'є, Чернігівський район, Чернігівська область, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 віднесено до 4 зони посиленого радіоекологічного контролю. Відповідно до довідки відділу ЦНАП від 07.12.2023 №107 (а.с.16) даний населений пункт по 31.12.2014 відносився до 4 зони радіоактивного забруднення зони посиленого радіоекологічного контролю.
Позивач у грудні 2023 року звернувся до відповідача щодо виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю. Проте, листом від 09.01.2023 відповідач відмовив у проведенні нарахування та вказав, що пенсія виплачується згідно з чинним законодавством (а.с.18).
Вважаючи, що відповідно до ст.39 Закону України від 28.02.1991 №796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення та відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю, повинна виплачуватись щомісячна доплата до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Предметом оскарження у цій справі є бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не нарахування та невиплати позивачеві з 06.12.2023 підвищення до її пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території посиленого радіоекологічного контролю, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Так, спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення є Закон України від 28.02.1991 №796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).
Стаття 39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015, була викладена наступним чином: «1. Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
2. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
3. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України».
Між тим, 28.12.2014 прийнято Закон №76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, підпункт 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону №796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
Так, 04.02.2016 прийнято Закон №987-VIII, який згідно з розділом ІІ «Прикінцеві положення» набрав чинності з 01.01.2016 і яким включив до Закону №796-ХІІ статтю 39 такого змісту: «Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України».
Разом з цим, суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
За змістом частин другої та третьої статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена, встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Водночас, суд звертає увагу, що Закон №796-ХІІ не регулює питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умови проживання та роботи населення, господарську, науково - дослідну та іншу діяльність у цих зонах тощо.
Зазначені правовідносини, зокрема питання поділу території на відповідні зони врегульовано Законом України від 27.02.1991 №791а-ХІІ «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №791а-ХІІ).
Так, частиною першою статті 2 Закону №791а-ХІІ (у редакції, чинній до 01.01.2015) визначено чотири зони радіоактивного забруднення, а саме: зона відчуження; зона безумовного (обов'язкового) відселення; зона гарантованого (добровільного) відселення; зона посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до частин другої та третьої статті 2 Закону №791а-ХІІ повноваження щодо установлення меж цих зон, визначення переліку населених пунктів, які відносяться до конкретної зони радіоактивного забруднення делеговані Кабінету Міністрів України.
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення затверджено постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106. Відповідно до додатку 1 Переліку село Короп'є Чернігівської області Козелецького (Чернігівського) району, де проживає позивач, віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона).
Разом з тим, пунктом 2 розділу І Закону №76-VIII внесено зміни у статтю 2 Закону №791а-ХІІ, якими абзац п'ятий частини другої статті 2 цього закону виключено. Зазначені зміни набрали законної сили з 01.01.2015.
Отже, з 01.01.2015 стаття 2 Закону №791а-ХІІ визначає такі категорії зон забруднення територій:
1) зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році;
2) зона безумовного (обов'язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/км-2 та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км-2 та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км-2 та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;
3) зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км-2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км-2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км-2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.
Межі цих зон установлюються та переглядаються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з Національною академією наук, центральними органами виконавчої влади, сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави, безпеки використання ядерної енергії, управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення, на основі експертних висновків.
Відповідно до Експертного висновку Нацкомісії з радіаційного захисту населення України про радіологічний стан населених пунктів Чернігівської області від 26.12.2012 №12 (https://nkrzu.gov.ua/share/exp_vys/materialy/chernihivska_1/2_ekspertnyi_vysnovok_chernihivska.pdf) село Короп'є Чернігівської області Козелецького (Чернігівського) району, де проживає позивач, виключене з зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона).
Тобто, з 01.01.2015 зона посиленого радіоекологічного контролю виключена з переліку зон радіоактивного забруднення територій, визначених Законом №791а-ХІІ.
Законом №76-VIII виключено, також статтю 23 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка встановлювала компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4.
Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018, яке стало однією з підстав звернення до суду з даним позовом, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 2, абзаци перший, другий підпункту 3, підпункт 4, абзаци перший, другий підпункту 5, абзаци перший - четвертий підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII.
Водночас, жодні зміни, внесені Законом №76-VIII до Закону №791а неконституційними не визнавались. Отже, чинна на момент звернення до суду редакція статті 2 Закону №791а не змінювалась, не виключалась іншими законами та не визнавалась неконституційною.
При цьому, судом встановлено, що до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106, зміни щодо виключення зони посиленого радіоекологічного контролю не вносилися.
Відтак, станом на час звернення до суду із зазначеним позовом, село Короп'є Чернігівської області згідно з вказаним Переліком відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю, яка, передусім, виключена із Закону №791а-ХІІ.
Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.
Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Тому, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Таким чином, незважаючи на відсутність змін щодо виключення зони посиленого радіоекологічного контролю із Переліку, застосовуватись має саме Закон №791а-ХІІ (в редакції зі змінами, внесеними Законом №76-VIII).
За наведених обставин, системно проаналізувавши положення чинного законодавства, суд зазначає, що повноваження щодо установлення меж зон радіоактивного забруднення, визначення переліку населених пунктів, які відносяться до конкретної зони радіоактивного забруднення делеговані Кабінету Міністрів України, однак Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями визначати додаткові зони радіоактивного забруднення, ніж ті, що передбачені Законом №791а-ХІІ.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відновлення дії статті 39 Закону №796-ХІІ у редакції чинній до 01.01.2015 не надає права на отримання підвищення пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території, що відносилась до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Підвищення пенсії, передбачене статтею 39 Закону №796 є соціальною пільгою, яка встановлена за проживання на території радіоактивного забруднення, водночас станом на день звернення до суду з даним позовом, село Короп'є Чернігівської області не відноситься до території радіоактивного забруднення, а позивач, відповідно, не є особою, яка проживає на такій території.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.11.2011 №20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
Суд зазначає, що надання правової оцінки факту визнання неконституційними положень Закону №76-VІІІ, якими з 01.01.2015 виключено, зокрема, статтю 39 Закону №796-ХІІ, у контексті права на виплату підвищення до пенсії громадянам, які проживають на території, що відносилась до зони посиленого радіоекологічного контролю, нерозривно пов'язано з тим, що скасування законодавчого визначення відповідної зони неконституційним не визнано та вказана норма є чинною.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у позивача із 17.07.2018 не виникло права на отримання підвищення до пенсії як непрацюючого пенсіонера на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ, у зв'язку із відсутністю ознаки проживання на території радіоактивного забруднення. Отже, відмовляючи позивачу у нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
При цьому, судом відхиляються посилання позивача на рішення Верховного Суду у зразковій справі №240/4937/18 через фактичну відмінність спірних відносин та обставин справи, оскільки однією з ознак вказаної зразкової справи є проживання позивача на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, тоді як у даній справі вказана ознака на момент виникнення спірних правовідносин відсутня.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи ст.139 КАС України судові витрати не розподіляються.
Керуючись ст. 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У позові ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-а, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 21390940).
Повне рішення суду складено 27.03.2024.
Суддя Л.О. Житняк