26 березня 2024 року
м. Київ
справа № 741/133/21
провадження № 51-1545 ск 24
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 14 листопада 2022 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року,
установила:
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд указаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши подану касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що при зверненні не було додержано положень п. 4 ч. 2 цієї статті.
Згідно з положеннями закону в касаційній скарзі має бути зазначено правове обґрунтування заявлених вимог, адже суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами саме норм права і наділений повноваженнями скасувати чи змінити оспорювані рішення виключно на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК.
Зазначене при зверненні до Верховного Суду було залишено поза увагою.
За змістом поданої скарги, у ній захисник заперечує справедливість призначеного засудженому покарання, яке вважає занадто суворим.
Проте всупереч законодавчим приписам у касаційній скарзі не наведено обґрунтування саме явної несправедливості обраного засудженомузаходу примусу, як це передбачено ст. 414 КПК, з урахуванням особливостей застосування інституту умовного звільнення (ст. 75 Кримінального кодексу України (далі - КК) та дискреційних повноважень суду.
Також скаржником не викладено доводів, котрі з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, обсяг суспільно небезпечних дій, свідчили би про недодержання судами першої та апеляційної інстанцій статей 50, 65 КК, якими серед іншого визначено, що покарання має на меті запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими й іншими особами.
Водночас попри те, що вирок переглядався в порядку апеляційної процедури, в скарзі не наведено доводів на обґрунтування допущення судом апеляційної інстанції таких порушень норм права, які перешкодили чи могли перешкодити йому ухвалити законне рішення.
Отже, не наведено й аргументів, які доводять необхідність зміни оскаржених вироку й ухвали на підставі п. 3 ч.1 ст. 438 КПК.
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Що стосується зупинення виконання вироку, то за правилами ст. 430 КПК це питання вирішується після відкриття касаційного провадження.
Ураховуючи викладене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, колегія суддів
постановила:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 14 листопада 2022 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_6