Житомирський апеляційний суд
Справа №935/559/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
21 березня 2024 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (дистанційно),
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі матеріали контрольного провадження №935/559/23 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 березня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 02 травня 2024 року включно із визначенням розміру застави, що становить 134 200 (сто тридцять чотири тисячі двісті) гривень, -
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить ухвалу суду скасувати. Вважає ухвалу суду незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що у суді першої інстанції під час судового засідання йому не була вручена пам'ятка про права та обов'язки та не враховано, що він писав заяву про викрадення особистих речей, однак вона залишена без розгляду. Вказує, що під час судового розгляду відсутня потерпіла та йому не надають копії всіх документів по справі.
В ухвалі суду зазначено, що в провадженні Коростишівського районного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, мотивуючи тим, що ризики, які існували на час обрання/продовження запобіжного заходу не зменшилися, судовий розгляд триває, тому наявні достатні підстави для продовження запобіжного заходу ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою з метою запобігання ризикам переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення та незаконного впливу на потерпілу та свідків.
Враховуючи, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яке є тяжким, доведеність прокурором ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування обвинуваченого під тяжкістю можливого покарання, незаконного впливу на потерпілу та свідків, які проживають в одному населеному пункті та їх ще не допитано судом та можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений раніше судимий, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та продовжив дію застосованого до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зважаючи на те, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Відповідно до ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Від обвинуваченого ОСОБА_8 клопотання про розгляд апеляційної скарги за його участю не надходило.
Згідно повідомлення начальника ДУ «Житомирська УВП (№8)» ОСОБА_9 , ОСОБА_8 20.03.2024 вибув до ДУ «Львівська УВП (№19)» у розпорядження ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» для проведення судово-психіатричної експертизи.
З'ясувавши думку захисника та прокурора, колегія суддів вважає можливим проводити апеляційний розгляд у відсутності обвинуваченого, оскільки участь останнього не є обов'язковою, відповідного клопотання від нього не надходило та його інтереси представляє захисник.
Заслухавши доповідача, доводи захисника ОСОБА_7 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 2 ст.331 КПК України вирішення питань судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 Кодексу. Зокрема, у ст. 199 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом має бути перевірено, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений при обранні такого запобіжного заходу ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як вбачається з виділених матеріалів судового провадження №935/559/23, в провадженні Коростишівського районного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження №12023060420000070 від 20.02.2023 відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується зокрема тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди.
Крім того, відповідно до п.2 ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор.
Таким чином, судом першої інстанції належно досліджені обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та суд дійшов обґрунтованого висновку про існування ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшилися й виправдовують тримання під вартою обвинуваченого.
Враховуючи доведеність прокурором неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою до обвинуваченого та наявності ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду; можливість незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Ризик переховування від суду підтверджується тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі, а тому під тяжкістю можливого покарання може вчинити вказані дії.
Ризик незаконного впливу на потерпілу та свідків обгрунтований тим, що справа перебуває на розгляді в суді першої інстанції і вказані особи ще не допитані, а тому з метою уникнення відповідальності у разі застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, він може впливати на вказаних осіб.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення обґрунтований тим, що ОСОБА_8 раніше судимий.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Також, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Також судом першої інстанції враховано, що обвинувачений ОСОБА_8 не має стійких соціальних зв'язків (не одружений, утриманців не має) та постійного джерела доходів, оскільки офіційно не працевлаштований, раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення проти громадського порядку та моральності.
Фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_8 тяжкого кримінального правопорушення свідчить про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, свідчать про обґрунтованість продовження судом першої інстанції запобіжного заходу у виді тримання під вартою та можливість запобігання таким чином ризикам, передбаченим п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неможливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо ненадання йому пам'ятки про права та обов'язки, чим порушено його право на захист, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказане кримінальне провадження тривалий час перебуває на розгляді в суді першої інстанції та обвинуваченому ОСОБА_8 неодноразово роз'яснювались його права та обов'язки, в тому числі і апеляційним судом (а.с.27). Водночас апеляційний суд звертає увагу, що розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_8 здійснюється за участі захисника ОСОБА_7 .
Доводи апелянта про те, що йому на надають копії документів по справі, відповіді на його письмові заяви та відсутність потерпілої під час судового розгляду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказані обставини не є предметом даного розгляду з врахуванням обмежень, передбачених ст.422-1 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не має.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 березня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 02 травня 2024 року включно із визначенням розміру застави, що становить 134200 (сто тридцять чотири тисячі двісті) гривень - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :