Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/973/24
Провадження № 2-о/711/58/24
27.03.2024 м. Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Позарецька С.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Черкаська міська рада, -
Заявник ОСОБА_1 звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси із заявою, в якій просить:
-встановити факт його постійного проживання із спадкодавцями: ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини;
-встановити факт прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Заінтересованою особою зазначено: Черкаська міська рада.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у цій справі, суддею встановлено, що заяву подано з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства та постановлено ухвалу від 09.02.2024, якою заяву залишено без руху. Так, в ухвалі суду вказувалося про необхідність долучення підтверджуючих відомостей про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування, знаходження) заявника, враховуючи норми ст. 316 ЦПК України. Крім того, зверталась увага заявника про необхідність надати документи, що підтверджують родинний зв'язок між ним та спадкодавцями: ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_1 , яка входить, як зазначено, до спадкової маси після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Вказана вище ухвала суду з супровідним листом від 19.02.2024 № 711/973/24/3328/2024 направлялася на адресу заявника рекомендованим листом з повідомленням, який отримано ним особисто 11.03.2024, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення (ШКІ - 0600251739142). Крім того, цю ухвалу оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Таким чином, суд виконав обов'язок щодо повідомлення заявника про прийняте у цій справі судове рішення від 09.02.2024 щодо залишення заяви без руху.
Так, враховуючи дату отримання вказаної ухвали - 11.03.2024, останнім днем строку, встановленим заявнику для усунення недоліків його заяви, є 21.03.2024.
На виконання цієї ухвали суду, 04.03.2024 особою ОСОБА_4 подано до суду заяву про усунення недоліків, до якої долучено ряд документів, зокрема: копія довідки про внесення відомостей до ЄДДР № 1517050-2023 від 16.11.2023, копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 31.05.1966, адвокатський запит від 26.02.2024, копія договору купівлі-продажу квартири від 23.12.2003.
Разом з тим, вказані вище документи подано до суду не заявником, а іншою особою - ОСОБА_4 , яка не довела наявність своїх повноважень діяти від імені заявника - ОСОБА_1 .
Суд звертає увагу на те, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (ч. 1 ст. 47 ЦПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу (ч.ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України).
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» № 5076-VI (ч. 4 ст. 62 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону №5076-VI, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку.
Частинами 1, 3, 4 ст. 26 Закону №5076-VI визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво у суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії у суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.
Взаємовідносини між довірителем та представником мають договірний характер.
Згідно з ч.ч. 1 та 3 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що, по-перше, повноваження представника, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналами (належним чином завіреними копіями) ордеру, виданого на ведення справи у суді, або довіреності; по-друге, ордер, на відміну від довіреності, не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату. Повноваження адвоката, зокрема, у цьому випадку щодо підписання заяви про усунення недоліків, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно обсягу наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі. У цьому випадку, відсутні підстави вважати, що договір між адвокатом та ОСОБА_1 був укладений, оскільки про це не вказано і/або копія самого договору не надана.
Отже, враховуючи, що адвокат зобов'язаний діяти у межах повноважень, наданих йому клієнтом, а повноваження адвоката, зокрема, у цьому випадку щодо підписання заяви про усунення недоліків, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно об'єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі, суд приходить до висновку, що у матеріалах справи відсутній документ на підтвердження дійсної волі заявника реалізувати своє право на підписання заяви не самостійно, а через ОСОБА_4 , як адвоката, та, відповідно, обсяг повноважень, наданий такому адвокату.
Аналізуючи зміст Закону №5076-VI щодо повноважень представляти інтереси заявника адвокатом Мельніченко А.М., враховуючи відсутність договору про надання правової (правничої) допомоги, суд дійшов висновку, що такий представник не має повноважень на підписання заяви, зокрема про усунення недоліків. Інші докази права підпису заяви від імені заявника саме адвокатом Мельніченко А.М., у доданих до заяви матеріалах - відсутні.
Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд, зокрема у постанові від 13.02.2020 у справі № 1.380.2019.001004 (ЄДРСР 87560122), в ухвалах від 09.10.2020 у справі № 824/3180/14-а (ЄДРСР 92116461), від 16.09.2020 у справі № 824/877/19-а (ЄДРСР 91571433), від 17.08.2020 у справі № 300/1294/19 (ЄДРСР 91036679), від 20.01.2020 у справі № 440/607/19 (ЄДРСР 87044901) висвітлив наступний правовий висновок: звернення до суду передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі учасника справи, на уповноваження певної особи на представництво. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути надані в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень, делегованих представнику. Представник повинен демонструвати повагу до суду, доводячи наявність повноважень на представництво.
Також слід зазначити, що ні у строк, який визначений ухвалою суду від 09.02.2024, ні станом на 27.03.2024 безпосередньо заявником ОСОБА_1 не були надані матеріали на виконання вказаної ухвали суду, як і не було повідомлено про поважність причин її невиконання суду у визначений строк.
Враховуючи зазначені вище обставини, суддя вважає, що заявником та/або уповноваженою ним особою не усунуті недоліки заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, які зазначалися в ухвалі суду від 09.02.2024, що вказує на недотримання заявником вимог ст.ст. 175, 177, 316, 318 ЦПК України.
Визначаючи наявність підстав для відкриття провадження у справі та надаючи оцінку позиції сторони заявника, слід звернути увагу на наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 2 ЦПК України цивільне судочинство в Україні здійснюється, зокрема, на засадах верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності, пропорційності, неприпустимості зловживання процесуальними правами, обов'язковості судового рішення. Суворе та неухильне дотримання зазначених принципів є запорукою досягнення завдань цивільного судочинства, що превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 України).
Загальним об'єктом судового захисту в окремому провадженні виступає охоронюваний законом інтерес, а предметом судової діяльності - встановлення юридичних фактів або станів, а також підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 294 ЦПК України, під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Відкриття провадження у справі окремого провадження є визначальною стадією судового процесу і може здійснюватись судом лише у випадку відповідності поданої заяви вимогам, визначеним процесуальним законом.
Згідно з ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
За змістом ст. 185 ЦПК України у випадку встановлення суддею невідповідності поданої позовної заяви вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, він постановляє ухвалу про залишення такої заяви без руху, яка з огляду на засади обов'язковості судових рішень є обов'язковою для позивача/заяника. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України наслідки, пов'язані з невиконанням вимог такої ухвали суду, несе сторона позивача/заявника.
Таким чином, заявник зобов'язаний виконати вимоги при зверненні до суду з відповідною заявою, але у порядку та визначені строки цього зроблено не було, а тому порушується принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає справи лише у межах заявлених особою вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Слід зазначити, що без зазначення інформації, про що вказано в ухвалі від 09.02.2024, неможливе відкриття провадження у цій справі.
Прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними у п. 1 ст. 6 Конвенції.
Суд також зазначає, що Конвенція покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при зверненні до суду, подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.
Отже, залишаючи заяву без руху, ОСОБА_1 інформувався про обов'язок виправити недоліки вказаної заяви.
Слід зазначити, що таке рішення відповідає позиції Верховного Суду, що висвітлена у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 (справа №705/5060/18).
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Враховуючи недоліки заяви та її невідповідність вимогам ЦПК України, про що зазначалося в ухвалі суду від 09.02.2024, заявником не усунуто у строк встановлений судом, заява підлягає поверненню. До того ж, відповідно до приписів ст. 127 ЦПК України, заявником до суду не подано заяв про поновлення або продовження процесуального строку для вчинення процесуальних дій, зокрема, подання заяв, документів тощо. Крім того, повернення заяви не позбавляє ОСОБА_1 у подальшому звернутися до суду із такою ж заявою.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 42, 43, 47, 58, 60, 62, 175-177, 184, 185, 293, 294, 315, 318, 353-355 ЦПК України суддя, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Черкаська міська рада, - вважати неподаною та повернути позивачеві.
Роз'яснити особам, які звертаються до суду, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повне судове рішення складено 27.03.2024.
Суддя: С. М. Позарецька