Справа № 357/2189/24
3/357/1415/24
15.03.2024 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Олег Гребінь розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт громадянина України НОМЕР_1 , фізичної особи - підприємця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за ч.3 ст.126 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 425913 від 28.01.2024 року: 28.01.2024 року о 16 год. 02 хв. в м. Біла Церква по бул. Олександрійський, 66, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_2 , відносно якого встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами постановою Білоцерківського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області від 03.04.2019 року, ВП52845310, чим порушив вимоги ст.15 ЗУ «Про дорожній рух», відсторонений від керування під розписку, за що відповідальність передбачена ч.3 ст. 126 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину заперечив, зазначивши, що заборгованості зі сплати аліментів не мав, оскільки завжди своєчасно сплачує аліменти, а про наявність встановленого відносно нього тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами не знав, та дізнався про наявність такого лише від працівників поліції. ОСОБА_1 зазначив, що у державного виконавця були відсутні квитанції про сплату ОСОБА_1 аліментів, тому утворилась помилкова заборгованість, внаслідок чого останнього було обмежено у праві керування транспортними засобами. Звернувшись до виконавчої служби, державним виконавцем було встановлено відсутність у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів та скасовано тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, на підтвердження чого ОСОБА_1 надав суду відповідну постанову.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши надану ОСОБА_1 постанову про скасування тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами від 20.02.2024, а також докази, які містяться у справі про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 425913 від 28.01.2024 року, рапорт поліцейського від 28.01.2024, копію постанови державного виконавця від 03.04.2019, розписку ОСОБА_2 від 28.01.2024, відеозаписи, суддя дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 126 КУпАП, виходячи з наступного.
Так, суддя зазначає, що у відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ч.2 ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вимоги ст. 280 КУпАП визначають, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За ч.3 ст.126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Обов'язковою ознакою правопорушення передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП є умисел на вчинення вказаного правопорушення.
Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Згідно ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала настання цих наслідків.
Отже, ОСОБА_1 мав усвідомлювати протиправний характер своїх дій, передбачити шкідливі наслідки і бажати їх настання, однак досліджені матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того факту, що останньому було відомо про наявність тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
З досліджених відеозаписів підтверджуються надані ОСОБА_1 пояснення про те, що він не був обізнаний про наявність постанови про встановлення відносно нього тимчасового обмеження у праві керування транспортним, про що свідчить поведінка ОСОБА_1 після повідомлення працівників поліції про дані обставини, зокрема останній був здивований, зазначав що вчасно сплачує аліменти та заборгованості немає.
За вказаних обставин, у суду достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 в дійсності не було відомо про наявність такого обмеження стосовно нього.
Крім цього, суддя зважає й на той факт, що з пояснень ОСОБА_1 слідує, що аліменти він сплачував вчасно та заборгованості зі сплати аліментів він не мав, однак у зв'язку із тим, що останнім не було надано державному виконавцю документів на підтвердження сплати аліментів, тому державний виконавець помилково вважав, що ОСОБА_1 не сплачує аліменти, що в свою чергу призвело до утворення формальної заборгованості та як наслідок державним виконавцем було прийнято постанову про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами.
З постанови державного виконавця від 20.02.2024 вбачається, що тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами було скасовано.
Враховуючи викладене, суддя вважає, що керуючи транспортним засобом 28.01.2024 року, ОСОБА_1 не був обізнаним про наявність тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, а тому не міг усвідомлювати протиправний характер своїх дій, тобто у останнього був відсутній умисел на вчинення вказаного правопорушення.
За відсутності будь-яких інших доказів на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 був обізнаний про наявність у нього тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008 року, заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, керуючись положеннями ч. 3ст. 62 Конституції України стосовно тлумачення сумнівів щодо доведеності вини на користь обвинуваченої особи, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, у зв'язку з чим відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст.126, 247, 283, 284, 288, 289 ст. КУпАП, суддя,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , розпочате за ч.3 ст.126 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.
СуддяОлег ГРЕБІНЬ