Іменем України
Справа № 285/423/24
провадження у справі № 2-а/0285/33/24
20 березня 2024 року м. Звягель
Новоград - Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Сусловця М.Г. за участі секретаря Величко К.Б. та осіб, які беруть участь у справі:
позивача: не прибув,
представника позивача: Лук'янчука Ю.В.
представника відповідача: Назарової І.С.
спеціаліста Маслакова С.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення
22.01.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просить скасувати постанову серія БАБ № 110102 від 09 січня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 127-4 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень.
В обґрунтування позову зазначив, що 09.01.2024 р. до ТСЦ МВС 1844 у м. Звягель прибув т.в.о. заступника начальника відділу протидії корупції Житомирського управління ДВБ НП України та вручив Позивачу постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ББА № 110102 від 09.01.2024 р. Зазначена постанова є незаконною та підлягає скасуванню оскільки, відповідач приписів закону не дотримався, а саме: оскаржувана постанова була складена заздалегідь в іншому місці, а не на місці вчинення правопорушення, крім того, не було належним чином повідомлено його про розгляд справи, не було досліджено доказів, не роз'яснено право на захист.
Представник позивача в судове засіданні позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просить в їх задоволенні відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що відносно позивача було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серія БАБ № 110102 від 09 січня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 127-4 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень.
Як слідує з тексту оскаржуваної постанови - під час прийняття 14.11.2023 адміністратором ТСЦ № 1843 ОСОБА_2 практичного іспиту на право керування транспортним засобом категорії «СЕ» у ОСОБА_3 на автомобілі марки ЗИЛ-ММЗ 4502 номерний знак НОМЕР_1 інструктор навчального закладу знаходився посередині кабіни.
А під час приймання практичного іспиту на право керування транспортним засобом категорії «С» у ОСОБА_4 на автомобілі марки марки ЗИЛ- ММЗ 4502 номерний знак НОМЕР_1 інструктор навчального закладу знаходився з іншого боку - чим адміністратором ТСЦ № 1843 ОСОБА_2 було порушено вимоги пункту 6 розділу III Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія, затвердженої наказом МВС України від 07.12.2009 №515.
Частина 2 статті 127-4 КУпАП встановлює відповідальність за порушення посадовими особами територіальних сервісних центрів Міністерства внутрішніх справ України встановленого порядку приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами або видачі посвідчення водія.
Пункт 6 розділу III Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія, затвердженої наказом МВС України від 07.12.2009 № 515 визначає, що у разі прийняття практичного іспиту на транспортному засобі закладу на сидінні, з якого здійснюється доступ до дублюючих механізмів керування гальмовою системою та трансмісією транспортного засобу, перебуває спеціаліст з навчання керуванню транспортними засобами такого закладу. У цьому випадку екзаменатор розташовується таким чином, щоб мати можливість контролювати дії особи, що екзаменується, та спеціаліста закладу.
З наданого сторонами відеозапису приймання, ОСОБА_2 , іспиту, зафіксовано лише місце перебування його в кабіні автомобіля. Відеозапис не містить інформації щодо обладнення транспортного засобу, на якому здійснювався практичний іспит, дублюючих механізмів керування гальмовою системою та трансмісією транспортного засобу.
Під час розгляду зазначеного адміністративного матеріалу, автор постанови не долучив належного доказу про транспортний засіб, на якому приймався практичний іспит, в якому зазначено, зокрема, додаткові педалі зчеплення, гальмування, дзеркало заднього виду для екзаменатора та місце інструктора.
Крім того, в оскаржуваній постанові не зазначено, яким саме чином ОСОБА_5 порушив встановлений порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами. Посилання лише на місцерозташування ОСОБА_6 в кабіні транспортного засобу не суперечить вимогам, викладених в пункті 6 розділу III Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами.
Згідно з статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У випадках, передбачених частиною першою статті 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова по справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 КУпАП.
Статтею 283 КУпАП визначено зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення , постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, а також вирішення її у відповідності з законом, уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. В постанові, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Аналогічні правові позиції міститься у наступних постановах Верховного Суду: Постанова Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі № 177/525/17: «З огляду на викладене, суди попередніх інстанції, дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих у розумінні статті 70 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність винесення ним оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення та не спростував тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності».
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тобто, в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень, обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, відповідачем не доведено та не підтверджено належними доказами факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127-4 КУпАП, та як наслідок, не доведено факту порушення позивачем встановленого порядку приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами або видачі посвідчення водія.
Позивач заперечує вчинення ним правопорушення, оскільки ним дотриманий встановлений порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами або видачі посвідчення водія.
Відповідач покладений на нього обов'язок не виконав - не надав суду належних доказів, які б підтверджували правомірність його рішення.
Отже, суд приходить до висновку в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127-4 КУпАП.
За таких обставин, враховуючи відсутність доказів, які підтверджують наявність події і складу адміністративного правопорушення, а також те, що відповідачем не були вжиті заходи щодо повного, всебічного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72-76, 243, 246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Постанову в справі про адміністративне правопорушення серія БАБ № 110102 від 09 січня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 127-4 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень - скасувати, а провадження по справі закрити.
Стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. витрати по сплаті ним судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата виготовлення повного тексту судового рішення - 25.03.2024.
Головуючий М.Г. Сусловець