25 березня 2024 року
м. Київ
справа № 161/8822/19
провадження № 61-7223сво22
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д.,
Фаловської І. М., Червинської М. Є.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Брайт-К» на постанову Волинського апеляційного суду від 29 червня 2022 року у складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Карпук А. К., Матвійчук Л. В. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Брайт-К», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором,
Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У травні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Брайт-К», звернулося до суду з позовом до
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування позовних вимог ТОВ «АНСУ» зазначало, що 21 вересня
2007 року між ОСОБА_2 та відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено кредитний договір №Ф1-07/56393-07, за умовами якого банк надав, а позичальниця отримала кредитні кошти у розмірі
50 000,00 дол. США із строком повернення до 20 вересня 2022 року, з встановленням плати за користування кредитними коштами у розмірі
12,75 процентів річних, графіку зниження розміру заборгованості, а також щомісячної комісійної винагороди у розмірі 126,25 грн.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором, цього ж дня між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки та договір іпотеки, за умовами якого останній передав в іпотеку належне йому нерухоме майно, а саме - квартиру
АДРЕСА_1 .
20 лютого 2018 року між банком та ТОВ «АНСУ» були укладені договори про відступлення права вимоги за кредитним договором, договором поруки та іпотечним договором.
У зв'язку з тим, що відповідачі тривалий час не виконують покладених на них обов'язків, 12 березня 2019 року їм було направлено вимоги про дострокове повернення усієї суми кредиту, процентів за користування кредитом та штрафних санкцій. Однак, зазначені вимоги залишилися невиконаними.
Враховуючи наведене, ТОВ «АНСУ» просило стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором
від 21 вересня 2007 року №Ф1-07/56393-07 у розмірі 33 956,08 дол. США, з яких: строкова заборгованість за кредитом 15 110,20 дол. США; прострочена заборгованість за кредитом 11 111,20 дол. США; заборгованість зі сплати процентів ? 176,45 дол. США; прострочена заборгованість зі сплати процентів - 7 558,23 дол. США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2019 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «АНСУ» заборгованість за кредитним договором від 21 вересня 2007 року
№ Ф1-07/56393-07 у розмірі 33 956,08 дол. США, з яких: строкова заборгованість за кредитом ? 15 110,20 дол. США; прострочена заборгованість за кредитом - 11 111,20 дол. США; заборгованість зі сплати процентів ? 176,45 дол. США; прострочена заборгованість зі сплати процентів ? 7 558,23 дол. США.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позичальник не виконував належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором, вимоги кредитора про дострокове повернення всієї суми кредиту та інших виплат також залишилися без виконання, а тому заборгованість у розмірі 33 956,08 дол. США підлягає стягненню в солідарному порядку з боржника та поручителя на користь ТОВ «АНСУ», яке набуло право вимоги на підставі укладених 20 лютого 2018 року між ним та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» договорів про відступлення прав вимоги.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 грудня
2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2019 року залишено без задоволення.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 вересня
2020 року задоволено заяву ТОВ «ФК «Брайт-К» про заміну сторони виконавчого провадження. Замінено стягувача ТОВ «АНСУ» на його правонаступника
ТОВ «ФК «Брайт-К» у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 161/882/19, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 ,
ОСОБА_1 на користь ТОВ «АНСУ» заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 грудня
2020 року задоволено заяву ТОВ «ФК «Брайт-К» про ухвалення додаткового рішення у справі за заявою ТОВ «ФК «Брайт-К» про заміну сторони виконавчого провадження. Замінено стягувача ТОВ «АНСУ» на його правонаступника
ТОВ «ФК «Брайт-К» у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 161/882/19, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 ,
ОСОБА_1 на користь ТОВ «АНСУ» заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 листопада
2021 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2019 року залишено без задоволення.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 16 червня 2022 року залучено
ТОВ «ФК «Брайт-К» до участі у справі як правонаступника ТОВ «АНСУ» .
Постановою Волинського апеляційного суду від 29 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2019 року змінено та викладено резолютивну частину рішення в редакції цієї постанови.
Позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Брайт-К», як правонаступника ТОВ «АНСУ», заборгованість за кредитним договором від 21 вересня 2017 року №Ф1-07/56393-07 у розмірі 21 178,60 дол. США, з яких: 13 443,92 дол. США ? заборгованість за тілом кредиту та 7 734,68 дол. США ? заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь
ТОВ «ФК «Брайт-К», як правонаступника ТОВ «АНСУ», заборгованість за кредитним договором від 21 вересня 2007 року №Ф1-07/56393-07 у розмірі 12 777, 48 дол. США ? тіло кредиту.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов загалом правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення кредитної заборгованості з основного боржника - ОСОБА_2 . З огляду на те, що останній платіж відповідачка здійснила 21 листопада 2017 року, з вимогою про дострокове повернення кредиту банк звернувся 11 березня 2019 року, а з позовом до суду - 28 травня 2019 року, тобто в межах трирічної позовної давності з моменту останнього щомісячного платежу, позовна давність за вимогами до основного боржника не пропущена.
Водночас, суд апеляційної інстанції вважав, що позовні вимоги, заявлені до поручителя, підлягають задоволенню лише в межах періодичних платежів, строк сплати яких станом на дату пред'явлення позову (28 травня 2019 року) не був пропущений понад 6 місяців, з огляду на положення частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України щодо чинності поруки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
29 липня 2022 року ТОВ «ФК «Брайт» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, розподілити судові витрати.
При відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції визначив, що підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій є підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні порушив норми процесуального права, застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі
№ 6-738цс15, від 22 березня 2017 року у справі № 6-3063цс16, у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 243/8943/15-ц).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 161/8822/19 та витребувано матеріали справи з Дарницького районного суду м. Києва.
У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2023 року повернуто без розгляду відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ТОВ «ФК «Брайт-К» на постанову Волинського апеляційного суду від 29 червня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «ФК «Брайт-К» про зупинення виконання постанови Волинського апеляційного суду від 29 червня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, справу № 161/8822/19 призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2024 року справу передано на розгляд Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ТОВ «ФК «Брайт-К» обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції порушив принцип диспозитивності при перегляді справи в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та зміні рішення суду першої інстанції в частині визначення та стягнення заборгованості поручителя ОСОБА_1 за кредитним договором.
ТОВ «ФК «Брайт-К» зауважує, що поручитель ОСОБА_1 не подавав апеляційну скаргу, до апеляційної скарги ОСОБА_2 не приєднувався, а ОСОБА_2 не надавала суду доказів на підтвердження повноважень представляти інтереси ОСОБА_1 . Більш того, з огляду на те, що заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 жовтня 2019 року залишено без задоволення, у загальному порядку рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не оскаржував, отже він погодився з пред'явленими до нього позовними вимогами.
Вважає, що ОСОБА_2 мала право оскаржувати рішення суду першої інстанції виключно в тій частині, яка стосується її особисто, і не мала повноважень на апеляційне оскарження судового рішення в тій частині, яка стосується її колишнього чоловіка - ОСОБА_1 , в тому числі щодо припинення поруки. Суд апеляційної інстанції, діючи у межах визначених частиною першою статті 367 ЦПК України, не мав визначених процесуальним законом повноважень переглядати рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_1 .
Звертає увагу на відсутність правових підстав у суду апеляційної інстанції для застосування строків спеціальної позовної давності до позовних вимог щодо стягнення заборгованості з поручителя, з огляду на відсутність заяви ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності. Крім того, ОСОБА_2 заявила про застосування строку позовної давності лише на стадії апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції та за відсутності відповідних повноважень на представництво інтересів поручителя ОСОБА_1 .
Зауважує, що з тексту постанови апеляційного суду вбачається, що апеляційна скарга ОСОБА_2 у частині, яка стосуються виключно її прав та обов'язків за кредитним договором, була залишена без задоволення в повному обсязі, водночас була задоволена лише в тій частині, що стосувалась виключно прав та обов'язків ОСОБА_1 за договором поруки. Посилається на те, що оскільки заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 07 жовтня 2019 року вже було частково виконано, а строк на його апеляційне оскарження ОСОБА_1 пропущено, дії боржників направлені на уникнення (або ж часткового уникнення) поручителем цивільно-правової відповідальності за договором поруки, з урахуванням факту наявності у поручителя нерухомого майна, яке підлягає майбутній примусовій реалізації в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, бажання домогтися нового слухання справи та нового її вирішення. З урахуванням наведеного вважає, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням принципу юридичної визначеності.
Підстави передачі справи на розгляд об'єднаної палати
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норм права (2, 13, 367 ЦПК України), викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого
2021 року у справі № 243/8943/15-ц (провадження № 61-12416св19) та
від 13 грудня 2023 року у справі № 389/440/16-ц (провадження № 61-1181св23).
Упостанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року у справі
№ 243/8943/15-ц (провадження № 61-12416св19), на яку посилається
ТОВ «ФК «Брайт-К» у касаційній скарзі, зроблено висновок, що переглядаючи справу в апеляційному порядку за апеляційними скаргами відповідачів, та скасовуючи рішення суду першої інстанцій лише в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів, апеляційний суд вказав, що поручитель ПП «Колегія» рішення суду першої інстанції не оскаржував, а тому суд не розглядав питання про припинення його поруки. Відповідно до положень статті 2 ЦПК України, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність, визначення якого наведено у частині першій статті 13 цього Кодексу, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Положення цього принципу мають вираження і у частині першій статті 367 ЦПК України, за змістом якої суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Поручитель ПП «Колегія» не подавав апеляційну скаргу, позичальник не надав суду доказів на підтвердження повноважень представляти інтереси ПП «Колегія» в апеляційному суді, а тому суд, діючи у межах визначених частиною першою статті 367 ЦПК України, не мав визначених процесуальним законом підстав переглядати рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ПП «Колегія».
Водночас необхідно звернути увагу, що суд апеляційної інстанції прийняв доводи скарг позичальника та одного з поручителів щодо неправильності вирішення справи в частині стягнення сум стосовно поручителя ОСОБА_3 . Також зазначив, щоінший поручитель ПП «Колегія» не подало апеляційну скаргу, отже суд апеляційної інстанції не робить правових висновків в частині вирішення вимог до цього відповідача. У касаційному порядку судові рішення переглядалися за касаційною скаргою ОСОБА_3 , і суд касаційної інстанції звернув увагу на відсутність у неї повноважень діяти в інтересах ПП «Колегія».
Подібний висновок зроблений і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року у справі № 389/440/16-ц (провадження № 61-1181св23), в якій зазначено, що переглядаючи справу за апеляційною скаргою позичальника, суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції і щодо прав та обов'язків іншого відповідача - поручителя, який рішення суду першої інстанції не оскаржував. Отже, суд апеляційної інстанції, постановлячи нове рішення і задовольняючи зустрічний позов поручителя про припинення поруки та відмовляючи банку у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, пред'явленого, зокрема до поручителя, вийшов за межі апеляційної скарги позичальника, не маючи для цього правових підстав, чим порушив принцип диспозитивності цивільного судочинства і змагальності процесу (статті 12, 13, 367 ЦПК України).
Доцільно звернути увагу, що у постанові Кропивницького апеляційного суду від 21 листопада 2022 року у справі № 389/440/16-ц зазначено, що в апеляційній скарзі позичальник просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні вимог банку відмовити, а зустрічні її вимоги та вимоги поручителя задовольнити. Однаксеред доводів апеляційної скарги позичальника не міститься посилань на неправильність вирішення судом питань, пов'язаних з порукою.
Водночас, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2021 року у справі №465/3458/15-ц (провадження №61-19582св20) зроблено висновок, що відповідач, який є основним позичальником по кредитним зобов'язанням, оскаржував в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції про стягнення кредитної заборгованості в цілому. Обставини, на які він посилався та яким надано належну оцінку апеляційним судом, впливають на визначення загального розміру заборгованості за кредитним договором. Істотним під час вирішення цього спору було питання, чи була чинною порука відповідачів станом на момент звернення банку до суду з позовом до них. Відповідач, як позичальник за кредитним договором, зобов'язання якого забезпечені порукою, не був позбавлений можливості посилатись на обставини припинення поруки, оскільки це безпосередньо впливає на обсяг його прав і обов'язків, розмір кредитного зобов'язання, а також можливу подальшу відповідальність перед поручителями за виконання ними його зобов'язань. У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Принцип диспозитивності цивільного судочинства апеляційним судом не порушено з урахуванням змісту заявлених в суді першої інстанції вимог банку та характеру спірних правовідносин, відповідно до яких відповідальність позичальника та поручителів є взаємопов'язаною і впливає на обсяг прав і обов'язків учасників цього зобов'язання, відповідальність за невиконання якого є солідарною. Порука є забезпечувальним зобов'язанням та похідною від основного зобов'язання (кредитного договору), безпосередньо залежить від нього і сама по собі не існує. Посилання у касаційній скарзі на відсутність у апеляційного суду підстав для перегляду судового рішення в частині поруки за апеляційною скаргою позичальника, а не поручителів, є необґрунтованими, оскільки у цьому випадку апеляційним судом дотримано положень статті 367 ЦПК України щодо меж розгляду справи в апеляційній інстанції.
На думку колегії суддівДругої судової палати Касаційного цивільного суду, з урахуванням правового висновку, викладеного у пункті 139 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18), при солідарному обов'язку будь-який з відповідачів може заявити про застосування позовної давності. Як і в будь-якому зобов'язанні, боржник має право висунути заперечення проти вимоги кредитора. Втім вони мають бути або загальними для всіх боржників, або заснованими на його особистих відносинах з кредитором (наприклад, вимагати зарахування боргу кредитора йому за іншим зобов'язанням). Солідарний боржник при цьому не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах інших солідарних боржників з кредитором, у яких він не бере участі (частина третя статті 543 ЦК).
Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах, викликана різною практикою правозастосування положень статей 2, 13, 367 ЦПК України у взаємозв'язку, зокрема, з положеннями статей 267, 543 ЦК України, у Касаційному цивільному суді, а також необхідністю формування єдиного правового висновку щодо права солідарного боржника висунути заперечення проти вимог кредитора, які є загальними для всіх боржників.
У частині другій статті 403 ЦПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність
у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
З урахуванням наведеного, справа підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на вказане, справа розглядатиметься Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду
Прийняти до розгляду справу № 161/8822/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Брайт-К», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Брайт-К» на постанову Волинського апеляційного суду від 29 червня 2022 року.
Призначити справу № 161/8822/19до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: А. І. Грушицький
Б. І. Гулько
В. І. Крат
Д. Д. Луспеник
І. М. Фаловська
М. Є. Червинська