Провадження № 22-ц/803/1248/24 Справа № 216/3891/22 Суддя у 1-й інстанції - Чирський Г.М. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
26 березня 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І.,
за участю секретаря судового засідання Бортник В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №216/3891/22 за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації, Держави Україна в особі Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України про визнання неправомірними дії держави Україна в особі Міністерства юстиції та Міністерства фінансів порушенням права позивача на справедливий судовий захист, визнання дій Російської Федерації проти України геноцидом Українського народу, відшкодування майнової та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 листопада 2023 року, постановлену у складі судді Чирського Г.М., -
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Російської Федерації (далі - РФ) про стягнення завданої майнової та моральної шкоди внаслідок експропріацією РФ природних ресурсів України під час незаконної агресії проти неї, а саме: майнову шкоду в сумі 672 421, 18 доларів США та моральну шкоду в розмірі 35000 євро.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 листопада 2023 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації, Держави Україна в особі Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України закрито в частині вимог про визнання неправомірними дії держави Україна в особі Міністерства юстиції та Міністерства фінансів порушенням права позивача на справедливий судовий захист, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Не погодившись з зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що його не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, що є безумовною підставою для скасування спірного судового рішення.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Вважає, що питання участі у справі держави - Україна, як сторони цивільних правовідносин закріплено в ст.2 ЦК України та постанова Верховного Суду, а тому дана обставина не потребує доказування згідно з приписами ч.4 ст.82 ЦПК України під час судового розгляду іншої справи.
Під час постановлення оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та не застосовані норми матеріального права, а саме: ст.ст.2, 3, 6-8, 10-13 ЦПК України та Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод.
У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство Фінансів України зазначило, що відповідно до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №375, Мінфін є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову, бюджетну та боргову політику, державну політику у сфері міжбюджетних відносин та місцевих бюджетів, державну політику у сфері державного пробірного контролю, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного фінансового контролю, та забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової, митної політики, тощо. Вимога позивача щодо неправомірності втручання Держави Україна в особі Міністерства юстиції та Міністерства фінансів в його право на справедливий судовий захист, відшкодування моральної шкоди, не може здійснюватись у порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки стосується здійснення названими державними органами своїх повноважень у зв'язку із зверненням позивача до суду. Просило відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги. Ухвалу суду залишити без змін.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представники Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України, в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представників Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що 23 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу з позовом до Російської Федерації (далі - РФ) про відшкодування шкоди.
01.12.2022р. до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до змісту якої, позивач просить суд визнати повномасштабну збройну агресію РФ проти України, захоплення військовим шляхом значної частини території суверенної держави України та експропріацію РФ природних родовищ корисних копалин, які знаходяться на тимчасово окупованих РФ територіях Луганської і Донецької областях і АРК - геноцидом українського народу; стягнути з Російської Федерації на його користь майнову шкоду в розмірі 1 990 149,79 доларів США та моральну (немайнову) шкоду в розмірі 5 200 000 грн., завданої йому порушенням його майнових і конституційних прав унаслідок повномасштабних незаконних військових дій РФ проти українського народу (т.1 а.с.34-38).
26.12.2022р. на адресу суду від ОСОБА_2 надійшла позовна заява (уточнена) від 23.12.2022р., в якій позивач, крім заявлених раніше вимог, просив суд визнати втручання держави Україна в особі Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України в його право на справедливий судовий захист, встановлений п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 8 і 55 Конституції України - неправомірною. Стягнути з держави Україна, в особі Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України, з кожного окремо, моральну (немайнову) шкоду в розмірі 35000 євро, що підлягає сплаті у національній валюті України (гривні) за офіційним курсом НБУ, встановленого для долару США на день здійснення платежу. При цьому, в якості відповідача зазначено Російська Федерація, а співвідповідачем зазначена держава Україна в особі Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України (т.1 а.с.125-132).
Вказані вимоги обґрунтовані тим, що вступ у цій цивільній справі держави Україна в особі Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України - є, за своєю суттю, захистом інтересів країни-агресора Російської Федерації, що порушує його право на справедливий суд, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 8 і 55 Конституції України та свідчить про обмеження таких гарантій з боку Держави Україна стосовно позивача, а отже, заподіяння вказаними неправомірними діями моральної (немайнової) шкоди в указаному розмірі.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що вимога позивача щодо неправомірності втручання держави Україна в особі Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України в його право на справедливий судовий захист, не може здійснюватись в порядку цивільного судочинства.
Апеляційний суд погоджується з даним висновком, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
Під час визначення предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулась особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість, визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного, як правило майнового, права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Відповідно до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №375, Мінфін є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Міністерство фінансів є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову, бюджетну та боргову політику, державну політику у сфері міжбюджетних відносин та місцевих бюджетів, державну політику у сфері державного пробірного контролю, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного фінансового контролю, та забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової, митної політики, тощо.
В свою чергу згідно Положення «Про міністерство юстиції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року №228, Міністерство юстиції України (Мін'юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мін'юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, з питань утримання військовополонених, у сфері правової освіти населення; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації; забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції.
Враховуючи формулювання заявлених позивачем вимог в уточненій позовній заяві - неправомірності втручання держави Україна в особі Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України в його право на справедливий судовий захист, які на думку колегії, безпосередньо стосуються здійснення даними органами своїх публічно-правових функцій (повноважень), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлені позовні вимоги позивача в цій частині підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, що відповідає положенням статті 19 КАС України.
Доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи за відсутності позивача не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, оскільки в матеріалах справи знаходиться заява від 03 серпня 2023 року, в якій позивачем зазначено, що подальший розгляд справи він просить здійснювати за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повний текст постанови складений 26.03.2024
Головуючий суддя: О.В. Агєєв