14 березня 2024 року справа № 580/12356/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , в якій просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.03.2022 по 09.10.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022 та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.03.2022 по 09.10.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022, та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо неналежної виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.03.2022 по 09.10.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022 та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.03.2022 по 09.10.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022 та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Ухвалою судді від 29.12.2023 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи в судове засідання.
Ухвалою суду від 17.01.2024 залучено до участі у справі в якості співвідповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Розгляд справи розпочато спочатку.
Ухвалою суду від 19.02.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду та надано десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 06.03.2024 визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновлено строк звернення до суду. Продовжено розгляд по суті адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за період проходження військової служби йому не вірно нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення із безпідставним застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 для визначення складових грошового забезпечення, тоді як необхідно застосовувати прожитковий мінімум станом на 01.01.2022 та 01.01.2023, відповідно.
У відзивах на адміністративний позов, відповідачі: військові частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 зазначили, що згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим званням), як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, тому при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням застосовувався прожитковий мінімум виходячи з розміру 1762 гривні та перерахунку не підлягає.
Також відповідачі зазначили, що військова частина НОМЕР_1 з 01.09.2023 перебуває у підпорядкуванні та фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 , та не має власного фінансового рахунку. До 01.09.2023 військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тому зі свого боку військова частина НОМЕР_1 нарахувала всі передбачені чинним законодавством платежі. Також відповідач зазначив, що позивач отримував грошове забезпечення у повному обсязі, при цьому, відсутні будь-які дані щодо звернення ним до керівництва військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 чи військової частини НОМЕР_2 про неправильність нарахування та виплати грошового забезпечення за час проходження військової служби.
У відзиві на адміністративний позов, відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 , заперечив проти задоволення позову, зазначивши, що нараховане військовою частиною НОМЕР_1 грошове забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_5 виплачувалось військовослужбовцю ОСОБА_1 до 31 серпня 2023 року, а в подальшому військовою частиною НОМЕР_2 .
Здійснення нарахування (підписання розрахунково-платіжних відомостей) вищевказаного грошового забезпечення покладено на командира військової частини НОМЕР_1 , а здійснення видаткових операцій з метою виплати грошового забезпечення позивачу перебуває у межах повноважень фінансово- економічної служби військової частини НОМЕР_2 .
Отже, всі ймовірні невиконані зобов'язання які перебувають у військовій частині НОМЕР_1 , щодо здійснення видаткових операцій з метою виплати грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 переходять до його правонаступника, а саме до військової частини НОМЕР_2 .
На підставі наведеного відповідачі вважають, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд виходить з такого.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 призваний на військову службу із запасу ІНФОРМАЦІЯ_2 та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 01.03.2022.
Наказом командира Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних Сил України №232 від 09.10.2023 звільнено від займаної посади і призначено капітана ОСОБА_1 , начальника штабу - заступника командира батальйону НОМЕР_3 окремого стрілецького батальйону НОМЕР_4 окремої механізованої Степової бригади Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних Сил України - офіцером групи підготовки НОМЕР_5 батальйону резерву Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних Сил України.
Не погодившись із обчисленими сумами отриманого грошового забезпечення позивач звернувся в суд з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
На підставі частин 2, 3 вказаної норми до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
За приписами частини четвертої статті 9 Закону 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (надалі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01 березня 2018 року (надалі - Постанова № 704).
Відповідно до пункту 4 Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.
Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка Додатку 14 до Постанови №704).
21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (надалі - Постанова № 103), якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14” (пункт 6 Постанови № 103). Постанова №103 набула чинності 24 лютого 2018 року.
Пункт 6 постанови КМУ №103 яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18.
Отже, після 29.01.2020 була відновлена дія п. 4 постанови КМУ №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018 року.
Таким чином, після 29.01.2020 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли підстави для перерахунку та виплати грошового забезпечення згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач має право на отримання грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та статті 9 Закону №2011-ХІІ.
За наведеного правового регулювання суд дійшов висновку, що відповідачі помилково вважають, що грошове забезпечення позивача повинного нараховуватись виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом саме на 01.01.2018.
Одночасно суд враховує, що пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України “Про Державний бюджет на 2022 рік” та пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України “Про Державний бюджет на 2023 рік” встановлено спеціальну норму, якою прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні.
Отже, вказаними Законами фактично зупинено зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб для нарахування грошового забезпечення за спеціальними законами, що на думку суду також поширюється на військовослужбовців, які проходять військову службу, тому для нарахування грошового забезпечення позивача у спірний період повинна застосовуватись величина прожиткового мінімуму - 2102 грн.
При цьому, суд відхиляє посилання відповідачів на норми постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481, оскільки Закон України «Про Державний бюджет на 2022 рік» та Закон України «Про Державний бюджет на 2023 рік», таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, протягом 2023 року не містить.
Отже, положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили, а після указаної дати не відповідають таким.
З урахуванням наведеного, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік» та Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року в розмірі 2102 грн.
Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними зокрема в постановах від 05.04.2023 року у справі № 340/3604/22, від 14.09.2022 року у справі №500/1886/21, від 19.10.2022 року у справі № 400/6214/21, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21.
Враховуючи викладене, суд вважає протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування позивачу грошового забезпечення з 01.03.2022 по 31.08.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102 грн.
При цьому, суд зважає на ту обставину, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не несе відповідальність за правильність та повноту нарахування грошового забезпечення з 01.03.2022 по 31.08.2023, оскільки тільки здійснював виплату грошового забезпечення на підставі поданих військовою частиною НОМЕР_1 документів.
Суд також враховує, що згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.01.2023 № 2 “Про затвердження Положення про спільне фінансове господарство ІНФОРМАЦІЯ_1 та військовими частинами НОМЕР_1 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 ” на час служби позивача у військовій частині НОМЕР_1 , в період часу з 01.03.2022 по 31.08.2023 виплати грошового забезпечення здійснював ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) № 1160 від 22.08.2023, військова частина НОМЕР_1 знята з фінансового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_4 та з 01.09.2023 зарахована на фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_2 .
Пунктом 2 наведеного наказу створено об'єднану фінансово-економічну службу військової частини НОМЕР_2 , до складу якої включити особовий склад фінансово-економічних служб військових частин НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_1 .
Заходи фінансового забезпечення, ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової, бюджетної звітності вказаних військових частин здійснювати силами об'єднаної фінансово-економічної служби під керівництвом начальника фінансово-економічної служби - головного бухгалтера військової частини НОМЕР_2 .
Отже, з 01.09.2023 нарахування та виплата належних видів забезпечення особовому складу військової частини НОМЕР_1 (в тому числі компенсацій, допомог, винагород, відшкодування витрат на службові відрядження, інших виплат), а також податків, зборів, відрахувань та утримань (в тому числі за виконавчими листами) здійснюється об'єднаною фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_2 .
З огляду на викладене, суд вважає протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення з 01.09.2023 по 09.10.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102 грн.
З урахуванням зазначеного, для відновлення порушених прав позивача на військову частину НОМЕР_2 необхідно покласти обов'язок щодо нарахування та виплати спірних виплат позивачу, як установу, яка з 01.09.2023 несе відповідальності за правильність і повноту нарахування і виплати грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 .
Щодо позовних вимог про виплату грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає, що між сторонами в цій частині відсутній спір, а позовні вимоги є передчасними, оскільки в суду відсутні підстави вважати, що під час нарахування та виплати грошового забезпечення військова частина НОМЕР_2 порушить вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.03.2022 по 31.08.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102 грн.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.09.2023 по 09.10.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102 грн.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_15 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_16 ) грошове забезпечення з 01.03.2022 по 09.10.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102 грн. на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО