25 березня 2024 року
м. Київ
справа № 591/1660/23
провадження № 61-3171ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 вересня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 30 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення простою, стягнення різниці у заробітній платі,
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Служба), який надалі збільшив позовні вимоги, просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ Служби від 02 травня 2022 року № 251 «Про оголошення простою», яким йому оголошено простій з 02 травня 2022 року до припинення чи скасування воєнного стану в Україні;
- стягнути із Служби на його користь різницю між виплаченою сумою заробітної плати, нарахованої під час простою, і сумою, належною йому заробітної плати, за період з 02 травня 2022 року до 21 квітня 2023 року у розмірі 171 037,89 грн.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 06 вересня 2023 року, яке залишене без змін постановою Сумського апеляційного суду від 30 січня 2024 року, позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ Служби від 02 травня 2022 року № 251 «Про оголошення простою», яким оголошено простій ОСОБА_1 з 02 травня 2022 року до припинення чи скасування воєнного стану в Україні.
Стягнено із Служби на користь ОСОБА_1 різницю між виплаченою ОСОБА_1 сумою заробітної плати, нарахованої під час простою, і сумою, належної йому заробітної плати, у розмірі 168 100,44 грн.
Стягнено із Служби на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.
Стягнено із Служби на користь держави судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.
У лютому 2024 року Служба звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 вересня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 30 січня 2024 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 3 028,00 грн.
Предметом спору у цій справі є визнання незаконним та скасування наказу про оголошення простою, стягнення різниці у заробітній платі у розмірі 171 037,89 грн.
Отже, зазначена справа є незначної складності та ціна позову не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн*250=757 000,00 грн), та не підлягає касаційному оскарженню.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки існує загроза створення прецеденту стягнення коштів з Державного бюджету внаслідок прийняття судами рішень, що містять неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що в умовах воєнного стану та одночасно дефіциту Державного бюджету є неприпустимим.
Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути вагомим питанням правозастосовчої практики, мати винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значимістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Заявник не зазначив, в чому полягає значущість для держави і суспільства правового питання, яке на його думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі.
Доводи заявника зводяться до не погодження із рішенням судів попередніх інстанцій.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: предмет позову, складність справи і не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судового рішення у цій справі у касаційному порядку.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржувані заявником рішення судів попередніх інстанційухвалені у справі незначної складності, яка не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 вересня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 30 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення простою, стягнення різниці у заробітній платі відмовити.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська