Справа № 712/11064/23
Провадження 2др/712/8/24
25 березня 2024 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого /судді Троян Т.Є.
за участі секретаря П'ятун Я.О.,
розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Манзар Тетяни Володимирівни про винесення додаткового рішення суду, -
28 лютого 2024 року у зазначеній вище справі постановлено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна в натурі, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності задоволено. Здійснено поділ трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , виділивши в натурі: - ОСОБА_1 як окремий об'єкт права власності 1/2 частину вказаної квартири, загальною площею 58,8 кв.м., яка складається з: частини № 1 коридору, площею 21,7 кв.м., № 8 санвузол, площею, 1,9 кв.м., № 7 кухня площею 17,2 кв.м., № 6 житлова кімната, площею 18,0 кв.м.; - ОСОБА_2 як окремий об'єкт права власності 1/2 частину вказаної квартири, загальною площею 58,9 кв.м., яка складається з: частини АДРЕСА_2 , площею, 3,5 кв.м., № 3 санвузол площею 6,9 кв.м., № 4 житлова кімната, площею 17,5 кв.м., №5 житлова кімната, площею 25,0 кв.м. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 9 273,60 грн., та витрати за проведення експертизи в розмірі 10 038,00 грн.
В зазначеному рішенні судом не вирішувалось питання щодо визнання права власності за ОСОБА_1 на виділену в натурі частину квартири АДРЕСА_1 , та розподілу витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 .
Так, 01 березня 2024 року до Соснівського районного суду м. Черкаси звернулася адвокат позивача - ОСОБА_3 із заявою про винесення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу адвоката з ОСОБА_2 та визнання права власності за ОСОБА_1 на виділену в натурі частину квартири АДРЕСА_1 .
В заяві адвокат позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить суд винести додаткове рішення, яким визнати право власності за ОСОБА_1 на виділену в натурі частину квартири за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 58,8 кв.м., а саме: частина № 1 коридору, площею 21,7 кв.м., № 8 санвузол, площею 1,9 кв.м., № 7 кухня площею 17,2 кв.м., № 6 житлова кімната, площею 18,0 кв.м.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 15000 грн.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 березня 2024 року заяву прийнято до провадження, розгляд заяви вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Адвокат Манзар Т.В. скерувала заяву про розгляд справи без її участі, заяву підтримала та просила ухвалити додаткове рішення.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Черненко В.А. в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, із заявами чи клопотаннями до суду не звертався.
Відповідно до статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
2. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
3. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
4. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши матеріали заяви та цивільної справи судом встановлено наступне.
Пунктами 1, 3 частини 1 статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ставилась вимога щодо визнання за ним права власності на частину квартири АДРЕСА_1 .
Проте, рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 лютого 2024 року здійснено поділ трикімнатної квартири АДРЕСА_1 та припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вказану квартири, без визнання за сторонами права власності на спірну квартиру.
При таких обставинах, оскільки в резолютивній частині рішення суд не виклав прийнятого рішення стосовно певної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, наявні підстави для ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).
Так, ч.1 ст.15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Частинами 1, 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 2 ст.141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст.141 ЦПК України).
Так, відповідно до наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що позивачем понесені судові витрати на надання правничої допомоги.
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів ОСОБА_1 під час судового розгляду справи судом першої інстанції здійснювала адвокат Манзар Тетяна Володимирівна, яка на підтвердження повноважень представника надала суду Ордер на надання правничої (правової) допомоги серії СА № 1066603, виписаний на підставі договору про надання правової допомоги №68 від 06.10.2023 року.
Як встановлено в ч. 4 ст.58 ЦК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Таким чином, повноваження адвоката Манзар Т.В., як представника позивача підтверджені в порядку, встановленому чинним цивільним процесуальним законодавством, - ордером. Подання суду інших документів з цією метою не передбачене.
Наявні у справі документи безперечно свідчать про те, що ОСОБА_3 брала участь у розгляді справи як адвокат на підставі договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 68 від 06.10.2023 року, укладеного з позивачем ОСОБА_1 .
При цьому, жодних підстав стверджувати про те, що правова допомога адвокатом Манзар Т.В. надавалась позивачу на безоплатній основі, не встановлено.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано квитанцію № 43 від 29.12.2023, відповідно до якої розмір послуг адвоката склав 15000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Згідно зі ст.ст.133, 137 ЦПК України та ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» судові витрати на правничу допомогу це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.
Відповідно до ч.ч.5 та 6 ст.137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Заяви про зменшення розміру правової допомоги до суду від відповідача не надходило.
Отже, сторона відповідача не скористалася своїм процесуальним правом, та не звернулась до суду із клопотанням про зменшення розміру судових витрат у справі.
Суд, оцінюючи обґрунтованість заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 15000,00 гривень, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, складанням процесуальних документів, часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу є обґрунтованою.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009 року, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014 року, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України), що узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема, постановою від 22.01.2021 року в справі №925/1137/19.
Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 10 від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 року по справі №462/9002/14-ц (провадження №61-9880св18), прийшов до наступних висновків: «свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес).
Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
Приймаючи до уваги зазначене вище, суд вважає, що заявлений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є обґрунтованим і співмірним з обсягом наданих послуг адвоката, які відображені в розрахунку наданих послуг із описом робіт та наданих послуг.
В зв'язку з чим заявлені вимоги підлягають задоволенню, а саме до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.
Беручи до уваги вищевказане, керуючись ст.ст.133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд,
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна в натурі, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності в частині визнання права власності та стягнення витрат на правничу допомогу позивача ОСОБА_1 .
Визнати право власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 58,8 кв.м., яка складається з: частини № 1 коридору, площею 21,7 кв.м., № 8 санвузол, площею, 1,9 кв.м., № 7 кухня площею 17,2 кв.м., № 6 житлова кімната, площею 18,0 кв.м.
Визнати право власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 58,9 кв.м., яка складається з: частини АДРЕСА_2 , площею, 3,5 кв.м., № 3 санвузол площею 6,9 кв.м., № 4 житлова кімната, площею 17,5 кв.м., №5 житлова кімната, площею 25,0 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати, які складаються з витрат на професійну правову допомогу в розмірі 15 000, 00 гривень .
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України). Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).
Повний текст рішення складений 27.03.2024.
Суддя Т.Є.Троян