61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
26.03.2024 Справа №905/979/23
Господарський суд Донецької області у складі судді Хабарової М.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ Солюшн Груп»
до Козової Катерини Миколаївни
про стягнення 32 515,38 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТ Солюшн Груп» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Козової Катерини Миколаївни основного боргу у розмірі 31 266,38 грн та 3% річних у розмірі 1249,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань зі сплати орендних платежів за лютий 2022 року за договором суборенди №ІСГ-6/2/959 від 21.12.2020.
На виконання приписів ч. 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.08.2023 витребувано у: Державної міграційної служби України інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) та Міністерства соціальної політики України відомості про реєстрацію у якості внутрішньо переміщеної особи фізичної особи Козової Катерини Миколаївни .
24.08.2023 на поштову адресу суду від Державної міграційної служби України надійшов лист, у якому зазначено, що місце проживання Козової Катерини Миколаївни зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
29.08.2023 на електронну адресу суду від Міністерства соціальної політики України надійшов лист, у якому зазначено, що станом на 24.08.2023 в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб інформація про Козову Катерину Миколаївну відсутня.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 31.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/979/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 31.08.2023 направлялась відповідачу рекомендованими листом з повідомленням про вручення на адресу його місцезнаходження, а саме: АДРЕСА_1 .
Однак, відповідне поштове відправлення було повернуто на адресу суду відділенням поштового зв'язку з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання» та надійшло до суду 11.10.2023.
У постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 роз'яснено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Відповідно до п. 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.
Верховний Суд у постанові від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, здійснивши аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Також з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, судом було здійснено його підписку на отримання процесуальних документів по справі №905/979/23 електронною поштою: office3brd@gmail.com (вказана електронна пошта зазначена позивачем на титульному аркуші позовної заяви, а також міститься в матеріалах справи).
Після підписання електронним цифровим підписом судді процесуальних документів по справі, програма «Діловодство спеціалізованого суду» направляє автоматично всім учасникам справи всі процесуальні рішення на їх електронні пошти. При цьому, відомості у програмі «Діловодство спеціалізованого суду» містяться не лише щодо дати доставки, а й щодо часу доставки такого електронного листа.
Проте, ухвала суду від 31.08.2023 не була доставлена на зазначену електронну адресу відповідача з повідомленням про помилку.
Крім того, судом здійснено телефонограму відповідачу за номерами телефонів, які містяться в матеріалах справи.
Однак, зміст ухвали Господарського суду Донецької області від 31.08.2023 не вдалось передати відповідачу, у зв'язку з неможливістю встановити зв'язок з абонентом, що підтверджується телефонограмою від 06.09.2023.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, Господарський суд Донецької області зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач станом на день прийняття рішення не реалізував своє право на подання відзиву, будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з приводу процесуальних питань від відповідача не надходило.
В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).
При цьому, від відповідача впродовж всього строку розгляду Господарським судом Донецької області справи №905/979/23 не надходило будь-яких повідомлень щодо обставин неможливості подати відзив на позов.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
08.03.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій рахунків на оплату №662 від 01.02.2022 та №1989 від 28.02.2022.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області
21.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мадера Девелопмент» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТ Солюшн Груп» (орендар, позивач) укладено договір оренди №6/2/20-ІСГ, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування об'єкт оренди.
Об'єкт оренди - будівля (нежитлові приміщення) Торговельного комплексу, розташованого за адресою: м. Маріуполь, вул. Купріна, буд. 2.
Об'єкт оренди передається орендарю з метою здійснення наступної господарської діяльності: передача окремих частин об'єкта оренди в суборенду. При цьому сторони домовились, що частини об'єкту оренди можуть передаватися орендарем в суборенду третім особам для здійснення ними господарської діяльності відповідно до профілю господарської діяльності, узгодженого сторонами у додатку №2, що є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договору оренди).
21.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТ Солюшн Груп» (орендар, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Козовою Катериною Миколаївною (суборендар, відповідач) укладено договір суборенди №ІСГ-6/2/959, відповідно до п. 1.1 якого орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування об'єкт суборенди (лот №6_2.1.8), розташований у Торговельному комплексі. Місцезнаходження об'єкту суборенди у Торговельному комплексі визначено у Поверховому плані, що є невід'ємною частиною цього договору.
Об'єкт суборенди передається суборендарю у тимчасове платне користування з метою здійснення суборендарем господарської діяльності з продажу меблів (п. 1.2 Договору суборенди).
Приймання-передача об'єкта суборенди у тимчасове платне користування здійснюється двосторонньою комісією, що складається з представників сторін, про що складається Акт приймання-передачі об'єкта суборенди у користування. Акт приймання-передачі об'єкта суборенди у користування має бути підписаний сторонами протягом 5 днів з моменту підписання договору (п. 2.1 Договору суборенди).
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.07.2021 (включно) (п. 3.1 Договору суборенди).
Протягом строку суборенди суборендар зобов'язаний здійснювати на користь орендаря наступні платежі: орендна плата, компенсація витрат на комунальні послуги. Всі платежі за Договором здійснюються в безготівковому порядку. Рахунки-фактури на оплату платежів за Договором виставляються орендарем шляхом їх направлення в електронному вигляді на адресу електронної пошти суборендаря, зазначену в Договорі, або за допомогою засобів електронного документообігу. Суборендар підтверджує, що рахунки-фактури, виставлені і отримані у зазначений спосіб, є достатньою підставою для оплати (п. 4.1 Договору суборенди).
У період з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта суборенди у користування та протягом строку суборенди суборендар здійснює платежі за Договором в наступних розмірах: орендна плата - 36645,30 грн з ПДВ (п. 4.1.1 Договору суборенди).
Орендна плата сплачується суборендарем шляхом внесення повної попередньої оплати за місяць. Рахунок-фактура на оплату орендної плати виставляється суборендарю не пізніше 20 числа поточного місяця за наступний. Орендна плата сплачується суборендарем в строк до 25 числа поточного місяця за наступний. Строк оплати орендної плати не залежить від отримання суборендарем рахунку-фактури. У випадку якщо суборендар з будь-яких причин не отримав відповідний рахунок-фактуру, оплата здійснюється суборендарем на підставі умов цього Договору (п. 4.2.1 Договору суборенди).
Суборендар компенсує витрати орендаря на комунальні послуги:
- що споживаються в межах об'єкта суборенди (електроенергія, у тому числі витрачена на забезпечення функціонування системи вентиляції та кондиціювання, що розташовані на території об'єкту суборенди; водопостачання; водовідведення (каналізація та ПДК); опалення тощо, якими суборендар користується в межах об'єкта суборенди);
- що забезпечують належне функціонування і утримання місць загального користування (електроенергія, у тому числі витрачена на забезпечення функціонування системи вентиляції та кондиціювання, водопостачання; водовідведення (каналізація та ПДК); опалення тощо) (п. 4.4.1 Договору суборенди).
Оплата компенсації витрат на комунальні послуги за другий та наступні календарні місяці суборенди здійснюється суборендарем у наступному порядку:
- аванс в рахунок компенсації витрат на комунальні послуги сплачується суборендарем на підставі відповідного рахунка-фактури, що виставляється суборендарю не пізніше 20 числа поточного місяця за наступний. Аванс сплачується суборендарем в строк до 25 числа поточного місяця за наступний. Сума авансу складає 50% від фактичної суми компенсації витрат на комунальні послуги, нарахованої суборендарю за попередній місяць;
- остаточна оплата компенсації витрат на комунальні послуги здійснюється суборендарем в сумі, що розраховується на підставі пп. 4.4.2, пп. 4.4.3 за вирахуванням суми сплаченого суборендарем авансу. Остаточна оплата компенсації витрат на комунальні послуги здійснюється протягом 10 днів з моменту отримання суборендарем відповідного рахунка-фактури. Якщо сума сплаченого авансу більше, ніж сума компенсації витрат на комунальні послуги, розрахована за місяць, то остаточна оплата не здійснюється, а переплата, що утворилася, зараховується орендарем до авансу за наступний місяць (п. 4.4.4.2 Договору суборенди).
Протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього Договору суборендар зобов'язаний внести на розрахунковий рахунок орендаря гарантійний платіж в сумі 36645,30 грн, в тому числі ПДВ 20%. Гарантійний платіж забезпечує виконання суборендарем грошових зобов'язань за цим Договором з моменту передачі об'єкта суборенди у користування та протягом усього строку дії цього Договору. Орендар має право утримати з суми гарантійного платежу суму заборгованості суборендаря, яка виникла з цього Договору. У такому випадку суборендар на вимогу орендаря здійснює доплату для відновлення розміру гарантійного платежу, встановленого цим Договором (п. 4.6 Договору суборенди).
За прострочення сплати орендної плати та інших платежів згідно з розділом 4 цього Договору, суборендар сплачує орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості. Крім того у випадку неналежного виконання суборендарем грошових зобов'язань за цим Договором суборендар, згідно зі ст. 625 ЦК України, зобов'язаний на вимогу орендаря сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% річних від простроченої суми (п. 8.2.1 Договору суборенди).
До Договору додаються наступні додатки, що є його невід'ємною частиною: додаток №1 «Поверховий план об'єкта суборенди»; додаток №2 «Методики розрахунку вартості комунальних послуг»; додаток №3 «Інструкція з пожежної безпеки в торговельному комплексі»; додаток №4 «Правила торговельного комплексу»; додаток №5 «Правила розміщення рекламних носіїв у торговельному комплексі» (п. 15.1 Договору суборенди).
На виконання умов Договору сторони підписали акт приймання-передачі об'єкта суборенди у користування, відповідно до якого орендар передає, а суборендар приймає 21.12.2020 у тимчасове платне користування об'єкт суборенди, фактична площа якого становить 1221,51 кв. м.
У додатковій угоді №5 від 02.12.2021 до Договору суборенди сторони дійшли згоди змінити строк дії Договору, у зв'язку з чим виклали п. 3.1 Договору в наступній редакції: «Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 28.02.2022 (включно)».
27.01.2021 позивачем на виконання п. 4.6 Договору був сплачений гарантійний платіж у розмірі 36645,30 грн, що підтверджується копією виписки по рахунку позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були виставлені рахунки на оплату: №662 від 01.02.2022 на оплату оренди приміщення у розмірі 31410,00 грн та №1989 від 28.02.2022 на оплату комунальних послуг у розмірі 11544,42 грн.
Оскільки відповідачем вказані рахунки оплачені не були, відповідно до умов п. 4.6 Договору, позивачем був використаний гарантійний платіж в рахунок погашення заборгованості.
Таким чином, борг відповідача після використання гарантійного платежу складає по рахунку №662 від 01.02.2022 - 19721,96 грн, по рахунку №1989 від 28.02.2022 - 11544,42 грн.
Позивач звертався до відповідача з претензією вих. №6.2/9-ІСГ від 15.07.2022, у якій вимагав сплатити заборгованість у розмірі 31266,38 грн протягом 10 робочих днів з моменту отримання претензії. Проте, вказана претензія залишена без відповіді, а заборгованість не сплачена.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП Козова К.М. з 15.07.2022 припинила свою підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець.
Відповідно до п. 70 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 №338/180/17 у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов'язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
Таким чином, Козова К.М. є належним відповідачем у даній справі.
Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, за приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, є договір.
Відповідно до статей 626-629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 283 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтею 759 Цивільного кодексу України, встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 6 ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно з ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень п. 4.2.1 Договору суборенди, орендна плата сплачується суборендарем в строк до 25 числа поточного місяця за наступний.
Відповідно до п. 4.4.4.2 Договору суборенди остаточна оплата компенсації витрат на комунальні послуги здійснюється протягом 10 днів з моменту отримання суборендарем відповідного рахунка-фактури.
Таким чином, враховуючи умови Договору суборенди, відповідач мав сплатити суборендну плату за лютий 2022 року (рахунок №662 від 01.02.2022) - до 25.01.2022 включно, а сплатити комунальні послуги (рахунок №1989 від 28.02.2022) - до 10.03.2022 включно.
Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення умов Договору своїх зобов'язань за Договором не виконав, суборендна плата та комунальні послуги за лютий 2022 року були сплачені частково з гарантійного платежу, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у загальному розмірі 31266,38 грн.
Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідачем належними та доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України обставин, повідомлених позивачем, не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 31266,38 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1249,00 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд зазначає, що він є арифметично не вірним, оскільки не правильно визначена початкова дата прострочення та розрахунок потрібно здійснювати за кожним зобов'язанням окремо.
Таким чином, здійснивши розрахунок 3% річних на суму 19721,96 грн за період 26.01.2022-30.06.2023 та на суму 11544,42 грн за період 11.03.2022-30.06.2023, суд зазначає, що 3% річних становлять 844,53 грн та 452,60 грн відповідно, а всього 1297,13 грн. Проте, позивачем до стягнення заявлена сума 1249,00 грн.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухвалені рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Таким чином, вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 1249,00 грн підлягають задоволенню у розмірі, визначеному позивачем.
У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Козової Катерини Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ Солюшн Груп» (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 160, прим. 17.1, ідентифікаційний код 41932936) заборгованість у розмірі 31266 (тридцять одна тисяча двісті шістдесят шість) грн 38 коп, 3% річних у розмірі 1249 (одна тисяча двісті сорок дев'ять) грн 00 коп та судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.В. Хабарова