Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
21.03.2024м. ХарківСправа № 922/5459/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кухар Н.М.
при секретарі судового засідання Горішній Ю.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (пр. Московський, буд. 199, м. Харків, 61037; код ЄДРПОУ: 05762269)
до 1) Російської Федерації в особі Міністерства юстиції РФ (Житная вулиця, буд. 14, м. Москва, РФ, 119991) , 2) Публічного акціонерного товариства "Новолипецький металургійний комбінат" (площа Металургів, буд. 2, м. Липецьк, 398040; код ЄДРПОУ 05757665)
про стягнення 6860919, 00 руб. РФ
за участю представників:
позивача - Гарагуля В.А.,
відповідачів - не з'явились,
Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" 28.12.2023 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Російської Федерації, в особі Міністерства юстиції РФ, та Публічного акціонерного товариства "Новолипецький металургійний комбінат", м. Липецьк, РФ, про стягнення солідарно з відповідачів майнової шкоди в сумі 6860919,00 руб. РФ. Позовні вимоги обґрунтовано наявністю причинно-наслідкового зв'язку між початком війни шляхом збройної агресії РФ проти Української держави та неможливістю подальших будь-яких господарських, поштових, фінансових та претензійно-позовних відносин між резидентами двох країн, що призвело до порушення права власності позивача на отримання товару згідно з Контрактом № 293/826-22-209119 від 26.01.2022 на поставку металопродукції або повернення коштів.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.01.2024 позовну заяву Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/5459/23 за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.
Вказаною ухвалою відповідачам було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзивів на позов. Проте. відповідачі наданим їм процесуальним правом не скористались, відзивів на позовну заяву не надали.
27.02.2024 позивач подав до суду клопотання про врахування при дослідженні матеріалів справи доказів на підтвердження того факту, що відповідач-2 задіяний у воєнній агресії проти України.
Протокольною ухвалою господарського суду від 27.02.2024 підготовче провадження у справі № 922/5459/23 було закрито; розгляд справи по суті призначено на 21.03.2024 о 14:40.
У судовому засіданні, яке відбулося 21.03.2024, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідачі у судове засідання не з'явились; про причину неявки суд не повідомили.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідачі у справі є нерезидентами України.
При цьому, судом враховано, що до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992 шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу Російської Федерації.
На підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", за зверненням Мін'юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Відповідно до листа Міністерства юстиції України № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану", з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
Крім того, у зв'язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.
Міністерство юстиції України листом № 91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку статті 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист № 71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.
З огляду на вищевикладене, судом з метою повідомлення відповідачів про час та місце розгляду справи розміщено відповідні оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Крім того, відомості про судовий розгляд справи та зазначені процесуальні рішення своєчасно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень у мережі Інтернет на офіційному сайті Судова влада України.
Таким чином, судом вжито всіх можливих заходів з метою повідомлення відповідачів про час та місце розгляду справи.
Оскільки неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за їх відсутності, за наявними в матеріалах справи документами, відповідно до ст. 202 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
26.01.2022 між Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Новолипецький металургійний комбінат" (відповідач-2) було укладено Контракт № 293/826-22-209119 на поставку металопродукції на користь позивача.
За умовами вказаного Контракту, відповідач-2 мав поставити на адресу позивача металопродукцію - сталь ізотропну, яка є складовою сировиною для виготовлення турбогенераторного обладнання.
Укладення контракту з російським резидентом було викликано виключно тим, що позивач, як єдиний виробник в Україні турбінного та генераторного обладнання для теплових, гідро та атомних електростанцій не міг знайти ані в Україні, ані в країнах близького та дальнього зарубіжжя металопрокат необхідної якості та номенклатури задля виготовлення продукції за укладеними з замовниками контрактами у встановлені строки та належної якості.
24.02.2022 Російська Федерація розпочала повноцінну широкомасштабну агресію проти України та її народу.
Одночасно з цим, оплачена позивачем металопродукція до початку широкомасштабної агресії на територію України поставлена так і не була.
Президента України Указом від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (з подальшими подовженнями) на всій території України було введено воєнний стан.
Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", вказаний Указ Президента був затверджений Верховною Радою України.
Згідно з ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Частина 2 статті 14-1 вказаного закону, серед іншого, відносить до форс-мажорних обставин збройний конфлікт, військові дії, оголошену та неоголошену війну.
Так, 28.02.2022 Торгово-промислова палата України засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України та введення воєнного стану в Україні є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
У зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24.02.2022, Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює сполучення між країнами, а також направлення запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні у зв'язку із припиненням його роботи на території України.
До висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 (провадження №61-18782св21), від 25.01.2019 № 796/165/18, від 18.05.2022 №760/17232/20-ц, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167 цс 20, (пункт 58).
Крім того, у зв'язку з агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану, АТ "Укрпошта" з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою-агресором.
Як наслідок, воєнні дії, припинення міжнародних відправлень та переказів, розрив дипломатичних відносин з цієї дати унеможливлює отримання позивачем товару - металопродукції від Публічного акціонерного товариства "Новолипецький металургійний комбінат", оскільки між Україною та державою-агресором відсутній транспортний та поштовий зв'язок, будь-які господарські та фінансові (банківські) відносини).
Тим самим, позивачу завдається фінансова шкода, оскільки через дії держави-агресора позивач позбавлений будь-яких правових інструментів саме в правовому полі Російської Федерації захистити свої господарські права, а саме:
- позивач не може отримати товар - оплачену металопродукцію від ПАТ "Новолипецький металургійний комбінат";
- позивач позбавлений можливості повернення своїх коштів, сплачених в якості передплати за отримання металопродукції, безпосередньо від ПАТ "Новолипецький металургійний комбінат";
- позивач не має можливості отримати судові рішення арбітражних судів Російської Федерації про зобов'язання поставити товар або повернути сплачені кошти (відсутня можливість пред'явлення позову безпосередньо до арбітражних судів Російської Федерації). Зокрема, умови погодження специфікацій до Контракту, порядок розрахунків, умови поставки та приймання продукції та інші відносини сторін за Контрактом регулюються Загальними умовами поставки металопродукції (експорт), текст яких розміщений в загальному доступі на сайті постачальника (ПАТ "Новолипецький металургійний комбінат"): https://lipetsk.nlmk.com/ru/about/client/.
Цими умовами передбачено, що спори розглядаються за місцем знаходження відповідача. Отже, позивач не має можливості звернутися до арбітражного суду за місцезнаходженням ПАТ "Новолипецький металургійний комбінат".
Винною в цьому особою є держава-агресор - Російська Федерація, яка порушила право власності позивача на отримання товару або повернення своїх коштів, належних позивачу, як резиденту України.
Оскільки право позивача підлягає захисту, відповідачем за вказаним позовом як особа, яка своїми безпосередніми діями завдала збитків АТ "Українські енергетичні машини", окрім ПАТ "Новолипецький металургійний комбінат", є Російська Федерація, оскільки - наявний причинно-наслідковий зв'язок між початком війни та неможливістю подальших будь-яких господарських, поштових, фінансових та претензійно-позовних відносин між резидентами двох країн.
Відповідно, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі посилатися на свою судову юрисдикцію, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої актами агресії.
При цьому, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Позивач у справі - Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (код ЄДРПОУ: 05762269) є акціонерним товариством, що віднесене до підприємств державного (стратегічного) сектору економіки України, оскільки державна частка у статутному капіталі відповідача становить понад 98,1536% акцій.
Зокрема, засновником, основним акціонером та органом управління, якому належить контрольний пакет акцій позивача, є Кабінет Міністрів України, що випливає із тексту розпорядження КМУ від 06.10.2023 № 1228-р "Деякі питання управління акціонерним товариством "Українські енергетичні машини".
Тобто, позивач фактично належить державі, управління корпоративними правами якого здійснює Кабінет Міністрів України.
Крім того, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83, АТ "Українські енергетичні машини" відноситься до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2022 № 643 позивач також віднесений до категорії особливо важливих для економіки суб'єктів господарювання державного сектору економіки.
Отже, дії держави-агресора та її резидента - ПАТ "Новолипецький металургійний комбінат" з неповернення коштів в сумі 6 860 919,00 руб. РФ наносять шкоди майновому фінансовому стану Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", оскільки фінансові кошти юридичної особи (акціонерного товариства) є невід'ємною складовою майна, оскільки відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 14.04.2022, про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні", визнано геноцидом Українською народу дії Збройних сил, політичного і військовою керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейською Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав, Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
У вищевказаній постанові Верховний суд зазначив: "Верховний Суд врахував, що юрисдикція судів України поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).
Тобто Верховний Суд виходить з того, що у разі застосування "деліктного винятку" будь-який спір, що виник на її території у громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема, й РФ, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом".
У зв'язку з повномасштабним вторгненням РФ на територію України 24.02.2022, Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства РФ в Україні у зв'язку із припиненням його роботи на території України.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7 ) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідачів суми завданих збитків є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав.
Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022, військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2(4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України.
Крім того, Російську Федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов'язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022у, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі №761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.
Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою.
Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародноправовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Відповідно до ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Також, суд враховує, що Публічне акціонерне товариство "Новолипецький металургійний комбінат" працює на воєнно-промисловий комплекс держави- агресора та виконує значне замовлення державних замовлень держави-агресора, а тому він безпосередньо задіяний у війні проти України.
Зокрема, сировина цього підприємства безпосередньо йде на виготовлення:
- російських ракет;
- артилерії;
- безпілотних літальних апаратів;
- інших видів озброєння.
Отже, протиправність діяння відповідачів, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні частини третьої статті 85 ГПК України, є загальновідомим фактом, який закріплено Державою на законодавчому рівні.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками.
Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.
Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.
Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.04.2021 у справі № 648/2035/17, постанові від 14.02.2018 у справі №686/10520/15-ц.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову, та стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача майнової шкоди в розмірі 6860919,00 рублів РФ.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України,
1. Судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
2. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Оскільки позивач при зверненні до суду з позовом був звільнений від оплати судового збору, з відповідачів до державного бюджету підлягають стягненню 33548,63 грн судового збору, що дорівнює 1,5% від ціни позову з перерахуванням її у гривневий еквівалент за офіційним курсом на день подання позову до суду)
Враховуючи викладене та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції РФ (Житная вулиця, буд. 14, м. Москва, РФ, 119991) та Публічного акціонерного товариства "Новолипецький металургійний комбінат" (площа Металургів, буд. 2, м. Липецьк, 398040; код ЄДРПОУ 05757665) на користь Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (пр. Московський, буд. 199, м. Харків, 61037; код ЄДРПОУ: 05762269) - майнову шкоду в розмірі 6860919,00 рублів РФ.
Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції РФ (Житная вулиця, буд. 14, м. Москва, РФ, 119991) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів: Головне управління казначейства у м. Києві, код ЄДРПОУ: 37993783, рахунок: UА908999980313111256000026001, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) - судовий збір у розмірі 16774,32 грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Новолипецький металургійний комбінат" (площа Металургів, буд. 2, м. Липецьк, 398040; код ЄДРПОУ 05757665) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів: Головне управління казначейства у м. Києві, код ЄДРПОУ: 37993783, рахунок: UА908999980313111256000026001, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) - судовий збір у розмірі 16774,31 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст.ст. 256-257 ГПК України.
Повне рішення складено "26" березня 2024 р.
Суддя Н.М. Кухар