27 березня 2024 рокусправа № 380/17964/23
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп'як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними, -
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ; далі - Позивач) звернувся в суд з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (адреса: вул.Антоновича 51,Київ 150,03150; код ЄДРПОУ - 39816845; далі - Відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови № 353990 від 19.04.2023 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, оскаржувана постанова не відповідає вимогам чинного законодавства, яке регулює правовідносини у сфері безпеки на автомобільному транспорті. Вказує, що всупереч вимог пункту 26 Порядку здійснення органами Укртрансбезпеки державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ №1567 від 08.11.2006, позивача не повідомлено про час і місце розгляду справи про порушення і, як наслідок, позбавлено можливості надати свої пояснення та заперечення. Зазначає, що притягнення позивача до відповідальності за відсутність у водія не оформленого протоколу перевірки та адаптації тахографа є протиправним, оскільки такі вимоги поширюються виключно на транспортні засоби, якими здійснюються міжнародні автомобільні перевезення, в той час як позивач здійснює лише внутрішнє перевезення вантажів територією України без перетину державного кордону. Вважаючи спірну постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» є адміністративно-господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб'єкта господарювання. Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. Також зазначає, що відповідно до пункту 27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа розглядається без її участі. Повідомлення про розгляд справи, яке зареєстроване у електронній системі документообігу Державної служби України з безпеки на транспорті від 10.03.2023 за № 15167/31/24-23, було направлено на адресу Позивача. Факт направлення даного повідомлення підтверджується фіскальним чеком AT «Укрпошта» від 16.03.2023 та списком рекомендованих відправлень № 3436 (додаються). Згідно трекінгу відправлень на офіційному веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 рекомендований лист за номером 7905100129440, що відправлений Позивачу 16.03.2023, прибув у відділення вже 18.03.2023, тобто завчасно до розгляду справи про порушення. Шлях на вказаному веб-сайті показує, що 24.03.2023 вищевказане повідомлення не було вручене під час доставки з невідомих для Відповідача причин та 15.04.2023 було повернуте за зворотньою адресою. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №820/4624/17 зазначає, що на відповідача не покладено обов'язок контролю за процесом відправлення та контролю за дотриманням поштової кореспонденції після подачі до поштового відділення. Заперечує доводи позивача про необхідність наявності тахографа лише у перевізників, що здійснюють міжнародні перевезення, оскільки згідно до абзацу першого пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнанні діючими та повіреними тахографами. Таким чином, в контексті статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» протокол перевірки та адаптації тахографа, тахокарти, бланк підтвердження діяльності є тими документами, які повинні бути пред'явленні особам, що уповноваженні здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху. Згідно з абзацом 4 пункту 3.3. Інструкції №385 від 24.06.2010 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, серед іншого, своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня протягом якого керував транспортним засобом. Вказує, що за відсутності у слоті тахографа особистої картки водія, не буде фіксуватися інформація про режим праці та відпочинку водія і не буде роздруківки режиму праці та відпочинку водія, а отже і порушуватимуться чинні вимоги законодавства у сфері автомобільного транспорту. Просить відмовити у задоволенні позову.
Суд відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішив розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області Укртрансбезпеки на автомобільній дорозі М-06 Київ-Чоп 432 км + 400, 26.02.2023 на підставі графіку проведення рейдових перевірок та відповідно до направлення на перевірку від 17.02.2023 №015715 проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, а саме транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 .
До перевірки водій транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_2 , надав посадовим особам Укртрансбезпеки:
- посвідчення водія серії НОМЕР_4 ;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 ;
- товарно транспортну накладну № 102-35983143 від 26.02.2023.
За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.02.2023 №350820, яким встановлено порушення статей 34 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 6.1 наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010, п. 3.3 наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, яке полягає у тому, що під час надання послуг з перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія т/з документами, а саме: не оформлено протокол перевірки та адаптації тахографа, чим порушено cт. 48 цього Закону.
Водій з актом ознайомлений, пояснення у водія відсутні. Водій акт підписав.
Повідомленням від 10.03.2023 № 15167/31/24-23 Державною службою України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області повідомлено позивача про розгляд матеріалів справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт 19.04.2023 з 10:00 - до 13:00 год за адресою: вул. Львівська, буд. 659А/2 , м. Городок, Львівська область.
Повідомлення про розгляд адміністративної справи від 10.03.2023 №15167/31/24-23 направлено на адресу позивача, що підтверджується фіскальним чеком АТ «УКРПОШТА» від 16.03.2023 та списком рекомендованих відправлень №3436.
Згідно довідки «УКРПОШТА» вказане повідомлення було повернуте відправнику «За закінченням терміну зберігання».
За результатами розгляду матеріалів справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт Державною службою України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області 19.04.2023 прийнято постанову № 353990 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн.
Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 19.04.2023 № 353990 є предметом оскарження у даній справі.
При вирішенні спору суд виходив з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).
Відповідно до статті 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з частинами чотирнадцятою, сімнадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
За змістом абзацу другого частини першої статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Частиною першою статті 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Згідно із частиною другою статті 48 Закону № 2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
З аналізу вказаних положень статті 48 Закону № 2344-III слідує, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та надавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.
Відповідальність перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт визначена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
У розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону № 2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 07 червня 2010 року № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (пункт 1.2) (далі Положення № 340).
Відповідно до пункту 1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі ТЗ).
Згідно з пунктом 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 червня 2010 року № 385 (далі - Інструкція № 385).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385:
контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі.
Згідно з пунктом 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до пункту 3.5 Інструкції № 385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Аналіз наведених норм Положення № 340 та Інструкції № 385 дає підстави для висновку про те, що водій, який здійснює перевезення на вантажному автомобілі, та який обладнаний тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2022 № 79) (далі - Порядок № 1567).
Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (пункти 2, 4 Порядку № 1567).
Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 14 Порядку № 1567).
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзаци перший, другий пункту 15 Порядку № 1567).
Виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку № 1567).
У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (абзац перший пункту 21 Порядку № 1567).
Справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (абзац перший пункту 25 Порядку № 1567).
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності) (пункт 26 Порядку № 1567).
У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункт 27 Порядку № 1567).
Аналіз наведених положень Порядку № 1567 свідчить, що після складання посадовою особою органу державного контролю акту, в якому зафіксовано встановлені під час проведення перевірки порушення особою вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, розгляд справи про порушення здійснюється в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше протягом двох місяців з дня його виявлення.
При цьому розгляд справи про порушення за відсутності уповноваженої особи автомобільного перевізника можливий лише у разі його належного сповіщення про розгляд справи, а засобами сповіщення автомобільного перевізника про розгляд справи про порушення визначено розписку, рекомендований лист із повідомленням або надсилання на офіційну електронну адресу (за наявності).
Позивач зазначає, що всупереч норм законодавства його не було повідомлено про час і місце розгляду справи про порушення і, як наслідок, було позбавлено можливості надати свої пояснення та заперечення.
Суд вважає вказані твердження позивача безпідставними, з огляду на таке.
Як встановлено з матеріалів справи, 10.03.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Укртрансбезпеки направлено на адресу позивача повідомлення №15167/31/24-23 про розгляд матеріалів справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт 19.04.2023 з 10:00 до 13:00 та запропоновано особисто прибути на розгляд справи за адресою: вул. Львівська, буд. 659 А/2, м. Городок, Львівська область.
Повідомленням від 10.03.2023 № 15167/31/24-23 Державною службою України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області повідомлено позивача про розгляд матеріалів справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт 19.04.2023 з 10:00 - до 13:00 год за адресою: вул. Львівська, буд. 659А/2 , м. Городок, Львівська область.
Повідомлення про розгляд адміністративної справи від 10.03.2023 №15167/31/24-23 направлено на адресу позивача, що підтверджується фіскальним чеком АТ «УКРПОШТА» від 16.03.2023 та списком рекомендованих відправлень №3436.
Згідно довідки «УКРПОШТА» вказане повідомлення було повернуте відправнику «За закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 у справі №820/4624/17 з подібними правовідносинами та аналогічними обставинами надав таку оцінку поведінці позивача: «згідно з інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на Офіційному сайті «Укрпошта» копію повідомлення направлено на адресу позивача 05.09.2017, 07.09.2017 повідомлення надійшло до відділення зв'язку, проте не було вручено під час доставки. Вказане свідчить, що позивач мав можливість отримати дане повідомлення з 07.09.2017, проте вказаним правом не скористався. Пунктом 27 Порядку № 1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.»
З огляду на встановлені фактичні обставини, суд констатує, що відповідач вжив усіх необхідних заходів з метою повідомлення позивача про дату час та місце розгляду матеріалів справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що спростовує доводи позивача про не скерування на його адресу повідомлення про розгляд справи.
Позивачем не надано будь-яких доказів неможливості бути присутнім при розгляді такої справи.
Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 820/4810/17, відповідно до якої відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв'язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Беручи до уваги викладене, суд виснує, що відповідач під час проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом діяв в межах своїх повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем виконано обов'язок доведення правомірності свого рішення.
Доводи позивача про порушення порядку розгляду справи та відсутність в його діях порушень законодавства про автомобільний транспорт є безпідставними і спростовані встановленими фактичними обставинами та аналізом чинного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку спірній постанові відповідача № 353990 від 19.04.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу, суд дійшов висновку, що така відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України, відповідач при прийнятті постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому відсутні підстави визнання такої протиправною.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є безпідставним і у його задоволенні слід відмовити повністю.
Відповідно до положень статті 139 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (адреса: вул.Антоновича 51,Київ 150,03150; код ЄДРПОУ - 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови № 353990 від 19.04.2023 року, - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяКарп'як Оксана Орестівна