Справа № 760/9773/21
Провадження № 2-а/760/937/24
27 березня 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в м. Києві, старшого сержанта поліції управління патрульної поліції в м. Києві Черепушко Юрія Анатолійовича про скасування постанови серії ЕАН №3942447 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів та просив скасувати постанову серії ЕАН №3942447 від 19.03.2021 року та стягнути судові витрати.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 19.03.2021 року старшим сержантом поліції управління патрульної поліції в м. Києві Черепушко Ю.А. складено постанову про накладення на позивача стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №3942447 за ч.1 ст.122 КУпАП.
З вказаної постанови вбачається, що позивач 19.03.2021 року о 23:39 у м. Києві по вул. Солом'янська, 39 керуючи своїм автомобілем перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки, яка розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п. 34 ПДР, у зв'язку з чим на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП є недоведеним і необґрунтованим.
Постанова серії ЕАН №3942447 від 19.03.2021 року не містить жодних доказів, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Крім того, постанова була складена без участі позивача, без роз'яснення йому прав, без можливості скористатися своїми правами передбаченими чинним законодавством, без врахування пояснень позивача.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив позов задовольнити.
Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 16 квітня 2021 року для розгляду справи визначено суддю Аксьонову Н.М.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 21 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.
12 жовтня 2021 року від представника відповідача ДПП надійшов відзив на позовну заяву в якому він проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що Інспектором було здійснено дослідження та оцінку доказів та факт порушення ПДР та винесено вищевказану постанову. Крім того, доказом порушення на момент винесення постанови був сам факт перетину подвійної суцільної лінії горизонтальної розмітки, що не зобов'язувало фіксувати дане порушення для подальшого його доказування, так як було наявне на місці вчинення правопорушення. З урахуванням викладеного вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч.4 ст.229 КАС України).
З'ясувавши доводи та аргументи позивача, відповідача, викладені в позовній заяві та відзиві на неї, обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 3942447 від 19 березня 2021 року, позивач 19.03.2021 року о 23:25 год., керуючи транспортним засобом марки «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1 по вул. Солом'янська, 39 у м. Києві, перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки 1.3., яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив пункт 34 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною першою статті 122 КУпАП.
Відповідно до вказаної постанови на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Вбачається, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3942447 від 19 березня 2021 року складена старшим сержантом поліції управління патрульної поліції в м. Києві Черепушко Ю.А.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з пунктом 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Пунктом 34.1 ПДР України визначено, що горизонтальна розмітка 1.3 - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху.
За частиною першою статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
За змістом статей 10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Разом з тим, позивач заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення та зазначає, що він не порушував Правил дорожного руху, а при розгляді справи були допущені істотні порушення.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Правова позиція щодо покладення обов'язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року по справі №201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року по справі № 743/1128/17, від 15 листопада 2018 року по справі № 524/5536/17.
Однак, відповідачем не виконано обов'язку щодо збирання належних та допустимих доказів, що встановлюють вчинення позивачем адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суду надано не було.
Тобто, з матеріалів справи вбачається, що будь-яких доказів, в тому числі фото- або відео-доказів, поданих відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, крім оскаржуваної постанови, відповідачем не надано.
Оскаржувана постанова серії ЕАН № 3942447 від 19 березня 2021 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить жодних посилань на будь-які докази вчинення позивачем правопорушення, зокрема не доведено, що позивач здійснюючи поворот ліворуч перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки 1.3.
Крім того, суд звертає увагу, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
За правилами ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Щодо вимог до старшого сержанта поліції управління патрульної поліції в м. Києві Черепушко Ю.А., то слід зазначити наступне.
Положеннями частини третьої статті 286 КАС України передбачений вичерпний перелік рішень місцевого загального суду як адміністративного суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, який не підлягає розширеному тлумаченню.
Розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною першою статті 122 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.
Отже, працівники органів поліції не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 122 КУпАП.
Розглядаючи справу, суд виходить з того, що належним відповідачем в даній категорії справ повинен бути суб'єкт владних повноважень, а саме орган, який таке стягнення застосував (виніс постанову).
Вищевикладене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17 вересня 2020 року, згідно з яким, належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган, який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.
Правовий висновок щодо обґрунтованості відмови у позові, пред'явленого до неналежного відповідача, зроблено також Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц.
З урахуванням викладеного, у задоволенні вимог до старшого сержанта поліції управління патрульної поліції в м. Києві Черепушко Ю.А. слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із задоволенням позову, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ДПП на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 454 грн, сплачений позивачем при зверненні до суду.
У задоволенні вимог про стягнення комісії у розмірі 9,27 грн, слід відмовити, оскільки комісія банку - це грошові суми, що списуються з рахунків клієнтів як плата за обслуговування рахунку або за надання спеціальних послуг, а тому комісія банку не належить до судових витрат та не може бути відшкодована позивачу.
Керуючись статтями 2, 9, 21, 72-78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 251, 269, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в м. Києві, старшого сержанта поліції управління патрульної поліції в м. Києві Черепушко Юрія Анатолійовича про скасування постанови серії ЕАН №3942447 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3942447 від 19 березня 2021 року складеної старшим сержантом поліції управління патрульної поліції в м. Києві Черепушко Юрієм Анатолійовичем, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні у рахунок відшкодування понесених позивачем витрат на сплату судового збору.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Шостого адміністративного апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач - Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3; код ЄДРПОУ 40108646;
відповідач - старший сержант поліції управління патрульної поліції в м. Києві Черепушко Юрій Анатолійович, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9.
Суддя Солом'янського
районного суду міста Києва Н.М.Аксьонова