Справа № 555/485/24
Номер провадження 1-кп/555/142/24
"20" березня 2024 р. м.Березне
Березнівський районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
з участю прокурора - ОСОБА_3
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Березне клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12023181060000374 від 10.10.2023 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.307, ч.1 ст.309 КК України,-
І.Обґрунтування клопотання
В обґрунтування вказаного клопотання прокурор покликається на те, що Березнівським районним судом Рівненської області розглядається кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.307, ч.1 ст.309 КК України і з врахуванням встановлених фактичних обставин справи та наявності ризиків, передбачених п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є підстави для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, ризик пов'язаний з переховуванням обвинуваченого від суду полягає в тому, що злочин, у якому обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 307 КК України згідно ст.12 КК України є тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від 6 до 10 років з конфіскацією майна, що може спонукати його залишити своє місце проживання та з метою уникнення відповідальності переховуватися від суду. І хоч тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі пов'язане із незаконним обігом наркотичних засобів обумовлений тим, що ОСОБА_5 раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності, зокрема: 21.09.2020 Березнівським районним судом Рівненської області обвинувачений був засуджений за ч. 1 та ч. 2 ст. 185 КК України до остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів у виді штрафу у розмірі 1 190 грн., 28.11.2022 Березнівським районним судом Рівненської області був засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 від відбування покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов'язків відповідно до п.п.1,2 ст.76 КК України. ОСОБА_5 проживає разом з батьками, братами, сестрами та дідусем, офіційно не працевлаштований, не має постійних доходів, що дає підстави вважати, що вчинення злочинів є основним джерелом доходу для нього.
Прокурор вважає, що зібрані матеріали свідчать про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
ІІ. Позиції сторін кримінального провадження
Захисник заперечила щодо задоволення вказаного клопотання, вказуючи, що прокурор не навів мотивів, які б свідчили, що інші менш суворі запобіжні заходи не забезпечать належну поведінку обвинуваченого. ОСОБА_5 є особою молодого віку, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки. Твердження прокурора, що вчинення злочинів є основним джерелом доходу обвинуваченого нічим не підтверджено.
Сторона захисту вважає, що відносно ОСОБА_5 слід застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
ІІІ. Встановлені судом обставини, норми законодавства, якими керується суд при вирішенні вказаного клопотання та мотиви прийнятого рішення.
Згідно з ч.1 ст.131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п.9 ч.2 ст.131 КПК одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
Згідно положень ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ч.ч.1 і 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Також статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
ЄСПЛ неодноразово, в тому числі у його «пілотному» рішенні у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, а також рішеннях у справах «Третьяков проти України» від 29.09.2011, «Єлоєв проти України» від 06.11.2008 зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також про те, що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Судом встановлено, що обвинувачений має постійне місце проживання - АДРЕСА_1 та міцні соціальні зв'язки, проживає із батьками, братами, сестрами та дідусем ( довідка №222 від 09.02.2024 року).
ОСОБА_5 на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває (інформація КНП «Березнівська ЦМЛ» від 12.12.2023 року).
Згідно характеристики скарг на поведінку ОСОБА_5 до органу місцевого самоврядування за місцем проживання особи не надходило
Раніше обвинувачений притягувався до кримінальної відповідальності, на даний час судимості погашені.
Відповідно до положень ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Суд вважає, що прокурором було доведено наявні ризики, передбачені п.1,5 ст.177 КПК України, однак при цьому посилання на тяжкість вчинення кримінального правопорушення не може бути єдиною підставою для застосування найбільш суворішого запобіжного заходу - тримання під вартою.
Суду не було надано доказів, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаними ризикам.
З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 може і менш суворий запобіжний захід, ні ж тримання під вартою - домашній арешт.
Згідно положень ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно приписів ч.6 ст.181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора.
Крім того, відповідно до положень ст.194 КПК України суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ряд обов'язків, зокрема: 1). прибувати за кожним викликом суду; 2). не відлучатись за межі Рівненського району Рівненської області без дозволу суду; 3). повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 4) утримуватися від спілкування із свідками у вказаному кримінальному провадженні; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 6) носити електронний засіб контролю.
Керуючись ст.177,181,194,331, суд,-
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити частково.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця та жителя АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляд домашнього арешту.
Заборонити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово, протягом строку дії ухвали.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов'язки:
1). прибувати за кожним викликом суду;
2). не відлучатись за межі Рівненського району Рівненської області без дозволу суду;
3). повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватися від спілкування із свідками у вказаному кримінальному провадженні.
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
6) носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, як обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати на виконання до відділення поліції №4 Рівненського районного управління поліції ГУ НП в Рівненській області.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_3 .
Встановити строк дії ухвали до 19 травня 2024 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1