Ухвала
25 березня 2024 року
м. Київ
справа № 742/92/22
провадження № 61-2311 ск 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,Петрова Є. В.розглянув касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, подану ОСОБА_1 , на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 серпня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 січня 2024 року у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівських областях до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Прилуцька міська рада Чернігівської області, про усунення перешкод у користуванні приміщенням шляхом виселення,
1. У січні 2022 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - Регіональне відділення ФДМУ) звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило усунути йому перешкоди в користуванні державним майном нежитловою будівлею А-1, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 608,6 кв.м, шляхом виселення ОСОБА_2 , 1956 року народження, із займаного нею приміщення та стягнути з ОСОБА_2 на його користь судові витрати в сумі 2 270,00 грн.
2. Позов Регіонального відділення ФДМУ мотивовано тим, що державне майно, колишня будівля їдальні, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , під час приватизації ВАТ «Прилуцький м'ясокомбінат» (наразі ліквідовано) не увійшла до його статутного капіталу. Вказану будівлю без надання статусу житлової було перебудовано у гуртожиток. Керівництво м'ясокомбінату, юридично не зареєструвавши в органах місцевого самоврядування приміщення як гуртожиток, самостійно надало зазначеній будівлі статусу гуртожитку та в 1995 році видало мешканцям ордери на вселення. Рішенням виконкому Прилуцької міської ради від 04 березня 2008 року відмовлено в наданні вказаній вище будівлі статусу гуртожитку за зверненням Регіонального відділення ФДМУ, оскільки спірна споруда розміщена у санітарно-захисній зоні ВАТ «Прилуцький завод «Білкозин». Регіональне відділення ФДМУ оскаржило зазначене рішення виконкому Прилуцької міської ради до суду, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року, Регіональному відділенню ФДМУ відмовлено в задоволенні позову. У зв'язку із відмовою у реєстрації спірної будівлі як гуртожитку та видачі Прилуцьким м'ясокомбінатом без законних підстав ордерів на вселення до будівлі, у листопаді 2018 року постійно діючою комісією з управління державним майном Регіонального відділення ФДМУ по Чернігівській області (протокол № 7) прийнято рішення про заміну назви «гуртожиток» на «нежитлова будівля», подальшу реєстрацію за державою та вжиття заходів, спрямованих на звільнення приміщень від мешканців. З метою встановлення технічного стану будівлі ДП «Чернігівський експертно-технічний центр Держпраці» проведено обстеження будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами обстеження складено висновок про те, що вказана будівля відноситься до категорії технічного стану «4» - аварійний, експлуатація будівлі заборонена. За зазначеною адресою зареєстровано місце проживання відповідачки. 15 листопада 2021 року позивач звернувся до ОСОБА_2 з листом, в якому повідомив останню про аварійність будівлі та необхідність звільнити приміщення в найкоротший термін. Позивач зазначав, що оскільки спірна будівля у встановленому порядку не набула статусу гуртожитку, виселення відповідачки з будівлі можливе без надання їй іншого приміщення для проживання.
3. Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 серпня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
4. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 19 січня 2024 року (повний текст якої складено 22 січня 2024 року) апеляційну скаргу Регіонального відділення ФДМУ залишено без задоволення, а рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 серпня 2023 року - без змін.
5. Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, а доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
6. Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями Регіональне відділення ФДМУ, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Регіонального відділення ФДМУ задовольнити повністю.
7. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
8. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин статтю 109 Житлового кодексу України (далі - ЖК України), яка закріплює право про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Судами першої та апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права не надано належної правової оцінки витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 45710696 від 26 лютого 2019 року, де чітко зазначено, що будівля по АДРЕСА_1 є нежитловою будівлею, власником будівлі виступає держава в особі Фонду державного майна України, а також не надано належної правової оцінки Технічному висновку Державного підприємства «Чернігівський експертно - технічний центр Держпраці» від 01 листопада 2021 року, яким будівлі по вул. Дружби Народів, 42, в м. Прилуки, присвоєно категорію технічного стану «4» - аварійний. Експлуатація будівлі заборонена. При цьому, дійшовши висновку, що відповідачка не підлягає виселенню із займаного нею приміщення, без надання іншого житла, суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 910/12224/17, про те, що: «лише власник має право визначати юридичну долю свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб'єктів».
9. Перевіривши доводи касаційної скарги та оскаржуване судове рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.
10. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 31 травня 1988 року зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
12. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 лютого 2019 року, нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності Державі в особі Фонду державного майна України на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45710696 від 26 лютого 2019 року.
13. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року, якою залишено без змін постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року, встановлено, що під час приватизації ВАТ «Прилуцький м'ясокомбінат» до його статутного фонду не увійшла будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
14. На підставі Положення про управління державним майном, яке увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого спільним наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 19 травня 1999 року №908/68, Регіональне відділення Фонду державного майна України у Чернігівській області здійснює управління зазначеним майном.
15. Рішенням Прилуцької міської ради від 29 серпня 2005 року прийнято в комунальну власність територіальної громади міста гуртожиток по АДРЕСА_1 , що перебуває на балансі ВАТ «Прилуцький м'ясокомбінат».
16. На підставі вказаного рішення позивач 10 листопада 2005 року видав наказ №408 про передачу гуртожитку за вказаною адресою, а 10 січня 2008 року позивач звернувся до Прилуцького міського голови з проханням розглянути питання про надання статусу гуртожитку будівлі ВАТ «Прилуцький м'ясокомбінат» по вул. Дружби Народів, 42, м. Прилуки.
17. Рішенням виконавчого комітету Прилуцької міської ради №139 відмовлено в задоволенні клопотання у зв'язку з розміщенням будівлі в санітарно-захисній зоні ВАТ «Прилуцький завод «Білкозин»».
18. Прилуцьким міськрайонним управлінням ГУ Держсанепідемслужби України у Чернігівській області 12 лютого 2016 року складено висновок, відповідно до якого квартира за адресою: АДРЕСА_1 , може використовуватися як житло, умови у квартирі відповідають вимогам ДБН В.2.2.-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові квартири. Основні положення».
19. У технічному звіті ДП «Чернігівський експертно-технічний центр держпраці» від 01 листопада 2021 року, замовлення №1085/2021, замовник Регіональне відділення ФДМУ, за результатами обстеження нежитлової будівлі в АДРЕСА_1 (літер А-1) для визначення можливості подальшої безпечної експлуатації міститься висновок, що будівля за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься до категорії технічного стану «4» аварійний. Експлуатація будівлі заборонена.
20. У Реєстрі територіальної громади за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , що підтверджується листом Управління адміністративних послуг Центру надання адміністративних послуг м. Прилуки від 30 серпня 2021 року №01-16/318.
21. Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернігівській області Регіонального відділення ФДМУ 15 листопада 2021 року направило лист № 47-04.03-2137 на адресу Прилуцької міської ради Чернігівської області, в якому повідомило, що за результатами обстеження стану будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складено технічний звіт від 01 листопада 2021 року, відповідно до якого об'єкт відноситься до категорії технічного стану «4» - аварійний. Експлуатація будівлі заборонена. В аварійній будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , проживає шестеро осіб. Невжиття невідкладних заходів щодо переселення людей з аварійної будівлі може призвести до обвалу будівлі та загибелі людей. Зважаючи на критичний стан будівлі просило вжити необхідних заходів для забезпечення мешканців належними приміщеннями для тимчасового або постійного проживання.
22. Також 15 листопада 2021 року Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернігівській області Регіонального відділення ФДМУ направило лист № 50-04.03-2142 на ім'я ОСОБА_2 , в якому повідомило, що спірне приміщення, в якому вона проживає, перебуває в аварійному стані, про небезпеку перебування в ньому та просило звільнити приміщення в найкоротший термін
23. За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
24. Відповідно до статті 9 ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
25. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
26. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
27. Згідно зі статтею 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду (частини перша, друга цієї статті).
28. Статтею 8 Європейської конвенції з прав людини (надалі - Конвенція) закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
29. У пункті 27 рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) від 17 травня 2018 року у справі «Садов'як проти України» зазначено, що рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом», не переслідує одну із законних цілей, наведених у пункті 2 статті 8 Конвенції, і не вважається «необхідним у демократичному суспільстві». Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування.
30. У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб'єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
31. Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (заява № 43768/07)).
32. Підсумовуючи висновки про принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.
33. Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що її виселення буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції.
34. Отже, виходячи з вищевикладеного суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у виселенні відповідачки зі спірного приміщення без надання їй іншого житлового приміщення з огляду на те, що таке виселення буде непропорційним втручанням у її права на володіння майном та призведе до порушення вимог статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
35. Такі висновки судів попередніх інстанцій також узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18), аналогічний висновок також викладено у постановах Верховного Суду України від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16 та від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16.
36. Згідно з вимогами статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
37. Статтями 12 та 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
38. Встановивши, що ОСОБА_2 на законних підставах вселилася у спірне приміщення, яке є її єдиним житлом, проживає та зареєстрована у ньому з 31 травня 1988 року, а позивачем не надано доказів того, що існує приміщення, в яке може бути відселена відповідачка та яке суд має зазначити в судовому рішенні, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
39. Посилання в касаційній скарзі на помилкове застосування судами норм житлового законодавства, а не цивільного, з урахуванням того, що спірне приміщення не відноситься до жилого, а є приміщенням у нежитловому будинку не призначеного для постійного проживання, Верховний суд не приймає до уваги, оскільки скаржник сам собі суперечить зазначаючи у касаційній скарзі, що «припускає, що таке житло надавалось відповідачці адміністрацією як службове». Крім того, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що відповідачка проживає у спірному приміщенні на підставі ордеру виданого в 1995 році і зареєстрована у ньому з 1986 року, а тому з урахуванням строку користування спірним приміщенням не дивлячись, що останнє не набуло статусу гуртожитку, суд визнав дане приміщення житлом відповідачки.
40. Більш того, Верховний Суд зауважує, що у підготовленому Організацією з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) науково-методичному посібнику «Застосування практики Європейського суду з прав людини при здійсненні правосуддя» розкривається питання концепції житла у розумінні статті 8 Конвенції. Термін «житло» в тлумаченні Суду означає насамперед місце, де особа є «вдома». Цей висновок напрошується в результаті аналізу семантичного значення цього терміну офіційними мовами Конвенції. Так, в англійському тексті вживається «home», що значить дім, житло; батьківщина; athome - удома; у французькому - «domicile» - житло; місце проживання; а domicile - вдома. Тобто наголос робиться на аспекті важливості об'єкту (помешкання) для особи, задоволення її потреб, а не на характеристиці самого об'єкту, приміром, його відповідності певним вимогам. Для порівняння, у статті 379 Цивільного кодексу України зазначено, що «житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. А якщо приміщення не призначене та непридатне для проживання, однак людина в ньому живе і це її єдиний «дім»? У подібному випадку Європейський суд з прав людини у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» зазначив, що ніщо у статті 8 Конвенції та у попередніх рішеннях Суду не свідчить на користь того, що концепція «житла» має обмежуватися резиденцією, яка облаштована відповідно до чинного законодавства та визнав, що захистом статті 8 Конвенції охоплюється циганська кибитка (шатро). Окрім цього, гарантії статті 8 Конвенції поширюються також на офіси (адвокатів, нотаріусів та ін.) та інші володіння особи.
41. Посилаючись на ненадання належної оцінки судами витягу з Єдиного державного реєстру речових прав від 26 лютого 2019 року та Технічному висновку ДП «Чернігівський експертно - технічний центр Держпраці» від 01 листопада 2021 року, про які було вище зазначено, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно встановили обставини в цій справі на підставі здійсненої ними оцінки доказів в їх сукупності і що Верховний Суд має переоцінити їх, при тому, що з підстав порушення судами норм процесуального права (пункт 4 частини другої статті 389, частина третя статті 411 ЦПК України) судові рішення не оскаржені.
42. При цьому в силу вимог статті 400 ЦПК України незгода скаржника з установленими судами обставинами справи і оцінкою доказів не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
43. Доводи касаційної скарги не свідчать про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 910/12224/17, на яку послався заявник, оскільки у справі № 910/12224/17 розглядалося, зокрема питання передачі майна міськрадою прокуратурі у безоплатне користування на невизначений період, а тому ці висновки зроблені за інших фактичних обставин.
44. Таким чином, враховуючи, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, правильне застосування норм права судами попередніх інстанцій є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та відповідає висновкам Верховного Суду, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, подану ОСОБА_1 , на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 серпня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 січня 2024 року у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівських областях до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Прилуцька міська рада Чернігівської області, про усунення перешкод у користуванні приміщенням шляхом виселення.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді В. В. Пророк
О. М. Ситнік
Є. В. Петров