печерський районний суд міста києва
Справа № 757/11325/24-к
18 березня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність уповноваженої особи Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023000000002164 від 20.11.2023,-
12.03.2024 до Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність уповноваженої особи Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023000000002164 від 20.11.2023.
В обґрунтування доводів вимог скарги зазначено, що 01 лютого 2024 року слідчим групи слідчих Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_5 було проведено обшук, за адресою: АДРЕСА_1 .
В ході проведення слідчої (розшукової) дії було вилучено ряд майна, зокрема, мобільний телефон ОСОБА_4 , марки iPhone, модель 14 ProMax, ІМЕІ: НОМЕР_1 .
Адвокат вказує, що 09 лютого 2024 року за вих. № 09/02-2 до Печерського районного суду міста Києва було подано адвокатський запит щодо того, чи звертались уповноважені особи такого органу досудового розслідування та/або органу процесуального керівництва з клопотанням про накладення арешту на мобільний телефон ОСОБА_4 ..
Надалі стало відомо, що арешт не накладено.
Проведення слідчої (розшукової) дії відбувалось не за місцем, яке безпосередньо зазначено в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду міста Києва про надання дозволу на проведення обшуку, а за іншою адресою, тобто некоректною.
Також, органом досудового розслідування в клопотанні про надання дозволу на проведення обшуку в загальних рисах були описані обставини, які вони розслідують, але у вказаному ОСОБА_4 особисто не фігурує, більше того він не є особою щодо якого здійснюється дане кримінальне провадження, тобто останньому не повідомлено навіть про підозру.
Мобільний телефон, який був вилучений під час обшуку не використовувався, як засіб та/або знаряддя для провадження протиправної діяльності, відтак будь-який зв'язок із тими обставинами, що розслідується Головним слідчим управлінням Національної поліції України та майном ОСОБА_4 - відсутній.
З врахуванням зазначеного, адвокат просив зобов'язати уповноваженого слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України у кримінальному провадженні № 12023000000002164 20.11.2023 року негайно повернути ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майно, яке вилучено 01.02.2024 року під час обшуку, за адресою: АДРЕСА_1 , а згідно з протоколом обшуку: АДРЕСА_2 , а саме: мобільний телефон, марки iPhone, модель 14 ProMax, ІМЕІ: НОМЕР_1 .
Адвокат в судове засідання подав заяву про розгляд скарги без його участі.
Слідчий у судове засідання не з'явився, про розгляд скарги повідомлений належним чином.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність представника органу досудового розслідування, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження приходжу до наступного висновку.
За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.
Судовим розглядом встановлено, що що Головним слідчим управлінням НП України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023000000002164 від 20.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, в ході досудового розслідування якого виникла необхідність у проведенні обшуку за місцем здійснення діяльності шахрайського «колл-центру», за адресою: АДРЕСА_2 , відомості щодо прав власності на яке відсутні, з метою відшукання та вилучення оригіналів документів та носіїв інформації.
25.01.2024 ухвалою Печерського районного суду м. Києва було надано дозвіл на проведення обшуку за місцем здійснення діяльності шахрайського «колл-центру», за адресою: АДРЕСА_2 , відомості щодо прав власності на яке відсутні, з метою виявлення та вилучення речей та документів, що мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, а саме: носіїв електронної інформації (флеш-карти будь-якого формату, USB-носії, носіїв на жорстких магнітних дисках (HDD), носіїв на твердотільних дисках (SSD), системних блоків персональних комп'ютерів (СБПК), ноутбуків і макбуків, (ППК), серверів, іншої комп'ютерної техніки, програмно-апаратного обладнання для вищевказаних додатків, (ППК), моніторів та гарнітур комп'ютерної техніки, зовнішніх переносних пристроїв зберігання інформації, пристроїв та приладів, які забезпечують SIP, IP-телефонію та VoIP, пристроїв та приладів з інстальованими програмними продуктами (платформи), пристроїв та приладів, які забезпечують доступ до локальної мережі, всесвітньої інформаційної системи загального доступу Інтернет, банківських карток, печаток, штампів, бухгалтерської, фінансово-господарської та іншої документації суб'єктів господарювання та інших, документів щодо провадження незаконноі? діяльності та подальшого виведення у легальнии? обіг грошових коштів, отриманих під час цієі? діяльності, записів так званоі? неофіціи?ноі? («чорноі?») бухгалтеріі?, записних книжок, нотатків, чорнових записів, які містять таку інформацію, ключів доступу до систем Інтернет- банкінгу, систем відео-аудіоконтролю, що побудовані на основі відеокамер та мікрофонів, пристрої та прилади на які передається та записується інформація (серверів), пристрої та прилади та засоби доступу до рахунків, на які надходять електронні грошові кошти, або з яких у подальшому останні виводяться у легальний обіг; надати дозвіл на виявлення та зняття копії інформації з мобільних терміналів, сім карт та карткоутримувачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Частиною 2 ст. 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Згідно з ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає неповерненні тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
Згідно із ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст. ст. 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Обов'язковою обставиною, яка вказує на відповідність вилученого майна критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину. Обов'язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладає на слідчого та/або прокурора, а обов'язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання чи скарги.
У разі відсутності підстав вважати вилучене майно таким, що містить інформацію про факти підготовки, координування спланованих дій та вчинення кримінальних правопорушень, тобто, що є предметом кваліфікації у кримінальному провадженні - вони мають бути повернуті власнику.
Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Разом з тим, слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Така позиція також узгоджується із частиною 5 статті 9 КПК України, відповідно до якої кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).
У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Так, при винесенні даного рішення слідчий суддя приймає до уваги, що обов'язок доведення існування, тієї обставини, яка вказує на відповідність вилученого майна критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, КПК України покладає на слідчого та/або прокурора, а обов'язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання чи скарги, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання.
Слідчий суддя звертає увагу, що ст. 167 КПК України передбачено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено. Забороняється вилучення (виїмка) матеріальних носіїв інформації, пов'язаних із веденням Центральним депозитарієм цінних паперів та депозитарними установами системи депозитарного обліку цінних паперів, облікової системи часток і внесенням змін до них.
Частиною 2 ст. 168 КПК України передбачено, що забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп'ютерних системах, їх невід'ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.
На вимогу володільця особа, яка здійснює тимчасове вилучення комп'ютерних систем або їх частин, залишає йому копії інформації з таких комп'ютерних систем або їх частин (за наявності технічної можливості здійснення копіювання) з використанням матеріальних носіїв володільця комп'ютерних систем або їх частин. Копії інформації з комп'ютерних систем або їх частин, які вилучаються, виготовляються з використанням технічних засобів, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів володільця із залученням спеціаліста.
Слідчий суддя дослідивши матеріли скарги, вбачає, що ухвалою суду при наданні дозволу на проведення обшуку було надано дозвіл, на виявлення та зняття копії інформації з мобільних терміналів, сім карт та карткоутримувачів, а не їх вилучення.
Стороною органу досудового розслідування не надано доказів того, що вилучене майно є предметом вчинення кримінального правопорушення, одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відтак, слідчому судді не надано доказів того, що вилучене майно на поверненні якого наполягає адвокат має відношення до кримінального провадження, є його предметом, стосовно нього проводяться експертні дослідження або ж на нього накладено арешт.
Варто вказати, що навіть якщо на відшукання майна прямо надано дозвіл в ухвалі слідчого судді, то це майно набуває статусу тимчасово вилученого майна, у зв'язку із тим, що власник майна після його вилучення позбавлений права володіння, користування, розпорядження.
Аналогічний висновок викладено Апеляційною палатою Вищого антикорупнійного суду в ухвалі від 04.08.2022 у справі № 991/2493/22.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що вилучення мобільного телефону без необхідності призводить до порушення прав власника, а тому його має бути повернуто, оскільки він має статус тимчасово вилученого майна, арешт на яке не накладено, а іншого слідчому судді не було спростовано.
Відтак, скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 1-100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,
Скаргу - задовольнити.
Зобов'язати уповноваженого слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України у кримінальному провадженні №12023000000002164 від 20.11.2023 року повернути ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майно, яке вилучено 01.02.2024 року під час обшуку, а саме: мобільний телефон, марки iPhone, модель 14 ProMax, ІМЕІ: НОМЕР_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1