Провадження № 22-ц/803/1192/24 Справа № 242/625/23 Суддя у 1-й інстанції - Хацько Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
26 березня 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Зубакової В.П.,Ю Корчистої О.І.,
за участю секретаря судового засідання Бортник В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №243/625/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Новогродівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, про встановлення місця проживання малолітніх дітей, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 жовтня 2023 року, ухвалене у складі судді Хацько Н. О., повне судове рішення складено 18 жовтня 2023 року, -
У травні 2023 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та встановлення місця проживання малолітніх дітей.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 07.11.2009 року між сторонами було зареєстровано шлюб, від спільного шлюбу сторони мають двох неповнолітніх доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сімейні відносини між сторонами поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Підставою розірвання шлюбу послугувало відсутність спільних інтересів, наявність різних поглядів на життя, відсутнє взаєморозуміння, втратою почуття любові та поваги у сторін. Після фактичного припинення шлюбних відносин діти залишились на утриманні позивача. За домовленістю позивач постійно піклується про дітей, бере участь у їх вихованні, та діти повністю знаходяться на утриманні позивача. З моменту припинення шлюбних відносин, відповідач не приділяє часу та уваги дітям, бо вона хоче налаштувати своє власне життя, діти не хочуть жити з матір'ю яка не приділяє їм уваги. Позивач повідомив, що проживає окремо з дітьми, має стабільний та високий заробіток, хоче дати дітям освіту і добробут, діти дуже хочуть жити з ним, їм подобається проводити час разом з позивачем. На думку позивача через те, що маючи в руках як засіб маніпуляції повне управління їх дітьми, відповідач часто шантажує позивача тим, що в разі невиконання її забаганок стосовно її фінансового забезпечення, вона забере дітей та поїде до іншої країни. Позивач має реальні побоювання, що в нинішній ситуації яка склалась в країні відповідач дійсно може реалізувати свій план без згоди позивача. На підставі зазначеного просить суд розірвати шлюб укладений між сторонами та визначити місце проживання (в тому числі відібрати дитину у матері без позбавлення батьківських прав) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 13 червня 2023 року роз'єднано позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Демченко Олександр Олександрович, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Новогродівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, про розірвання шлюбу та встановлення місця проживання малолітніх дітей.
Виділено у самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 12 жовтня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Демченко Олександр Олександрович, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Новогродівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, про встановлення місця проживання малолітніх дітей відмовлено.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що сторони по справі проживають окремо, місце проживання відповідача не відомо, неповнолітні діти не виявили бажання їхати з матір'ю та залишились проживати з батьком за місцем їх реєстрації, у зв'язку з чим між сторонами виник спір.
Судом не взято до уваги, що на теперішній час неповнолітні діти згідно своєї особистої прихильності, виявили бажання проживати з батьком за місцем їх реєстрації, у зв'язку з чим позивач продовжує створювати для дітей необхідні умови для проживання, навчання та їх розвитку, що сторонами не оспорюється, та будь яких обставин які б свідчили про неможливість проживання дітей з батьком, не було встановлено.
При цьому посилання суду, що позивач на теперішній час проходить службу в Збройних Силах України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та прийняття рішення щодо передачі дітей іншій особі, оскільки проходження позивачем військової служби не впливає на обсяг його прав і не звільняє від обов'язків щодо дітей.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явились в судове засідання оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Судом встановлено, що згідно до свідоцтва про шлюб виданого 07.11.2009 року виконкомом Миколаївської сільської ради Красноармійського району Донецької області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрували шлюб 07.11.2009 року у виконкомі Миколаївської сільської ради Красноармійського району Донецької області, актовий запис №28. Після укладення шлюбу дружині змінено прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 02.02.2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Селидівського міського управління юстиції Донецької області, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 і її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
У відповідності до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 26.08.2014 року Відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Селидівського міського управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 та її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 07.11.2009 року виконкомом Миколаївської сільської ради Красноармійського району Донецької області, актовий запис №28 розірвано за рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 13 червня 2023 року по справі №242/843/23.
Згідно до листа Новогродівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 19.06.2023 року №00-53/475-01-1 зазначено, що згідно до заяви ОСОБА_2 від 15.06.2023, наданої службі у справах дітей Новогродівської міської ради, діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за спільною згодою батьків на даний час проживають з батьком - ОСОБА_1 та перебувають на його утриманні. Спір між батьками щодо визначення місця проживання дітей відсутній. Таким чином, у зв'язку з відсутністю спору між батьками щодо визначення місця проживання дітей, відсутні й підстави для розгляду питання щодо визначення місця проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на комісії з питань захисту прав дітей та складання відповідного висновку органу опіки та піклування.
У відповідності до довідки військової частини НОМЕР_3 від 07.11.2022 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 на посаді стрільця 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу стрілецької роти.
Відповідно до характеристики Навчально-виховного комплексу «Михайлівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів - закладу дошкільної освіти» Новогродівської міської ради Донецької області від 09.10.2023 року №56, відповідно до якої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учениці 8 класу, навчається у Михайлівському НВК з першого класу, зарекомендувала себе як дисциплінована, працелюбна учениця, володіє учбовим матеріалом на достатньому рівні, навчається в повну міру своїх сил, добре запам'ятовує учбовий матеріал, на уроках завжди уважна, виконує домашні завдання, допомагає товаришам, має добрий загальний розвиток, багато читає. До виконання громадських доручень ставиться дбайливо, користується повагою серед викладачів, має авторитет серед товаришів, має багато друзів, підтримує дружні стосунки з багатьма учнями. Батько ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню доньки, швидко та легко знаходить загальну мову в родині, приходять до єдиної думки, не допускають суперечок у принципових питаннях, ОСОБА_8 легко йде на заклик школи допомогти у вихованні дітей, у проведенні екскурсій, батько не допускає розбіжності слова та справи і цього вимагає від своєї доньки, взаємне розуміння й любов характеризують гарну атмосферу в родині.
Згідно характеристики Навчально-виховного комплексу «Михайлівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів - закладу дошкільної освіти» Новогродівської міської ради Донецької області від 09.10.2023 року №55, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учениці 4 класу, відповідно до якої ОСОБА_9 навчається в НВК з першого класу, зарекомендувала себе як старанна, працелюбна учениця, має навчальні досягнення достатнього рівня, навчається в повну міру своїх сил, має довільну змішану пам'ять, гарно запам'ятовує навчальний матеріал, має добрий загальний розвиток, до виконання громадських доручень ставиться сумлінно, дбайливо, ОСОБА_11 весела, товариська, стримана, дисциплінована, самостійна, не піддається чужому впливу, користується повагою серед однокласників, має багато друзів, підтримує дружні стосунки з багатьма учнями, любить займатися спортом, малювати. Вихованням дівчинки займається батько, який стежить за успішністю ОСОБА_10 , за побутовими умовами, харчуванням, одягом, активно цікавиться життям доньки в школі, допомагає їй з заняттями, виконує функцію моральної підтримки, допомагає ОСОБА_11 досягати успіху. ОСОБА_8 вміє знаходити компромісні рішення і вчить цьому доньку, дитині емоційно комфортно перебувати з татом, який подає приклад, проявляючи загальнолюдські цінності. ОСОБА_8 систематично відвідує батьківські збори, надає допомогу класному керівнику.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з відсутності спору між батьками щодо місця проживання дітей та враховуючи те, що позивач на даний час перебуває у складі Збройних Сил України, що фактично унеможливлює фактичне виконання ним своїх обов'язків.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства»на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Частини 1-2 ст.155 СК України вказує, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно (ст.157 СК України).
У відповідності із ч.1 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Вимогами ч.1 ст.161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, що проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 01 липня 2017 року у справі "М.С. проти України" наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
При вирішенні спору щодо місця проживання дітей, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, вік дітей, майновий стан батьків, що мають істотне значення, але насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо.
При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно положень ст.9 вказаної Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Водночас у постанові від 15 січня 2020 року у справі №200/952/18 (провадження №61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як вбачається з матеріалів справи, що згідно свідоцтва про шлюб виданого 07.11.2009 року виконкомом Миколаївської сільської ради Красноармійського району Донецької області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрували шлюб 07.11.2009 року у виконкомі Миколаївської сільської ради Красноармійського району Донецької області, актовий запис №28.
Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Згідно довідки Михайлівського старостинського округу Новогродівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області №242 від 12.04.2023 року, діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають разом з батьком та перебувають на його утриманні за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).
Звертаючись до суду з позовом, позивач в прохальній частині просив суд, визначити місце проживання (в тому числі відібрати дитину у матері без позбавлення батьківських прав) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначивши, що після фактичного припинення шлюбних відносин діти залишились на утриманні позивача. За домовленістю позивач постійно піклується про дітей, бере участь у їх вихованні, та діти повністю знаходяться на утриманні позивача.
Під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини, участь органу опіки та піклування є обов'язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (судом обов'язково враховується стан здоров'я як батьків, так і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано доказів оцінки середовища проживання дітей, висновку Органу опіки та піклування щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дітей, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, не доведено яку роль у житті дитини відіграє мати та чи не буде відокремлення дітей від неї суперечити інтересам дітей.
За загальним правилом, за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.
Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона, згідно з вимогами частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Матеріали справи не містять доказів про наявність спору між сторонами про місце проживання дітей. Відповідач ОСОБА_2 своїх заперечень щодо проживання спільних дітей разом із батьком не подавала.
Зазначене вище відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена ним у постанові від 18 липня 2022 року у справі № 405/4659/21 (провадження № 61-5775св22).
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач на теперішній час проходить службу в Збройних Силах України, що не є підставою для відмови в задоволенні позову та прийняття рішення щодо передачі дітей іншій особі, не заслуговують на увагу, оскільки відсутність батька унеможливлює фактичне виконання ним своїх батьківських обов'язків, щодо участі батька у вихованні та утриманні дітей.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час перегляду справи виповнилось 14 років, і місце проживання визначається нею самою.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 листопада 2023 року.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
Повний текст постанови складений 27.03.2024
Головуючий суддя: О.В. Агєєв