Справа № 755/3731/24
"26" березня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040000138 від 12.01.2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
- 24.04.2012 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч.2 ст.185, ч.2 ст. 186 КК України, до 4 років 6 місяців позбавлення волі;
- 02.07.2013 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч.2 ст.186, ч.4 ст.70 КК України, до 4 років 7 місяців позбавлення волі, 16.06.2014 року ухвалою Бориспільського районного суду Київської області звільнений від відбування покарання з Бориспільської виправної колонії Київської області (№119), згідно п.«б» ст.4 Закону України «Про амністію» від 08.04.201;
- 21.04.2016 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі, 03.05.2018 року звільнений з Білоцерківської виправної колонії Київської області (№35) по відбуттю строку покарання;
- 31.01.2020 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч.2 ст. ст. 185 КК України до 5 місяців арешту; 02.09.2020 звільнений із Київського СІЗО по відбуттю строку покарання;
- 17.03.2021 Дніпровським районним судом м. Києва за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, відповідно до ст.70 КК України призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 6 місяців арешту; 15.10.2021 звільнено з Київського СІЗО по відбуттю строку покарання;
- 07.04.2023 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч.ч 2,3 ст.185, на підставі ст.70 КК України остаточне покарання 3 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки;
- 08.08.2023 року Дніпровською окружною прокуратурою м. Києва №12023100040001871 зач.4 ст.185, ч.З ст.357 КК України направлено обвинувальний акт до Дніпровського районного суду м. Києва;
- 13.10.2023 року Дніпровською окружною прокуратурою м. Києва №12023100040002282 від 24.06.2023 року за ч.4 ст.185 КК України направлено обвинувальний акт до Дніпровського районного суду м. Києва;
- 07.11.2023 року Київським апеляційним судом за ч.ч.2,3 ст.185 КК України, до 3 р. 6 міс. позбавлення волі;
- 13.12.2023 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України, на підставі ст. 72 КК України призначено остаточне покарання за сукупністю вироків у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі;
- 26.01.2024 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 4 ст. 185 КК України, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначено остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань за попереднім вироком, до покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі;
- 25.03.2024 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 353 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України призначено остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань за попереднім вироком, до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимого,
- 29.01.2024 р. Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України призначено покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави (покарання не відбуте);
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_3 , будучи раніше неодноразово судимим за вчинення корисливих злочинів проти власності, які не погашено в установленому законом порядку, спільно з ОСОБА_4 10.01.2024 приблизно о 16 год. 00 хв., тобто під час дії ЗУ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, який в подальшому продовжений та діяв на день вчинення злочину, зустрілися біля магазину «Фора», що розташований за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 9 , та у подальшому вони разом перемістились до кафе поблизу, де розпивали алкогольні напої. Невдовзі після цього вони зустріли невідомого на той час їм особу, а саме ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який вже на той момент був у стані сильного алкогольного сп'яніння та рухався у бік дому, де він постійно проживає.
В цей момент у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виник злочинний умисел на заволодіння майном іншої особи шляхом використання його безпорадного внаслідок алкогольного сп'яніння стану, задля чого ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_6 додатково пригостити його алкоголем, на що останній погодився. Коли ОСОБА_3 переконався, що ОСОБА_6 , в силу перебування у стані алкогольного сп'яніння, взагалі не усвідомлює власні дії та не може керувати ними, він під приводом допомоги дістатись додому разом із ОСОБА_4 здійснили супровід ОСОБА_6 до квартири АДРЕСА_5 . При цьому ОСОБА_6 відкрив вхідні двері до квартири своїм ключем, після чого зазначені вище особи зайшли до приміщення квартири, де ОСОБА_8 одразу заснув, так як перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння.
В подальшому, проникнувши в такий спосіб до квартири, переслідуючи свій злочинний умисел спрямований на таємне, повторне викрадення чужого майна, впевнившись, що ОСОБА_8 заснув, та відповідно не спостерігає за їх діями, а в кімнаті були відсутні інші особи, ОСОБА_3 спільно із ОСОБА_4 , шляхом вільного доступу, діючи за попередньою змовою, умисно та таємно викрали наступне майно, що належить ОСОБА_6 , а саме:
-1 плазменний телевізор фірми «Хіоmі» «Мі TV UHD 4S 43» чорного кольору, s/n НОМЕР_1 разом з пультом до вищевказаного телевізору, середня ринкова вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи від 07.02.2024 року становить 9723,33 гривень;
-коробку, у якій міститься шарнірне настінне кріплення для РК-телевізорів «HITECHNiC» KS74025ET, колір - чорний, 19'-43'/48 см - 109 см, середня ринкова вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи від 07.02.2024 року становить 1599,50 гривень;
-1 мобільний телефон «Redmi» 9А ІМEI1: НОМЕР_2 , SN НОМЕР_3 , середня ринкова вартість якого згідно висновку експерта від 17.02.2024 року становить 2996,00 гривень;
-1 портативний зарядний пристрій «Grand ТМ», середня ринкова вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи від 07.02.2024 року становить 527,80 гривень;
-банківську картку Monobank, що не становить матеріальної цінності;
-банківську картку «Укрсиббанк», що не становить матеріальної цінності;
-сенсорне скло (тач-скріни) орієнтовно 7 дюймів білого кольору для ремонту планшетів у кількості 29 штук, середня ринкова вартість яких згідно висновку товарознавчої експертизи від 07.02.2024 року становить 1160,00 гривень за 29 штук;
-мобільний телефон марки «Benq-siemens» без батареї, встановити ринкову вартість якого станом на 10.01.2024 не видається за можливе;
-колонка Tablepro MG 2, нова з коробкою, що не становить матеріальної цінності;
-наручні електронні часи білого кольору, нові, що не становлять матеріальної цінності;
-smart Watch I 7 Pro max нові, що не становлять матеріальної цінності;
-1 мобільний телефон марки «PHILIPS» GTX500 із явними ознаками користування без батареї, середня ринкова вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи від 07.02.2024 року становить 249,84 гривень;
-куртка чоловіча темного кольору марки «Urban Style» 54 розміру з підігрівом, із явними ознаками користування, середня ринкова вартість якої згідно висновку товарознавчої експертизи від 07.02.2024 року становить 1222,50 гривень;
-2 телефона Nokia 8800d без батареї чорного кольору, середня ринкова вартість яких згідно висновку товарознавчої експертизи від 07.02.2024 року становить 1150,00 гривень за 2 штуки.
У подальшому, ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4 , утримуючи при собі все майно, що вони здобули шляхом вчинення таємного викрадення, направились до місця постійного проживання ОСОБА_3 , а саме за адресою: АДРЕСА_6 , де тимчасово залишили викрадене майно. При цьому, реалізуючи можливість вільно розпоряджатись здобутим незаконним шляхом майном, маючи на меті матеріально збагатитись, ОСОБА_3 наступного дня, тобто 11.01.2024 року заклав частину майна, а саме: 1 плазменний телевізор фірми «Хіоmі» чорного кольору, діагональ приблизно 43 дюйми, s/n НОМЕР_1 разом з пультом до вищевказаного телевізору, вартістю 9723,33 гривень, у ломбард «Найкращий», розташований за адресою: м.Київ, просп. Миру, 5 , використовуючи для цього паспорт іншої особи, яка не була повідомлена про походження вказаного майна. Решту майна, а саме: 15 (п'ятнадцять) неробочих планшетів, мобільний телефон, павербанк «Grand ТМ», тач-скріни у кількості 29 штук, ОСОБА_3 зберігав за місцем свого проживання.
Всіма своїми умисними діями, які виразились в таємному викраденні чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 завдали ОСОБА_6 матеріальної шкоди у розмірі, який сукупно було оцінено у 18 628 гривень 97 копійок.
Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, а саме, таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, а саме, таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Крім того, 12.01.2024 року орієнтовно о 18 год. 00 хв. ОСОБА_4 , разом зі своїм вітчимом, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , розпивали спиртні напої за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , задля чого він купив дві пляшки горілки. Після того, як вони спільно вжили вищеописані алкогольні напої, у ОСОБА_4 раптово виник умисел на заволодіння матеріальними цінностями, що належать ОСОБА_7 , та він обрав об'єктом свого злочинного посягання мобільний телефон Samsung Galaxy А04 IMEI: НОМЕР_4 , що належав вітчиму. Задля цього, ОСОБА_4 дочекався моменту, коли ОСОБА_7 вийшов до вбиральні і залишив свій мобільний телефон без нагляду, впевнившись, що він не має можливості спостерігати за його діями, та переслідуючи свій злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 шляхом вільного доступу взяв вказаний телефон до рук, та одразу після цього, не дочекавшись, поки ОСОБА_7 повернеться, покинув приміщення квартири.
У подальшому, утримуючи викрадене майно при собі, реалізуючи можливість вільно розпоряджатись здобутим незаконним шляхом майном та маючи на меті матеріально збагатитись, ОСОБА_4 пішов до ломбарду « Зелений », що розташований за адресою: м.Київ, просп. Миру, 5 , де в той же день орієнтовно о 20 год. 46 хв. заклав здобуте майно, отримавши натомість грошові кошти, якими розпорядився на власний розсуд.
Всіма своїми умисними діями, які виразились в таємному викрадені чужого майна, вчиненому в умовах воєнного стану ОСОБА_4 завдав ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , матеріальної шкоди у розмірі 4 999 гривень 00 копійок.
Таким чином, ОСОБА_4 , вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України
Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, надав покази, якими підтвердив вищевикладені обставини їх скоєння, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому.
Вказав, що дійсно, 10.01.2024 року він разом із ОСОБА_4 зустрілися біля магазину «Фора», що розташований за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 9 , та у подальшому перемістилися у кафе поблизу, де розпивали алкогольні напої. Невдовзі вони зустріли ОСОБА_6 , який на той момент вже перебував у стані алкогольного сп'яніння та прямував у бік дому. Він разом із ОСОБА_4 пригостили ОСОБА_6 алкоголем. Після чого вони переконалися у тому, що ОСОБА_6 не усвідомлює власні дії та не може керувати ними, під приводом допомоги дістатись додому вони здійснили супровід ОСОБА_6 до його квартири, після чого останній одразу заснув. В подальшому, впевневшись, що ОСОБА_6 заснув, а він викрав майно, яке належало ОСОБА_6 , а саме: електронну техніку, банківські картки, куртку та мобільні телефони, після чого вони спільно із ОСОБА_4 понесли викрадені речі до його місця проживання. Після цього він встиг закласти в ломбард телевізор, який належав потерпілому, а всі інші речі в нього вилучили під час обшуку за місцем його проживання. При цьому ОСОБА_3 вказав, що ОСОБА_4 ніякої матеріальної вигоди від вчиненого кримінального правопорушення не отримав та лише допоміг йому донести викрадені речі до його місця проживання.
Обвинувачений виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення даного злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.
Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю, надав покази, якими підтвердив вищевикладені обставини їх скоєння, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому.
Вказав, що дійсно, 10.01.2024 року самостійно, спільно з ОСОБА_3 зайшли в приміщенні квартири ОСОБА_6 за АДРЕСА_8 , після чого потерпілий заснув, а ОСОБА_3 викрав речі зазначені в обвинувальному акті, а саме: електронну техніку, банківські картки, куртку та мобільні телефони, в той час як він чекав його на сходах в під'їзді. Після чого останній допоміг ОСОБА_3 донести речі до його місця проживання, при цьому йому завідомо було відомо про те, що дані речі викрадені та належать потерпілому ОСОБА_6 . Окрім того, зазначив, що 12.01.2024 року, перебував у квартирі свого вітчима ОСОБА_7 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , де вони разом вживали алкогольні напої та викрав мобільний телефон останнього в той момент, коли ОСОБА_7 вийшов до вбиральні. Після чого даний телефон збув шляхом продажу в ломбард. Вказав, що з вітчимом на даний час примирилися та він попросив у нього вибачення. Окрім того, штраф за попереднім вироком сплатить, як тільки в нього з'явиться фінансова можливість. Просив не позбавляти волі та надати час на виправлення.
Обвинувачений виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення даного злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.
Покази обвинувачених в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ними змісту обставин, добровільності та істинності їх позиції.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінальних правопорушень, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинувачених, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують їх особи, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів та вирішення заявленого цивільного позову, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого. Суд, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме - таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану та обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме - таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану та таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно в умовах воєнного стану.
При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
Судом при кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 враховано позицію, викладену у Постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08.02.2021 року (справа № 390/235/19, провадження № 51-2177кмо20), згідно якої Законодавство про кримінальну відповідальність та кримінальне процесуальне законодавство не містять положень про те, що кримінальні правопорушення, які утворюють передбачену ч.1 ст.32 КК повторність та відповідають одному і тому самому складу кримінального правопорушення (тотожні кримінальні правопорушення), мають бути окремо кваліфіковані в резолютивній частині обвинувального вироку, і за кожне правопорушення, кваліфіковане за однією статтею або частиною статті, має бути призначене окреме покарання.
В даній постанові зазначено, що передбачені законом правила призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень (ст. 70 КК) застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади кримінальних правопорушень і які мають самостійні санкції.
Якщо вчинені кримінальні правопорушення, крім повторності, утворюють ще й сукупність, вони відповідно до частини другої статті 33 КК повинні отримувати окрему кваліфікацію (наприклад, крадіжка без кваліфікуючих ознак і крадіжка, вчинена повторно, або крадіжка, поєднана з проникненням у житло). Якщо ж кримінальні правопорушення, які утворюють повторність, відповідають одному і тому самому складу кримінального правопорушення (наприклад, три крадіжки, поєднані з проникненням у житло, п'ять розбоїв, вчинених організованою групою, тощо), їх кваліфікація здійснюється за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК. У таких випадках повторність кримінальних правопорушень повинна зазначатись у процесуальних документах, які стосуються обвинувачення особи, як кваліфікуюча ознака відповідних кримінальних правопорушень.
Така правова позиція знайшла своє відображення в існуючій практиці Касаційного кримінального суду. Так, у постановах колегій суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 травня 2018 року (справа №187/1354/15, провадження № 51-1017км18), Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 29 листопада 2018 року (справа №541/715/17, провадження № 51-7898км18) та від 10 липня 2019 року (справа № 723/1538/16-к, провадження № 51-8625км18), Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 15 січня 2020 року (справа № 585/1603/17, провадження № 51-3290км19) та від 29 липня 2020 року (справа № 541/715/17, провадження № 51-7898км18) визнано, що за окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається і правила призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК не застосовуються.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують їх покарання.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше судимий, має задовільний стан здоров'я, не є інвалідом І чи ІІ групи, не працює, не одружений, спосіб життя, позицію сторони обвинувачення та потерпілого щодо необхідної міри покарання; ставлення обвинуваченого до вчиненого, а саме наявність у нього розуміння неприйнятності вчинених ним дій у цивілізованому суспільстві; ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини четвертої статті 185 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, з урахуванням вироку Дарницького районного суду м. Києва від 25.03.2024 року, призначивши покарання за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі, оскільки суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень). Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням не встановлено.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше судимий, має задовільний стан здоров'я, не є інвалідом І чи ІІ групи, не одружений, офіційно не працюючого, спосіб життя, позицію сторони обвинувачення та потерпілих щодо необхідної міри покарання, в тому числі примирення обвинуваченого з потерпілим ОСОБА_7 ; ставлення обвинуваченого до вчиненого, а саме наявність у нього розуміння неприйнятності вчинених ним дій у цивілізованому суспільстві; ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини четвертої статті 185 КК України, із застосування ч. 4 ст. 70, ч. 3 ст. 72 КК України у виді позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 того ж Кодексу та покладенням обов'язків з числа визначених ст. 76 КК України, оскільки суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
При цьому суд також враховує, що обвинуваченого було засуджено вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 29 січня 2024 року у кримінальному провадженні №755/1576/24 до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, який на даний момент не сплачений.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Згідно із ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Враховуючи наведене, вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня 2024 року, яким ОСОБА_4 призначено покарання у вигляді штрафу, суд вважає за необхідне виконувати самостійно.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Дане ж покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 року; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 року; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 року).
Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особами винних, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання без звільнення від його відбування, суд сприймає, як діяння, яке б указувало на те, що саме у цій ситуації, та обставинах при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б, як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, у світлі практики, ЄСПЛ, сприймалося б як жорстоке поводження, тобто суперечило статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Враховуючи викладене суд вважає призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у виді позбавлення волі пропорційним вчиненому кримінальному правопорушенню та таким, що перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Окрім того, суд вважає призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у виді позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням пропорційним вчиненим кримінальним правопорушенням та таким, що перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 25.03.2024 року за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 353 КК України та за даним вироком, остаточно визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 5 (п'яти) років 9 (дев'яти) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід не обирався.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати виннуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.
Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На підставі ч. 4 ст. 70, ч. 3 ст. 72 КК України вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 29 січня 2024 року щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконувати самостійно.
Запобіжний захід не обирався.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , солідарно на користь держави витрати за проведення трасологічної експертизи № СЕ-19/111-24/4090-Д від 23.01.2024 в сумі 4165 гривень 04 копійки.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , солідарно на користь держави витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/111-24/4699-ТВ від 07.02.2024 в сумі 9466 гривень 12 копійок.
Стягнути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , солідарно на користь держави витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 908/24 від 17.02.2024 в сумі 260 гривень 00 копійок.
Речові докази у кримінальному провадженні:
-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_9 на автомобіль марки «Daewoo sens» д.н.з. НОМЕР_6 , паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_10 , № НОМЕР_7 , карта киянина на ім'я ОСОБА_11 , карта ломбарду «Гроші на прокат», карта «альянс громадського здоров'я», які знаходилися у візитниці, поміщені до спеціального пакету №ІСR0022333 - повернути власнику;
-портативний зарядний пристрій марки «Grand» модель «В30А2LCD», ємністю 30000 mAr, який було поміщено до спеціального пакету № СRІ1012770 - залишити у володінні потерпілого ОСОБА_6 ;
-29 предметів, схожих на екрани для планшетних пристроїв з контактами, які запаковані та поміщені до спеціального пакету № INZ4040772 - залишити у володінні потерпілого ОСОБА_6 ;
-планшет марки «PalMann» серійний номер НОМЕР_8 , планшет марки «Dell» чорного кольору з розбитим екраном, планшет марки «IconBit NetTAВ Matrix» світлого кольору, серійний номер НОМЕР_9 , планшет марки «Lenovo» світлого кольору, серійний номер НОМЕР_10 , планшет марки «Crown» модель 8773 чорного кольору, планшет марки «Globex» Gu801 чорного кольору з розбитим екраном, планшет марки «Impression ImPad 3214» штрих код 1220777 чорного кольору з розбитим екраном, планшет марки «Lenovo Dolby» світлого кольору з розбитим екраном, планшет світлого кольору з розбитим екраном та кришкою ззаду золотистого кольору, планшет марки «Samsung» imei: НОМЕР_11 серійний номер RF1C66RGU4L з кришкою ззаду бронзового кольору та розбитим екраном, планшет марки «GoClever ТАВ А 103» спереду чорного кольору та ззаду світлого кольору, планшет марки «Lenovo» світлого кольору з потертим екраном, мобільний телефон марки «Nokia» модель 8800d, код НОМЕР_12 чорного кольору, які були поміщені до спеціального пакету 3PSP3241583 - залишити у володінні потерпілого ОСОБА_6 ;
-мобільний телефон марки «Samsung» модель GTX500, імеі: НОМЕР_13 чорного кольору, мобільний телефон марки «Nokia» модель 8800d, код НОМЕР_14 чорного кольору, мобільний телефон марки «Benq-siemens» імеі: НОМЕР_15 , які були поміщені до спеціального пакету №ICR0022340 - залишити у володінні потерпілого ОСОБА_6 ;
-куртку чоловічу темного кольору марки «Urban Style» 54 розміру з кнопкою спереду з правої сторони, яку було поміщено до спеціального пакету №NPU 1205050 - залишити у володінні потерпілого ОСОБА_6 ;
-плазменний телевізор фірми «Хіоmі» чорного кольору, діагональ приблизно 43 дюйми, s/n НОМЕР_1 разом з пультом до вищевказаного телевізору - залишити у володінні потерпілого ОСОБА_6 ;
-мобільний телефон (смартфон) Samsung А04 4/64 Black IMEI 1: 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_16 S/N НОМЕР_17 , виготовлений в Китаї , який поміщено до спеціального пакету №NPU 1509360 - залишити у володінні потерпілого ОСОБА_7 ;
-коробку, у якій міститься шарнірне настінне кріплення для РК-телевізорів «HITECHNiC» KS74025ET, колір - чорний, 19'-43'/48 см - 109 см - повернути власнику;
-оптичний носій інформації (диск DVD-R з написом «Грибанов ломбард Найкращий»), який поміщено до білого паперового конверту та опечатано печаткою «Для пакетів» - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
-оптичний носій інформації (диск DVD-R з написом « ОСОБА_12 запис з Фори »), який поміщено до білого паперового конверту та опечатано печаткою «Для пакетів» - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
-оптичний носій інформації (диск DVD-R з написом «Ломбард Зелений»), який поміщено до білого паперового конверту та опечатано печаткою «Для пакетів» - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, потерпілим та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Учасникам кримінального провадження роз'яснюється право ознайомитись із журналом судового засідання.
Суддя