вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" березня 2024 р. Справа№ 910/5198/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Козир Т.П.
Агрикової О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Універсальна"
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023
у справі №910/5198/23 (суддя Селівон А.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Універсальна"
про стягнення 17 711,60 грн, -
У березні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі - СК "Арсенал Страхування") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Універсальна" (далі - СК "Універсальна") 17 711,60 грн страхового відшкодування в порядку суброгації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до СК "Арсенал Страхування", як страховика потерпілої в ДТП особи, якій позивач виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, на підставі статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 27 Закону України "Про страхування", в межах виплаченого страхового відшкодування перейшло право вимоги до СК "Універсальна", як страховика винної в ДТП особи.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/5198/23 позов задоволено повністю, стягнуто з СК "Універсальна" на користь СК "Арсенал Страхування" 17 711,60 грн страхового відшкодування, 2 000,00 грн витрат на правову допомогу адвоката та 2 684,00 коп. судового збору.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору майнового страхування з вирахуванням суми франшизи за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності у розмірі 44 970,00 грн (46 720,00 грн - 1 750,00 грн) позивач у силу приписів статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування" набув право вимоги до відповідача у вищезазначеному розмірі; на момент настання дорожньо-транспортної пригоди 01.04.2020 строк експлуатації забезпеченого транспортного засобу не перевищував 7 років і відповідачем не надано доказів для застосування коефіцієнту фізичного зносу відповідно до пункту 7.39. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика), а відтак коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля становить 0; оскільки СК "Універсальна" у добровільному порядку сплачено лише частину страхового відшкодування у розмірі 27 258,40 грн, позов СК "Арсенал Страхування" про достягнення 17 711,60 грн підлягає задоволенню (44970,00 грн - 27258,40 грн); приймаючи до уваги критерії, визначені в частині 4 статті 126 ГПК України, заява позивача про розподіл судових витрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 2000,00 грн.
Не погодившись із вищезазначеним рішенням, СК "Універсальна" звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права у зв'язку з чим рішення є незаконним та необґрунтованим.
В обґрунтування скарги апелянт вказував на неправильність розрахунку страхового відшкодування без урахування коефіцієнта фізичного зносу, оскільки забезпечений транспортний засіб неодноразово відновлювався ремонтом, що підтверджується звітом №52-D/12/20 від 18.05.2023, інформацією з системи обрахунку пошкодженого майна "AudaHistory" та додатком №1 до заяви на страхування до договору добровільного страхування наземного транспорту №0532/19-Т/Ц7 від 24.102019; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,5346, визначеного звітом №52-D/12/20 від 18.05.2023, становить 27 258,40 грн та 03.06.2020 була повністю сплачена позивачу згідно з платіжною інструкцією №197929, а тому позовні вимоги СК "Арсенал Страхування" є необґрунтованими; наданий позивачем висновок №69 від 12.05.2020 не є належним та допустимим доказом, оскільки у ньому взагалі не встановлювався коефіцієнт фізичного зносу.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2023 апеляційну скаргу СК "Універсальна" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5198/23 та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги СК "Універсальна" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/5198/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
13.11.2023 матеріали справи № 910/5198/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді після повернення з навчання, яке здійснювалося в період з 13.11.2023 по 17.11.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суд від 27.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою СК "Універсальна" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/5198/23, розгляд якої вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; СК "Арсенал Страхування" встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 18.12.2023.
Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач зауважив, що відповідачем не надано жодного підтверджуючого доказу проведення ремонту чи отримання пошкодження, яке мало місце до ДТП 01.04.2020; наданий відповідачем звіт №52-D/12/20 від 18.05.2023 не є належним та допустимим доказом, оскільки виконаний на основі акту огляду від 02.04.2020, а не під час безпосереднього огляду пошкодженого автомобіля.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).
Враховуючи межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що предметом апеляційного перегляду у даній справі є рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 17 711,60 грн. Не є предметом апеляційного перегляду рішення в частині розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з нижчезазначеного.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим господарським судом, 24.10.2019 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "РДО Україна" (далі - страхувальник, ТОВ "РДО Україна") було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №0532/19-Т/Ц7 "All risks", предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом марки "Ford Transit", д.н.з. НОМЕР_1 , згідно якого страховик прийняв на себе зобов'язання, зокрема здійснити виплату страхового відшкодування в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
01.04.2020 в місті Черкаси по вулиці Симиренківській, 148 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів "Ford Transit", д.н.з. НОМЕР_1 , та "Ford Transit", д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
ДТП сталася внаслідок порушення водієм автомобіля "Ford Transit", д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 12.05.2020 у справі №711/2537/20.
На підстав заяви страхувальника про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу від 01.04.2020, протоколу огляду транспортного засобу від 02.04.2020, висновку автотоварознавчого дослідження №69 від 12.05.2020, ремонтної калькуляції №69 від 12.05.2020, страхового акту №006.01334220-2 від 08.05.2020, розрахунку страхового відшкодування від 08.05.2020, рахунку суб'єкта господарювання, який проводив відновлювальний ремонт (ФОП Салабай Володимир Йосифович) №008 від 17.04.22021 на суму 46 720,00 грн (без ПДВ), 13.05.2020 за платіжним дорученням №24693810 позивачем сплачено на рахунок вказаного суб'єкта господарювання 44 970,00 грн страхового відшкодування з вирахуванням франшизи у розмірі 1750,00 грн.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність особи, якій належить автомобіль "Ford Transit", д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована у СК "Універсальна" згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №171850837, діючим станом на момент ДТП.
Вказаний вище поліс передбачає франшизу в розмірі 0,00 грн та страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, спричинену майну 130 000, 00 грн.
СК "Арсенал Страхування" звернулася до СК "Універсальна", як страховика особи, якій належить автомобіль "Ford Transit", д.н.з. НОМЕР_2 , із претензією від 15.05.2020 на суму 44 970,00 грн.
Вказана претензія була задоволена частково шляхом перерахування на користь позивача 27 258,40 грн страхового відшкодування, що підтверджується платіжною інструкцією №197929 від 03.06.2020 та визнається сторонами.
Посилаючись на те, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не відшкодував позивачеві у повному обсязі шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП, СК "Арсенал Страхування" звернулася з даним позовом до суду про достягнення з СК "Універсальна" невиплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 17 711,60 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з такого.
Відповідно до статті 979 ЦК України та частини 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Згідно зі статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
За приписами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Отже, у вказаних правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Отже, виконавши свої зобов'язання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту №0532/19-Т/Ц7 "All risks" від 24.10.2019 шляхом виплати страхового відшкодування, позивач набув право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
За змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Відповідно до пунктів 1.1., 1.4. статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах (пункт 1.6. статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи №910/5198/23 відсутні докази, які б свідчили про неправомірне використання 01.04.2020 ОСОБА_1 транспортного засобу "Ford Transit", д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтера Ацтека Мілінг Україна" а тому презюмується що вказана фізична особа правомірно володіла зазначеним автомобілем.
Як було зазначено вище, вина водія ОСОБА_1 , який правомірно керував транспортним засобом "Ford Transit", д.н.з. НОМЕР_2 , у вчиненні ДТП, внаслідок якого було пошкоджено автомобіль "Ford Transit", д.н.з. НОМЕР_1 , була встановлена постановою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 12.05.2020 у справі №711/2537/20.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Нормами статті 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
За приписами пунктів 1.7., 1.8. статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована. Страховий поліс - це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Згідно з пунктами 1.2., 3.4 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, метою створення єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є накопичення відомостей про чинні та припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності), страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників для організації обміну інформацією про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та контролю за його здійсненням. Страховики-члени МТСБУ надають до бази даних МТСБУ інформацію, зокрема про укладені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлені на бланках полісів та відомості про зміни в укладених договорах обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Ford Transit", д.н.з. НОМЕР_2 , у вчиненні ДТП, на момент настання страхової події була застрахована у відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №171850837, (франшиза - 0,00 грн , ліміт за шкоду по майну - 130 000,00 грн), що підтверджується інформацією з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ та копією відповідного полісу.
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик (відповідач) на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування (позивач) за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, на підставі положень статей 512, 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як страховика особи, відповідальної за завдані збитки.
Як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час перегляду рішення суду судом апеляційної інстанції, відповідач заперечував проти розміру страхового відшкодування, оскільки позивачем не враховано коефіцієнта фізичного зносу.
Відповідно до частини 2 статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За приписами частини 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України (стаття 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики).
Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = Ср + См + Сс х (1- Ез), де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.; Ез - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №910/3650/16 і №910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17.
Відповідно до пункту 7.38. Методики значення Ез (коефіцієнта фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ, 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД, 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів, 5 років - для мототехніки.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХК №301890, "Ford Transit", д.н.з. НОМЕР_1 вважається спеціалізованим вантажним малотоннажним - В фургоном.
Оскільки вказаний вантажний автомобіль не був вироблений в СНД і строк його експлуатації становить менше 4 років, у відповідності до пункту 7.38. Методики значення Ез (коефіцієнта фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю.
Однак підпунктом б) пункту 7.39. Методики встановлено виняток стосовно положень пункту 7.38., зокрема, якщо складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини).
На підтвердження доводів про наявність пошкоджень, які виникли раніше ДТП від 01.04.2020 та необхідності врахування коефіцієнту фізичного зносу, відповідачем надано історію справ "AudaHistory" (т. 1, а.с. 81). На підставі вказаного документа виконано Звіт №52-D/12/20 від 18.05.2023, у якому вказано, що транспортний засіб "Ford Transit", д.н.з. НОМЕР_1 , має сліди відновлювального ремонту (більше 3 деталей).
Проте суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами скаржника, що відомості в системі "AudaHistory" можуть бути належними доказами, адже витяг (роздруківка) стосовно пошкодження автомобіля, не містить виконавця та жодних реквізитів чи посилання, за якими можливо було б ідентифікувати установу або ж особу, яка формувала таку інформацію, її фах та компетентність у даному питанні;
Вказана програма надає можливість встановити лише проведення розрахунку вартості ремонту, що не може свідчити як про наявність достовірних відомостей щодо пошкодження автомобіля, так і про проведення його ремонту.
Згідно з пунктом 59 Додатку 8 до Методики у перелік рекомендованих комп'ютерних баз даних з програмним забезпеченням входять комп'ютерні програми для складання кошторису відновлювального ремонту КТЗ іноземного виробництва "Audatex М21", "Audatex М95", "AudaShare" - Німеччина.
У зв'язку з цим відомості з програми "AudaHistory" компанії "Audatex" не підтверджують фактичне проведення ремонтних робіт, оскільки за допомогою цієї програми проводиться певний розрахунок вартості ремонту та технічного обслуговування на той чи інший автомобіль, а причини проведення цього розрахунку можуть бути різні.
Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника на те, що не будь-яке ремонтне відновлення означає наявність винятків із пункту 7.38 Методики, а лише відновлення складових частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень).
Колегією суддів встановлено, що відповідачем до матеріалів справи не було надано будь-яких доказів того, що саме вищезазначені складові частини КТЗ були пошкодженні та відновлені до настання ДТП від 01.04.2020, та не мали експлуатаційного характеру.
Посилання апелянта на додаток 1 до заяви на страхування до договору добровільного страхування наземного транспорту №0532/19-Т/Ц7 від 24.102019, як на доказ пошкодження та некомплектності застрахованого транспортного засобу, є також безпідставними, адже у вказаному додатку зазначено, що пошкодження зафіксовано згідно фотоогляду, який відсутній у матеріалах справи та не був наданий відповідачем.
Таким чином, колегія суддів не погоджується та визнає безпідставними апеляційні доводи про необхідність розрахунку суми страхового відшкодування із застосуванням коефіцієнта фізичного зносу.
Звертаючись до апеляційного господарського суду СК "Універсальна" наголошувала на неналежності та недопустимості поданого позивачем Висновку автотоварознавчого дослідження №69 від 12.05.2020, яким визначено вартість відновлювального ремонту.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Приписами частини 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлено імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів зазначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжне доручення та рахунок на сплату послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, а звіт про оцінку автомобіля є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, доказом дійсної вартості ремонтних робіт є рахунок СТО, який містить перелік робіт та використаних матеріалів щодо ремонту транспортного засобу, що стосуються саме пошкодженої частини транспортного засобу.
Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
При цьому, колегія суддів в силу частини 4 статті 236 ГПК України враховує аналогічну правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 25.07.2018 у справі №922/4013/17.
Відповідно до Висновку автотоварознавчого дослідження №69 від 12.05.2020, вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля "Ford Transit", д.н.з. НОМЕР_1 - 2825,00 грн, вартість матеріалів - 4 664,61 грн, вартість нових складових частин - 40 848,95 грн, а всього 48 338,56 грн.
17.04.2020 суб'єктом господарювання, яким виконувалися ремонтно-відновлювальні роботи - ФОП Салабай В.Й., було виставлено рахунок №008 на загальну суму 46 720,00 грн (без ПДВ).
Водночас вирішуючи питання про суму стягнення страхового відшкодування, судом першої інстанції правильно враховано положення пункту 6 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно якого страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Згідно з абзацом 2 пункту 12.1. статті 12 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Однак Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №171850837 встановлено франшизу у розмірі 0,00 грн.
08.05.2020 позивачем складено страховий акт №№006.01334220-2, за яким з вирахуванням франшизи на суму 1 750,00 грн, розрахованої на підставі пункту 12.3. договору добровільного страхування наземного транспорту №0532/19-Т/Ц7 від 24.102019, розмір страхового відшкодування становить 44 970,00 грн (46 720,00 грн - 1 750,00 грн).
13.05.2020 на підставі вищезазначених документів для проведення ремонту пошкодженого автомобіля "Ford Transit", д.н.з. НОМЕР_1 , СК "Арсенал Страхування" перерахувала на рахунок вказаного суб'єкта господарювання 44 970,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №24693810 від 13.05.2020.
Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт пошкодження автомобіля Ford Transit", д.н.з. НОМЕР_1 , особою, цивільно-правова відповідальність якої на час ДТП була застрахована у відповідача; значення коефіцієнта фізичного зносу в даному випадку приймається судом таким, що дорівнює 0; розмір матеріального збитку, завданого власнику вказаного автомобіля та відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля у сумі 44 970,00 грн; здійснення позивачем страхового відшкодування.
При цьому, доводи як позивача щодо неналежності та недопустимості звіту №52-D/12/20 від 18.05.2023, так і відповідача - щодо висновку автотоварознавчого дослідження №69 від 12.05.2020 є необґрунтованими, оскільки, як було зазначено раніше, вказані документи є лише попередніми оціночними документами.
Оскільки відповідачем у добровільному порядку сплачено позивачу лише частину страхового відшкодування у розмірі 27 258,40 грн, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог СК "Арсенал Страхування" про достягнення з СК "Універсальна" решти суми страхового відшкодування у порядку суброгації у розмірі 17711,60 грн (44 970,00 грн - 27 258,40 грн).
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі.
Доводи апелянта про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норми матеріального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду.
При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/5198/23 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга СК "Універсальна" має бути залишена без задоволення.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.
Керуючись статтями 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Універсальна" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/5198/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/5198/23 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/5198/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені статтями 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Т.П. Козир
О.В. Агрикова