25 березня 2024 року
м. Київ
справа № 383/27/22
провадження № 61-1943св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: голова Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Поліщук Віктор Васильович, Кетрисанівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 травня 2022 року у складі судді Бондаренка В. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 29 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Голованя А. М., Мурашка С. І.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до голови Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Поліщук В. В., Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання бездіяльності незаконною та протиправною, відшкодування моральної шкоди та визнання права власності.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до голови Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність шляхом безоплатної передачі для ведення особистого селянського господарства, однак вказана заява не була винесена на чергову сесію сільської ради та у встановлені законодавством строки не розглянута. Позивач вказував, що неналежне виконання відповідачами покладених на них обов'язків завдало йому моральної шкоди.
ОСОБА_1 просив: визнати незаконною та протиправною бездіяльність голови Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Поліщука В. В. щодо невнесення у порядок денний чергової 11 сесії вказаної сільської ради, яка відбулася 29 жовтня 2021 року, на розгляд його клопотання від 25 вересня 2021 року про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність шляхом безоплатної передачі для ведення особистого селянського господарства; стягнути з Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області на свою користь моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн, завдану неналежним виконанням головою цієї сільської ради своїх службових обов'язків і повноважень, визначених у пунктах 1, 8 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»; визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 2 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування якої вказано на викопіюванні з публічної кадастрової карти України на території Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області за межами населеного пункту біля села Златопілля (попередня назва - село Свердлове).
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 17 січня 2022 року відмовлено у відкритті провадження у справі. Роз'яснено позивачу право на звернення з позовом в частині вимог про визнання бездіяльності голови сільської ради незаконною та протиправною і відшкодування моральної шкоди до суду в порядку адміністративного судочинства. Позовну заяву в частині вимог про визнання права власності повернуто позивачу. Роз'яснено позивачу, що відповідно до частини сьомої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач об'єднав перші дві вимоги з вимогою про визнання права власності на земельну ділянку, щодо якої він звернувся з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом безоплатної передачі для ведення особистого селянського господарства. Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в частині визнання незаконною та протиправною бездіяльності голови сільської ради та стягнення моральної шкоди у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України у зв'язку із тим, що ці вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Оскільки об'єднано позовні вимоги, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, вимога про визнання права власності обґрунтована лише обставинами, які є підставами першої вимоги, що належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, тобто самостійної підстави позов не містить, то позов в частині вимоги про визнання права власності за правилами пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України підлягає поверненню позивачу.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 27 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 17 січня 2022 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що позивач порушив правила об'єднання позовних вимог, роз'єднання яких є неможливим з огляду на те, що їх слід розглядати в порядку різного судочинства. Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував пункт 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України та помилково відмовив у відкритті провадження у двох позовних вимогах, а в іншій частині повернув позовну заяву. Порушення правил об'єднання позовних вимог, у разі якщо суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи не роз'єднає позовні вимоги, є підставою для повернення позовної заяви.
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 травня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу. Роз'яснено ОСОБА_1 , що відповідно до частини сьомої статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем оскаржуються в порядку цивільного судочинства бездіяльність голови сільської ради, тобто посадової особи органу місцевого самоврядування щодо невнесення в порядок денний чергової сесії на розгляд клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом безоплатної передачі для ведення особистого селянського господарства. Оскільки такі дії (бездільність) відповідача самі по собі не породжують виникнення у позивача права власності чи користування земельною ділянкою, а є лише одним із етапів для імовірного набуття такого права в майбутньому, вони не порушують майнових прав та інтересів позивача. Оскільки зазначена спірна бездіяльність випливає з виконання головою ради визначених законом владних повноважень, то вказаний спір з приводу протиправності бездіяльності суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим, отже, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства адміністративним судом. Перші дві вимоги позову мають розглядатися як спір, пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, що є компетенцією адміністративного судочинства.
Разом з тим позивач об'єднав вищевказані перші дві вимоги з вимогою про визнання права власності на земельну ділянку, щодо якої він звернувся з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом безоплатної передачі для ведення особистого селянського господарства. Водночас статтею 20 ЦПК України встановлено, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 29 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 травня 2022 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач об'єднав у позовній заяві вимоги, які належить розглядати у порядку різного судочинства, а розгляд всіх їх, у випадку роз'єднання, в Бобринецькому районному суді Кіровоградської області є неможливим, суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права (пункт 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України) та дійшов обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви позивачу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 травня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 29 грудня 2022 року, передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
03 лютого 2023 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 травня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 29 грудня 2022 року.
Верховний Суд ухвалою від 31 травня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 травня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 29 грудня 2022 року, витребував справу із суду першої інстанції.
21 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень ОСОБА_1 посилається на частину другу статті 389 ЦПК України. Вважає, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що, враховуючи частину першу статті 188 ЦПК України, суд першої інстанції зобов'язаний був розглядати всі позовні вимоги в порядку цивільного судочинства, оскільки вони пов'язані між собою підставою виникнення, поданими доказами, де від задоволення вимоги про визнання протиправною бездіяльність посадової особи сільської ради залежать вимоги про відшкодування моральної шкоди та визнання права власності на спірну земельну ділянку. Клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом безоплатної передачі для ведення особистого селянського господарства в порядок денний чергової сесії сільської ради не внесено головою цієї ради, отже, рішення про надання згоди або відмови у наданні такої згоди зазначеною радою не прийнято.
Визначальною умовою для роз'єднання позовних вимог є та обставина, що таке роз'єднання сприятиме виконанню не тільки завдання цивільного судочинства, а й завдання адміністративного судочинства для того, щоб позивач міг скористатися правом на судовий захист. Суд першої інстанції не мав підстав для повернення позивачу позовної заяви, що фактично призвело до обмеження права позивача на доступ до суду, а також обмеження права на ефективний засіб правового захисту в національному суді.
Позиція інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу протягом строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що у січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до голови Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Поліщук В. В., Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання бездіяльності незаконною та протиправною, відшкодування моральної шкоди та визнання права власності.
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 17 січня 2022 року відмовлено у відкритті провадження у справі. Роз'яснено позивачу право на звернення з позовом в частині вимог про визнання бездіяльності голови сільської ради незаконною та протиправною і відшкодування моральної шкоди до суду в порядку адміністративного судочинства. Позовну заяву в частині вимог про визнання права власності повернуто позивачу. Роз'яснено позивачу, що відповідно до частини сьомої статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 27 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 17 січня 2022 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 травня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу. Роз'яснено ОСОБА_1 , що відповідно до частини сьомої статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 29 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 травня 2022 року - без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Статтею 19 ЦПК України визначено, що у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, позивач звернувся до суду з позовом до органу місцевого самоврядування та його голови про визнання незаконною та протиправною бездіяльність голови сільської ради, відшкодування моральної шкоди внаслідок неналежного, на його думку, виконання службових обов'язків головою сільської ради та визнання права власності.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, повернувши позовну заяву позивача, виходив з того, що позивач об'єднав у позовній заяві вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства, а розгляд всіх їх, у випадку роз'єднання, в Бобринецькому районному суді Кіровоградської області є неможливим, тому застосуванню підлягав пункт 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України.
Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.
Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних із реалізацією публічної влади. Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 805/4505/16-а, провадження № 11-574апп18).
Публічно-правовий спір має також особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Таким чином, вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі залежить від характеру спірних правовідносин.
Разом із цим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
До таких правових висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 27 листопада 2018 року у справі № 820/3534/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18, від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц.
Набуття особами права власності на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність.
Таким чином, правовідносини, пов'язані з прийняттям та реалізацією такого рішення, не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов'язань осіб.
При прийнятті рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орган місцевого самоврядування виконує дозвільну функцію, що притаманна органу державної влади у публічно-правових відносинах.
Спір, як щодо рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, так і щодо оскарження дій суб'єкта владних повноважень про надання чи відмову в наданні такого дозволу, є публічно-правовим.
Подібні правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 308/10112/16-а та від 18 грудня 2019 року у справі № 160/4211/19, на які посилався й суд першої інстанції.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок, що позовні вимоги про визнання бездіяльності голови Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області незаконною та протиправною та відшкодування моральної шкоди мають розглядатися як спір, який пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.
При цьому слід враховувати, що право на земельну ділянку позивач на час пред'явлення позову не набув.
Бездіяльність голови Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, з якою не погоджується позивач, сама по собі не породжує виникнення в останнього права власності чи користування земельною ділянкою. Такі дії є лише одним із етапів набуття такого права в майбутньому.
Спірна бездіяльність голови сільської ради випливає з виконання ним визначених законом владних повноважень, а спір з приводу протиправності бездіяльності суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим й підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 383/1263/21.
Разом з тим, позивач об'єднав вимоги про визнання бездіяльності голови Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області незаконною та протиправною і відшкодування моральної шкоди з вимогою про визнання права власності на земельну ділянку площею 2 га, щодо якої він звернувся з клопотанням від 25 вересня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом безоплатної передачі для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до положень статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Об'єднання в одне провадження позовних вимог, які належить розглядати за правилами різної підсудності, є неможливим.
Такі висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 березня 2023 року у справі № 215/3640/22.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 420/3956/20 зазначила, що роз'єднання позовних вимог можливе лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз'єднав позовні вимоги.
Отже, не встановивши підстав для застосування статті 188 ЦПК України щодо можливості об'єднання в одне провадження заявлених ОСОБА_1 вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, зробив правильний висновок про наявність підстав для застосування положень пункту другого частини четвертої статті 185 ЦПК України та повернення позовної заяви, оскільки виходячи зі змісту позовної заяви позивачем одночасно заявлено вимоги, які розглядаються за правилами різних видів судочинства, а саме адміністративного та цивільного, тому об'єднання заявлених позивачем вимог в одному провадженні є недопустимим відповідно до цивільного процесуального законодавства та передбачає інший порядок розгляду такої категорії справ з дотриманням певної форми звернення з такими вимогами до суду.
Крім того, Верховний Суд у справі № 383/1182/21 (за позовом фізичної особи до голови Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Поліщука В. В., Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання незаконною та протиправною бездіяльність голови сільської ради, стягнення моральної шкоди, визнання права власності на земельну ділянку) ухвалою від 27 лютого 2023 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи на ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області про повернення позовної заяви та постанову Кропивницького апеляційного суду, якою таку ухвалу суду першої інстанції залишено без змін. Касаційний суд вказував, що «посилання заявника на те, що Бобринецький районний суд Кіровоградської області мав роз'єднати позовні вимоги та передати справу на розгляд іншого суду, суперечать положенням абзацу 2 частини шостої статті 188 ЦПК України та висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 вересня 2020 року в справі № 420/3956/20. За таких обставин суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно застосував положення пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України щодо повернення позовної заяви».
Колегія суддів звертає увагу заявника касаційної скарги, що зроблені судами висновки узгоджуються із судовою практикою Верховного Суду у даній категорії справ (частина четверта статті 263 ЦПК України), яка є сталою та сформованою, а застосована судами судова практика є релевантною.
Ухвала про повернення позовної заяви не обмежує право позивача на доступ до правосуддя, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України, оскільки не позбавляє його звернутися за захистом порушеного права до належного суду (судів).
Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з мотивами, викладеними в оскаржуваних судових рішеннях, щодо юрисдикції заявленого у справі спору та були предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанцій з наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на нормах процесуального права і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Отже, не підтвердилися доводи касаційної скарги позивача щодо порушення судами норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, оскільки суди ухвалили судові рішення з додержанням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 травня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 29 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
А. С. Олійник
І. М. Фаловська