Справа № 513/1152/23
Провадження № 2/513/33/24
Саратський районний суд Одеської області
20 березня 2024 року Саратський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Миргород В.С.,
при секретарі Аркуші І.О.,
за участю представника позивача - адвоката Власенко Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 513/1152/23 за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Власенко Лілія Вікторівна до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про визначенняи додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини,
Позивач через свого представника - адвоката Власенко Л.В. звернулась до Саратського районного суду із позовною заявою до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її двоюрідна тітка ОСОБА_2 ,,вна. Після її сме рті відкрилася спадщина на земельну частка (пай) розташовану в с.Зоря Саратського району Одеської області. Позивачка є спадкоємицею п'ятою черги за законом після смерті тітки, інші спадкоємці відсутні. Лише у листопаді 2020 року їй стало відомо, що після смерті тітки залишалось спадкове майно, оскільки на день своє смерті тітка разом з нею не проживала, а знаходилась у Одеському геріартричному будинку-інтернаті. 26 листопада 2020 року чоловік позивачки, ОСОБА_3 за її дорученням звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак листом нотаріуса було роз'яснено про пропущення строку для прийняття спадщини та ненадання доказів на підтвердження родинних відносин між спадкоємицею та спадкодавцем. Лише 12 листопада 2021 року приватним нотаріусом надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 26 листопада 2020 року встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як між двоюрідною тіткою та племінницею. Крім того, позивачка зазначає, що у період з 17 липня 2008 року по 26 липня 2008 року вона перебувала на лікуванні у Саратській ЦРЛ (стаціонар на дому) під наглядом лікаря, що також позбавило її права своєчасного звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Позивачка вважає, що вказані обставини є поважною причиною, яка пов'язана з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї при поданні заяви про прийняття спадщини. Враховуючи викладене, просить суд визнати поважною причину пропуску строку для прийняття спадщини та надати додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини за законом після смерті двоюрідної тітки ОСОБА_4 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , у два місяці.
Ухвалою суду від 21 серпня 2023 року провадження у справі було відкрито в загальному порядку та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 27 лютого 2024 року підготовче засідання закрито, справу призначено до судового розгляду.
Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні 07 березня 2024 року позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. Суду пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в Одеському геріартричному будинку-інтернаті померла її двоюрідна тітка ОСОБА_2 . Про наявність спадкового майна після її смерті не знала, дізналась лише у 2020 році. Крім того, довгий час встановлювала родинні відносини зі спадкодавицею. Вказане стало підставою для пропуску шестимічного строку для подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини. З тіткою не спілкувалася, з нею спілкувався її чоловік, якому надала повноваження з оформлення спадкових прав.
У дане судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, була повідомлена належним чином про дату, місце та час розгляду справи, клопотання про відкладення розглядом справи до суду не подала.
Представник позивачки - адвокат Власенко Л.В. у судовому засіданні не заперечувала проти проведення судового розгляду за відсутності позивачки, заявлені вимоги підтримала, пославшись на обставини, викладені у позові, просила позов задовольнити.
Представник відповідача Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи на електронну адресу юридичної особи. Згідно поданої 27 лютого 2023 року заяви, просили справу слухати у відсутність представника, позовні вимоги визнають, не заперечують проти ухвалення судом рішення про задоволення позову. Наслідки ст.206 ЦПК зрозумілі. (вх. № 1501/24-Вх 27.02.2024).
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належним чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року. В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Розглянувши наявні у матеріалах справи документи та матеріали нотаріальної справи №752/2021, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги, не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі у Одеському геріартричному будинку-інтернаті померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції у м. Одесі, про що 22 січня 2008 року зроблено відповідний актовий запис про смерть № 95 (а.с. 8).
Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з земельної частки (пай) КСП «Дружба», що розташована в с. Зоря Саратського району Одеської області, розміром 3,4 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки у натурі (на місцевості), право на яку належало спадкодавиці на підставі Сертифікату на земельну частку (пай) серії ОД № 0168958, виданого 22 вересня 1996 року на підставі рішення Саратської районної державної адміністрації від 30 серпня 1996 року № 271 (а.с. 9).
Згідно з статті 1220 Цивільного кодексу спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Під відкриттям спадщини розуміється настання певних юридичних фактів, зумовлюють виникнення спадкових правовідносин.
При цьому як юридичний факт відкриття спадщини характеризується двома параметрами: (1) часом відкриття; (2) місцем відкриття. Час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки на час відкриття спадщини визначаються, зокрема: склад спадщини; коло спадкоємців; матеріальний закон, який буде застосовуватись до спадкових відносин.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. При цьому, необхідно мати на увазі, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у гл. 29 ЦК України.
Позивачка ОСОБА_1 є спадкоємицею п'ятої черги за законом після смерті ОСОБА_2 .
На день відкриття спадщини ОСОБА_2 , 1921 року народження, з 09 жовтня 1997 року по 21 січня 2008 року була зареєстрована та проживала в Одеському геріартричному будинку - інтернаті за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка № 331 від 23 червня 2020 року, видана директором Одеського геріартричному будинку - інтернату ОСОБА_5 (а.с.19).
Відповідно до довідки № 405 від 10 серпня 2023 року, виданої Саратською селищною радою Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_1 здійснила поховання ОСОБА_2 , 1921 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та провела всі витрати з поховання (а.с. 16).
26 листопада 2020 року ОСОБА_1 через уповноваженого нею за довіреністю чоловіка ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Харитонюк Т.А. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Листом нотаріуса № 839/01-16 від 26 листопада 2020 року позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та роз'яснено право звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини у зв'язку з пропуском такого (а.с. 10).
07 жовтня 2021 року позивачка звернулася до державного нотаріуса Суворовської державної нотаріальної контори у місті Одесі Мойсеєвої С.О. із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої нотаріусом заведена спадкова справа № 752/2021 щодо майна померлої ОСОБА_2 .
Виходячи з положень підпункту 1.2. пункту 1, підпунктів 2.2, 2.3 пункту 2, підпункту 3.1. пункту 3 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), при зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття. При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.
Постановою від 12 листопада 2021 року державним нотаріусом Суворовської державної нотаріальної контори у місті Одесі Мойсеєвою С.О. відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з пропуском встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини та не підтвердження родинних відносин між спадкоємицею та спадкодавцем (а.с. 11).
Згідно з частиною першою статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.
Факт родинних відносин, як між племінницею ОСОБА_1 та двоюрідною тіткою, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджено рішенням Саратського районного суду Одеської області від 27 вересня 2022 року (а.с. 12-13).
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показав, що з 2017 року він працював у КСП «Дружба. У кінці 2020 року коли постало питання укладення договорів оренди земельних ділянок, почали шукати спадкоємців ОСОБА_2 та знайшли ОСОБА_1 , інших спадкоємців не знайшли. Вона з чоловіком знали, що тітка померла, вони здійснювали її поховання.
Свідок ОСОБА_3 (чоловік позивачки) суду пояснив, що про земельну ділянку, належну ОСОБА_2 йому з дружиною нічого не було відомо. Про наявність спадкового майна дізналися лише у 2020 році від ОСОБА_6 .
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України)
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях;1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України). Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
Обов'язок доведення поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини покладається на спадкоємця, який пропустив цей строк. Отже, позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 459/2973/18 (провадження № 61-12504св21) зазначено, що: «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61?21447св19), від 22 грудня 2021 року по справі №759/1510/21 (провадження № 61-17491 св 21).
При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи. Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкове майно, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні».
Судом установлено, що з заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини позивач звернулась 17.08.2023 року, тобто через 15 років після смерті тітки.
Як на підставу поважності причин пропуску шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини, позивачка посилається на те, що про наявність спадкового майна дізналася лише у листопаді 2020 року, постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії отримала лише 12 листопада 2021 року, а також перебувала у період з 17 липня 2008 року по 26 липня 2008 року на лікуванні у Саратській ЦРЛ (стаціонар на дому) під наглядом лікаря з діагнозом: ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз, миготлива аритмія, персистуючий перебіг, гіпертонічна хвороба ІІ ступеня, перебуває на Д-обліку у сімейного лікаря з 2010 року, про що надала довідки №№ 115, 240 від 15 серпня 2023 року (а.с. 14-15).
В силу ст.1272 ЦК України зазначені позивачкою причини, якими остання обґрунтовує поважність причин пропуску строку на прийняття спадщини як окремо, так і у сукупності не можуть визнаватись судом такими, що створювали непереборні, істотні труднощі для спадкоємця для вчасного подання заяви про прийняття спадщини.
На думку суду позивачка пропустила строк прийняття спадщини без поважних причин, оскільки зазначені нею підстави не були пов'язані з непереборними труднощами для спадкоємця, позивачка не надала доказів того, що вона не мала можливості у передбачений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Перебування позивачки у період з 17 липня 2008 року по 26 липня 2008 року на лікуванні у Саратській ЦРЛ (стаціонар на дому) не свідчить про існування об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини протягом шести місяців з часу відкриття спадщини. Даних про те, що позивачка хворіла безперервно чи перебувала на стаціонарному лікуванні, чи самостійно не могла пересуватися суду не надано, а незнанння про наявність спадкового майна не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Крім того остання уповноважила на оформлення спадкових прав чоловіка, який 26 листопада 2020 року, діючи від імені позивачки, звертався до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Харитонюк Т.А. (а.с. 10).
Відповідно до статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права.
У частині першій статті 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Недотримання позивачем нормативно встановленого строку прийняття спадщини призвело до припинення права на спадкування.
Безпідставне надання додаткового строку на прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елементу верховенства права.
Шо стосується визнання відповідачем позову, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Як роз'яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Оскільки відповідач визнав позов у повному обсязі, але таке визнання суперечить закону, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визначення позивачці додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
З урахуванням викладеного, суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. 12, 13, 77, 81, 211, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовну ОСОБА_1 до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено 27.03.2024 року.
Суддя В. С. Миргород