Справа № 156/345/24
Провадження № 3/156/253/24
27 березня 2024 року Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Бєлоусов А.Є., з секретарем судового засідання Степанець Т.В., за участі: представників Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з Військової частини НОМЕР_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП):
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Соснівка м. Червоноград Львівської області, є громадянином України, здобув середню спеціальну освіту, є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 , не є одруженим, на утриманні не має неповнолітніх дітей чи інших близьких осіб, які за віком або станом здоров'я потребують постійного догляду, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ,
1.Опис обставин, установлених під час розгляду справи, щодо суті адміністративного правопорушення, котре ставиться в вину особі
1.1.Згідно з матеріалами про адміністративне правопорушення, які надійшли до суду з Військової частини НОМЕР_1 , 18.02.2024 у підрозділі батальйону інженерної підтримки відбувся урочистий захід - прийняття присяги на вірність Українському народові, проте солдат ОСОБА_3 , котрий з 03.01.2024 є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 , від прийняття військової присяги прилюдно відмовився і не приймає її. Внаслідок такого вчинку солдат ОСОБА_3 не має права на отримання зброї, що регламентовано Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно, в наряди вартової служби він не заступає, не виконує військові обов'язки в повному обсязі.
1.2.В такому діянні солдата ОСОБА_3 командир батальйону інженерної підтримки Військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_4 убачає порушення чинного законодавства, котрим регламентовано прийняття військової присяги, а саме Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, таке діяння ОСОБА_3 командиром батальйону кваліфіковане за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
2. Позиція представників Військової частини НОМЕР_1
2.1. Під час судового розгляду справи представники Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили притягнути солдата ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
2.2. Представники військової частини наголосили, що ОСОБА_3 на теперішній час має статус військовослужбовця, зарахований з 03.01.2024 до особового складу Військової частини НОМЕР_1 , частково виконує покладені на нього військові обов'язки (носить військову форму встановленого зразка, відбуває наряди на кухні та наряди по прибиранню території), водночас ОСОБА_3 до теперішнього часу відмовляється прийняти військову присягу, внаслідок цього солдату не можна доручити зброю, не можна на нього покласти обов'язки з вартової служби, така поведінка ОСОБА_3 негативно впливає на морально - психологічний стан інших військовослужбовців.
3. Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності
3.1.У судовому засіданні 27.03.2024 ОСОБА_3 пояснив, що він вважає себе особою, котру ІНФОРМАЦІЯ_2 незаконно мобілізував до лав Збройних Сил України, він звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним і скасування рішення суб'єкта владних повноважень (посилався на судову справу № 380/5330/24), він не прийматиме військову присягу до того часу, доки не буде ухвалене остаточне рішення адміністративним судом у його справі. На думку ОСОБА_3 , він незаконно перебуває зараз у військовій частині, тому прийняття ним присяги також буде незаконним.
3.2.Солдат зазначив, що він не мав наміру зраджувати Батьківщину чи ухилятись від виконання обов'язків щодо військової служби, але «все має бути вчинено на підставі закону», вважав, що в його діянні відсутній склад правопорушення, кваліфікованого за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, він виконує обов'язки військової служби, заступає в наряди, повідомив, що до «вирішення ситуації» його «вивели поза штат», «передали в розпорядження командира військової частини».
4. Досліджені під час судового розгляду справи докази
4.1. За загальним правилом, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобами фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
4.2. Як докази винуватості ОСОБА_3 у скоєнні адміністративного правопорушення, кваліфікованого за ч.2 ст. 172-15 КУпАП, представниками Військової частини НОМЕР_1 були надані до суду:
1)протокол про адміністративне правопорушення від 19.03.2024 № 193, згідно з яким солдат ОСОБА_3 з 03.01.2024 є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 , від прийняття військової присяги прилюдно відмовився і не приймає її (а. с. 3-6);
2)письмові пояснення від 19.03.2024 начальника штабу - першого заступника командира батальйону інженерної підтримки Військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_5 , згідно з якими муляр 2 будівельного відділення 3 інженерно-позиційного взводу 2 роти інженерної підтримки батальйону інженерної підтримки солдат ОСОБА_3 військову присягу не склав, штатну зброю не отримав (а. с. 7);
3)письмові пояснення солдата ОСОБА_6 , солдата ОСОБА_7 , солдата ОСОБА_8 від 19.03.2024, згідно з якими вказані військовослужбовці були свідками того, як солдат ОСОБА_3 18.02.2024 відмовився приймати військову присягу на вірність Українському народові перед усім особовим складом батальйону інженерної підтримки Військової частини НОМЕР_1 (а. с. 8-10);
4)витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.01.2024 № 3 про зарахування солдата ОСОБА_3 , призваного на військову службу за мобілізацією на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 , до списків особового складу військової частини (а. с. 11), витяги з наказів командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2024 № 35, від 15.02.2024 № 46, від 19.02.2024 № 50 щодо подальшого виконання службових обов'язків солдатом ОСОБА_3 (а. с. 12,13,14);
5)копії окремих сторінок військового квитка серії НОМЕР_3 , виданого 03.01.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім'я ОСОБА_3 (а. с. 15-18); копія паспорта громадянина України № НОМЕР_4 , виданого 08.02.2022 територіальним органом ДМС України № НОМЕР_5 , на ім'я ОСОБА_3 (а. с.19); копія картки платника податків, складеної ДПІ у м. Червонограді 08.10.2015, щодо ОСОБА_3 (а. с. 20);
6)копії ухвал слідчих суддів Червоноградського міського суду Львівської області від 11.01.2024 у справі № 459/79/24, від 15.01.2024 у справі № 459/69/24, якими було відмовлено у задоволенні клопотань адвоката Кичка Р.А., ОСОБА_3 про негайне звільнення останнього з Військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з відсутністю ознак незаконного затримання особи (а. с. 21-22,23-24);
7)копія наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 19.02.2024 № 216 про призначення службового розслідування з метою встановлення причин та умов, котрі призвели до відмови 18.02.2024 від складання військової присяги солдата ОСОБА_3 (а. с. 25-26); копія наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 19.03.2024 № 378 про результати здійснення службового розслідування, згідно з яким ухвалене рішення про притягнення солдата ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності з накладенням на нього стягнення - суворої догани, складення щодо ОСОБА_3 протоколу в справі про адміністративне правопорушення (а. с. 31-32);
8)супровідний лист командира батальйону інженерної підтримки Військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_4 про направлення матеріалів у справі про адміністративне правопорушення щодо солдата ОСОБА_3 до суду для подальшого розгляду (а. с. 34).
4.3. Будь-яких інших доказів у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 представниками Військової частини НОМЕР_1 до суду не надано.
5. Оцінка судді
5.1. Суддя, вислухавши пояснення представників Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, дійшов таких висновків.
5.2. Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
5.3. За змістом ст. 9 КУпАП єдиною підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у її діях (бездіяльності) складу адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
5.4. Норми ч.2 ст. 172-15 КУпАП передбачають адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду. Об'єктом такого правопорушення є суспільні відносини, що склались в сфері виконання обов'язків військової служби. З об'єктивної сторони правопорушення характеризується суспільно шкідливою бездіяльністю у виді недбалого ставлення до служби та суспільно шкідливими наслідками, які можуть настати в результаті цього. Недбале ставлення до служби означає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. Суб'єкти правопорушення, кваліфікованого за ч.2 ст. 172-15 КУпАП, є спеціальними: військові службові особи. Згідно з приміткою до ст. 172-13 КУпАП під військовими службовими особами розуміються не будь-які військовослужбовці, а лише військові начальники, а також інші військовослужбовці, котрі обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування. З суб'єктивної сторони недбалість найчастіше виявляється в необережній формі вини як щодо діяння, так і щодо його наслідків; можлива й змішана форма вини - умисел до діяння і необережна вина до наслідків.
5.5. Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Основного Закону).
5.6. Нормами ст. 62 Конституції України визначено основоположні засади презумпції невинуватості. Зокрема, обов'язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення; всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
5.7. Згідно зі ст. 9 Основного Закону чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Україною 17.07.1997 ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950), яка набрала чинності для України 11.09.1997. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
5.8. Нормами п.2 ст. 6 згаданої Конвенції передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
5.9. Тлумачення поняття «кримінальне обвинувачення» у практиці Європейського суду з прав людини відрізняється своєю «автономністю». Суд сприймає кримінальне обвинувачення як універсальне поняття, яке є наслідком будь-яких діянь протиправного характеру незалежно від ступеню їх суспільної небезпечності.
5.10. «Обвинувачення» відповідно до положень ст. 6 п.1 згаданої Конвенції може бути визначено як «офіційне повідомлення, надане особі уповноваженими представниками влади, в підтвердження того, що вона вчинила злочин», визначення, яке відповідає критерію, що «ситуація (підозрюваного) суттєво погіршилась» (рішення від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заява № 66561/01, п.70).
5.11. Також Суд у рішенні від 06.09.2005 у справі «Салов проти України», заява № 65518/01, п.65, зазначив, що поняття «обвинувачення» має «автономне» значення; воно повинно розумітися в сенсі Конвенції, а не лише в контексті його значення в національному праві. Таким чином, воно може визначатися як «офіційне повідомлення особи компетентним органом державної влади, в якому стверджується, що особа вчинила кримінальний злочин», визначення, яке також відповідає поняттю «впливу важливих наслідків для стану підозрюваного».
5.12. У рішенні у справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium) від 17.01.1970, заява № 2689/65, Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що в п.1 ст. 6 згаданої Конвенції вміщено концепцію терміну «кримінальне обвинувачення», яка характеризується скоріше матеріальним, аніж формальним характером.
5.13. Суттєвою ознакою застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є те, що Європейський суд з прав людини не пов'язує термін «обвинувачення» із власне обвинувальним висновком, що складається органами слідства по закінченню досудового розслідування. Для визначення кримінального характеру того чи іншого обвинувачення Суд застосовує три послідовні критерії (критерій національного права, критерій адресатів, критерій форми і тяжкості правових наслідків).
5.14. Ураховуючи, що національним законодавством України недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду (ч.2 ст. 172-15 КУпАП), розглядається як делікт, вказані норми поширюють свою дію на невизначене коло осіб, тягнуть за собою застосування до винних осіб значної суми штрафу або короткострокове позбавлення волі винної особи (арешт з утриманням на гауптвахті), суддя у цьому випадку оцінює процедуру складання представниками Військової частини НОМЕР_1 щодо ОСОБА_3 матеріалів у справі про адміністративне правопорушення як таку, що підпадає під дію ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
5.15. З огляду на зміст протоколу про адміністративне правопорушення від 19.03.2024 № 193, складеного відносно ОСОБА_3 , та заперечення останнім своєї вини, представники Військової частини НОМЕР_1 повинні довести той факт, що ОСОБА_3 є військової службовою особою і допустив недбале ставлення до військової служби.
5.16. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути визнаний достатнім доказом винуватості ОСОБА_3 у цій справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою цей документ не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, котра притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали би сумнівів у судді.
5.17. Письмові докази, додані до протоколу, вказують на те, що ОСОБА_3 з 03.01.2024 і дотепер є військовослужбовцем Збройних Сил України у складі Військової частини НОМЕР_1 , на час скоєння протиправного діяння, відображеного в протоколі, перебував на посаді муляра 2 будівельного відділення 3 інженерно-позиційного взводу 2 роти інженерної підтримки батальйону інженерної підтримки, мав військове звання солдат. Водночас представниками Військової частини НОМЕР_1 не доведено, що солдат ОСОБА_3 був військовим начальником або обіймав постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконував такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування. Вбачається, що організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки по здійсненню керівництва підпорядкованими військовослужбовцями, певною ділянкою військової служби (роботи); адміністративно-господарські обов'язки - це обов'язки по управлінню або розпорядженню військовим майном (встановлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями з майном тощо). Саме таких обов'язків на солдата ОСОБА_3 з часу перебування його на військовій службі покладено не було.
5.18. Європейський суд з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофеєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», рішення від 20.09.2016, заява № 926/08) неодноразово зазначав, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
5.19. Натомість відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
5.20. За таких обставин суддя дійшов висновку, що представниками Військової частини НОМЕР_1 не доведено наявності у діянні ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП, ОСОБА_3 не є суб'єктом складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП. Отже, суддя констатує відсутність правових підстав для притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.
5.21. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
5.22. Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате провадження підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. При наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП орган (посадова особа) по справі про адміністративне правопорушення виносить постанову про закриття справи (ст. 284 КУпАП).
Керуючись ст. 7,9,247,280,284 КУпАП, суддя
Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з відсутністю в його діянні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Ця постанова судді може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення (складення) постанови.
Постанова судді набирає законної сили після спливу встановленого строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після перегляду справи апеляційним судом.
Суддя А. Є. Бєлоусов