Дата документу 25.03.2024Справа № 554/1853/24
Провадження № 2-о/554/145/2024
25.03.2024 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
Головуючого судді - Материнко М.О.,
за участю секретаря судових засідань - Литвин А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Удовіченко Марина Юріївна про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та встановлення факту, що має юридичне значення та просив встановити факт належності правовстановлюючого документа, а саме належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , договору купівлі-продажу квартири від 20 липня 2012 року, укладеного щодо квартири АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Удовіченко М.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за №2236.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що 20.07.2012 року між заявником та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (копія договору та витягу з державного реєстру правочинів - додаток №2)
Однак у зазначеному договорі було помилково вказано дату народження заявника - 14.11.1966 року, у той час як правильна дата народження -
ІНФОРМАЦІЯ_2 записано у паспорті, витягу з реєстру, РНОКПП (додаток №1), свідоцтві про народження старого зразка (копія - додаток №3), свідоцтві про народження нового зразка (копія - додаток №4)
Побачивши допущену помилку, заявник усно звернувся до нотаріуса, однак йому повідомили, що виправити допущену технічну помилку немає можливості, відтак єдиним способом захисту прав є встановлення факту належності правовстановлюючого документа у судовому порядку.
Ухвалою суду від 26.02.2024 року провадження у справі відкрито та призначене судове засідання.
У судове засідання заявник та його представник не з'явились, надали заяву про розгляд справи без участі.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»(далі Постанова Пленуму) певні юридичні факти можуть підтверджуватися рішенням суду.
Згідно п.6 ч.1 ст.256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Відповідно до роз'яснення п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Згідно листа ВСУ 01.01.2012 р. «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте, сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Судом встановлено, що 20.07.2012 року між заявником та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (копія договору та витягу з державного реєстру правочинів - додаток №2)
Однак у зазначеному договорі було помилково вказано дату народження заявника - 14.11.1966 року, у той час як правильна дата народження -
ІНФОРМАЦІЯ_2 записано у паспорті, витягу з реєстру, РНОКПП (додаток №1), свідоцтві про народження старого зразка (копія - додаток №3), свідоцтві про народження нового зразка (копія - додаток №4)
Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народженняцієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновитизагубленийчизнищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Як роз'яснено в п.12 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належностіправовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батьковізазначеніініціали суд повинен запропонуватизаявникові подати докази про те, щоправовстановлюючий документ належитьйому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити не чітко виражені в наслідок тривалого використання, неналежногозберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про якиййдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Згідно із листом Верховного Суду України 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановленняфактів, що мають юридичне значення», громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так самеодержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Зібрані у справі докази письмові документи, та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , договору купівлі-продажу квартири від 20 липня 2012 року, укладеного щодо квартири АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Удовіченко М.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за №2236.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 256,315, 294 259, 315 - 319 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Удовіченко Марина Юріївна про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , договору купівлі-продажу квартири від 20 липня 2012 року, укладеного щодо квартири АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Удовіченко М.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за №2236.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя М.О. Материнко