вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"26" березня 2024 р. Cправа № 902/69/24
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни
розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 № б/н від 20.03.2024 (вх. № 01-47/17/2024 від 20.03.2024) про відвід судді Матвійчука В.В. від розгляду справи № 902/69/24
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Привокзальна 2/1" (вул. Привокзальна, буд. 2/1, м. Вінниця, 21001)
про визнання рішення недійсним
У провадженні Господарського суду Вінницької області (суддя Матвійчук В.В.) перебуває справа № 902/69/24 за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Привокзальна 2/1" про визнання недійсним та скасування рішення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Привокзальна 2/1" в частині питання №4 порядку денного "Створення накопичувального фонду для проведення ремонтних робіт будинку" шляхом сплати одноразового внеску у розмірі 3000,00 гривень з кожної квартири і нежитлового приміщення з метою першочергового проведення заміни труб холодного водопостачання у підвалі будинку, прийнятого Загальними зборами, проведеними 18.11.2023 за ініціативою правління об'єднання.
20.03.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача - ОСОБА_1 надійшла заява № б/н від 20.03.2024 (вх. № 01-47/17/2024 від 20.03.2024) про відвід судді Матвійчука В.В. від розгляду справи № 902/69/24 за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Привокзальна 2/1" про визнання недійсним рішення.
Ухвалою суду від 22.03.2024 (суддя Матвійчук В.В.) визнано заяву № б/н від 20.03.2024 (вх. № 01-47/17/2024 від 20.03.2024) громадянки ОСОБА_1 про відвід судді Матвійчука В.В. від розгляду справи № 902/69/24 необґрунтованою та передано матеріали справи № 902/69/24 для визначення складу суду автоматизованою системою для вирішення питання про відвід відповідно до положень статті 32 ГПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2024 вказану заяву передано на розгляд судді Шамшуріній М.В.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Матвійчука В.В. від розгляду справи № 902/69/24, суд дійшов висновку, що заява про відвід судді не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Частиною 2 цієї статті визначено, що, суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
Згідно частини 3 вказаної статті до складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Процесуальний порядок заявлення відводу судді учасниками справи врегульовано статтею 38 ГПК України.
Згідно частини 3 статті 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Частиною 1 статті 39 ГПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною 2 статті 39 ГПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 39 ГПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Частиною 7 статті 39 ГПК України встановлено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
За приписами частини 8 статті 39 ГПК України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
З огляду на положення частин 7, 8 статті 39 ГПК України, суд дійшов висновку про вирішення питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Як вбачається з приписів статті 35 ГПК України метою відводу судді є уникнення будь-яких ситуацій, які б свідчили про зацікавленість судді у розгляді справи, впливали на об'єктивність під час оцінки обставин справи та ухвалення у ній рішення.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя, об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді, до яких, зокрема, належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2016 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, визначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (п. 2.5).
Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі «Мироненко та Мартиненко проти України». У пунктах 66, 69, 70 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за допомогою об'єктивного та суб'єктивного критеріїв. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, які розглядаються, такі природу і ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в безсторонності судді.
З цього питання Європейський суд з прав людини зазначив, що у контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.
У контексті об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. рішення Суду у справі Газета Україна-Центр проти України, no. 16695/04, від 15.07.2010).
У пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Як вбачається із змісту заяви про відвід судді Матвійчука В.В., заява мотивована вчиненням суддею дій, які на думку позивача викликають сумніви у його неупередженості та об'єктивності.
На обгрунтування заяви про відвід судді заявник посилається на те, що обставиною, яка викликає сумнів у неупередженості або об'єктивності судді Матвійчука В.В. при розгляді справи № 902/69/24 є грубе порушення прав позивача ставити запитання іншим учасникам справи в судовому засіданні 19.03.2024, зазначає про незгоду із діями судді щодо ухвалення рішення про оголошення перерви у судовому засіданні 12.03.2024 з метою ознайомлення позивача з наданими представником відповідача доказами, а також щодо незастосування судом до представника відповідача заходів процесуального примусу.
Із змісту заявленого відводу вбачається, що висловлена позивачем недовіра судді обгрунтована незгодою із процесуальними діями та рішеннями судді під час розгляду справи.
Водночас, частина 4 статті 35 ГПК України містить імперативну норму, відповідно до якої незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно зі статтею 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Положеннями частини 1 статті 181 ГПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
Відповідно до вимог частини 1 статті 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є:
1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;
2) з'ясування заперечень проти позовних вимог;
3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;
4) вирішення відводів;
5) визначення порядку розгляду справи;
6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
З урахуванням наведених норм, встановлення судом строку та порядку виконання учасниками справи процесуальних дій та обов'язків, здійснення судом інших процесуальних дій, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи не є обставинами, які можуть свідчити про упередженість судді та зацікавленість у вирішенні спору.
Суддя, відправляючи правосуддя, самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід учинити з огляду на конкретні обставини справи, у тому числі вирішує заявлені сторонами клопотання, заперечення та порядок їх подання.
Суд зауважує, що прийняття суддею певних процесуальних рішень, зокрема, за наслідками розгляду поданих учасниками справи заяв/клопотань не свідчить про необ'єктивне та/або упереджене ставлення судді до однієї із сторін чи надання переваг окремим учасникам процесу, а є формою реалізації суддею своїх повноважень у господарському судочинстві.
Реалізація дискреційних повноважень суду щодо порядку здійснення провадження у справі з метою виконання завдання господарського судочинства не може бути підставою для недовіри судді.
Відповідно до приписів ГПК України правильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права є предметом розгляду у відповідному апеляційному господарському суді або касаційному господарському суді та не є підставою для відводу судді.
Відповідно до вимог статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Дослідивши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Матвійчука В.В. від розгляду справи № 902/69/24, судом встановлено, що така заява не містить належних та допустимих доказів, які свідчать про упередженість або необ'єктивність судді.
Суд звертає увагу, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Суд наголошує, що учасники справи не можуть використовувати інститут відводу судді з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зазначені заявником обставини не можуть бути підставою для відводу судді Господарського суду Вінницької області Матвійчука В.В. від розгляду справи № 902/69/24, у зв'язку з чим заява ОСОБА_1 № б/н від 20.03.2024 (вх. № 01-47/17/2024 від 20.03.2024) про відвід судді Матвійчука В.В. від розгляду справи № 902/69/24 задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 11 статті 39 ГПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 35, 38, 39, 232, 233, 234, 235, 240, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Прийняти до провадження справу № 902/69/24 в частині розгляду заяви ОСОБА_1 № б/н від 20.03.2024 (вх. № 01-47/17/2024 від 20.03.2024) про відвід судді Господарського суду Вінницької області Матвійчука Василя Васильовича від розгляду справи № 902/69/24.
2. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 № б/н від 20.03.2024 (вх. № 01-47/17/2024 від 20.03.2024) про відвід судді Господарського суду Вінницької області Матвійчука Василя Васильовича від розгляду справи № 902/69/24.
3. Матеріали справи № 902/69/24 повернути попередньо визначеному складу суду.
4. Згідно зі статтею 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
5. За приписами частини 1 статті 255 ГПК України ухвала суду окремо від рішення суду першої інстанції оскарженню не підлягає.
6. Примірник ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.
Ухвалу підписано 26.03.2024.
Суддя Шамшуріна М.В.