Справа № 560/7847/22
27 березня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 щодо встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Судом отримано заяву ОСОБА_1 від 25.03.2024, в якій він просить:
1. Встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі №560/7847/22.
2. Зобов'язати Управління соціального захисту населення Хмельницької міської ради надати звіт про виконання рішення суду.
3. Накласти на керівника Управління соціального захисту населення Хмельницької міської ради штраф у сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В обґрунтування заяви зазначає, що станом на 25.03.2024 кошти від перерахунку грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік, відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.09.2022 року у справі №560/7847/22, так і не виплачено.
Вирішуючи подану позивачем заяву, суд виходить з наступного.
Рішенням суду від 01.09.2022 у справі №560/7847/22 визнано протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Відповідно до довідки відповідача від 03.04.2023 №2505, на виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.09.2022 у справі №560/7847/22 нараховано з урахуванням виплаченої суми щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік 8179,00 грн. Громадянину ОСОБА_1 виплати за даним рішенням суду не проводились.
У заяві від 05.04.2023 відповідач також вказав, що виплати заборгованості у разі надходження коштів від головного розпорядника за Постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2021 року № 902 здійснюються в порядку черговості у відповідності до п.7 зазначеної постанови. У відповідності до пріоритетності, визначеної у Постанові, позивач ОСОБА_1 перебуває у черзі під номером 1957.
Суд звертає увагу на те, що згідно ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи.
Відповідно до ч.1-2 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, вказаною нормою КАС України передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
У постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №640/13988/19 викладено правову позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
Вирішуючи питання стосовно необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд враховує, що відповідачем не спростовується невиконання судового рішення в повному обсязі, а саме в частині невиплати доплати за судовим рішенням, проте боржник вказує, що виплата суми коштів відбудеться після виділення на це бюджетних призначень.
Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Отже, виконання обов'язку виплатити нараховані кошти залежить від виділення відповідачу (боржнику) іншим органом бюджетних призначень на такі цілі. Водночас, виділення відповідних коштів не залежить від управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради.
За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 802/357/17-а, звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення. Такий же висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2022 року по справі № 160/13013/19.
У постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 зазначено, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Проте судом не встановлено умислу управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, спрямованого на невиконання рішення суду. Верховний Суд також неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
З урахуванням вищевказаних позицій Верховного Суду суд дійшов висновку, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в цій справі за відсутності фінансування управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради не призведе до відновлення порушених прав позивача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недоцільність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі та, як наслідок, про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю.
Керуючись статтями 248, 254, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 25.03.2024 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддя Д.А. Божук