ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
27 березня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/4521/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.
Справа розглядається в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,БІЗНЕС ПОЗИКА”
на рішення Господарського суду Одеської області від 08.01.2024
у справі №916/4521/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика"
до ОСОБА_1
про стягнення 26 188,04 грн,-
головуючий суддя - Желєзна С.П.
місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області
У жовтні 2023р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просило стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором №066607-КС-006 від 18.12.2020 року, що становить 26 188,04 грн., яка складається із прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 24 452,80 грн., прострочених платежів по процентах у розмірі 1735,24 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором № №066607-КС-006 від 18.12.2020 року щодо своєчасного і в повному обсязі повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 26 188,04 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.10.2023 дана справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження; встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; встановлено позивачу 5-денний строк з дня вручення відзиву на позов для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу 3-денний строк з дня вручення відповіді на відзив для подання заперечень на відповідь на відзив.
Крім того, ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.10.2023 судом було частково задоволено клопотання ТОВ "Бізнес позика" про витребування доказів шляхом витребування у АТ КБ "Приватбанк" наступних доказів: інформації про видачу відповідачу банківської картки № НОМЕР_1 ; у випадку видачі відповідачу платіжної картки з номером № НОМЕР_1 надати інформацію про надходження на картку протягом періоду з 18.12.2020 по 06.07.2023 включно грошових коштів від ТОВ "Бізнес позика" у розмірі 25 000,00 грн. згідно платіжного доручення №22982 від 18.12.2020 (призначення платежу: перерахування коштів згідно кредитного договору №066607-КС-006 вiд 17.12.2020).
06.11.2023 до суду від АТ КБ "Приватбанк" на виконання ухвали від 23.10.2023 надійшов лист, згідно якого Банком повідомлено, що на ім'я ОСОБА_1 видано картку № НОМЕР_1 , на яку за період 18.12.2020 зараховано грошові кошти у розмірі 25 000,00 грн. від ТОВ "Бізнес позика" (призначення платежу: перерахування коштів згідно кредитного договору №066607-КС-006 від 17.12.2020).
Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.01.2024 по справі №916/4521/23 (суддя Желєзна С.П.) в позові відмовлено.
Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване ненаданням позивачем будь-яких доказів, які можуть підтвердити як факт укладення 18.12.2020 кредитного договору №066607-КС-006, так і факт його виконання сторонами.
Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" звернулось через підсистему "Електронний суд" до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Одеської області від 08.01.2024 у справі №916/4521/23 та ухвалити нове, яким позовні вимоги ТОВ "Бізнес позика" до ФОП Клименка А.С. про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
Апелянт вважає оскаржуване рішення суду незаконним та таким, що прийнято без з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також невірним застосуванням норм матеріального права.
Зокрема, заявник апеляційної інстанції, посилаючись на ст..ст. 638, 640, 1046,1054 ЦК України зазначає, що Договір №066607-КС-006 про надання кредиту був укладений з моменту фактичної видачі кредитних коштів, а саме - 18.01.2024 року.
На думку апелянта, суд першої інстанції зробивши в оскаржуваному рішенні висновок про встановлення факту отримання відповідачем кредиту на підставі Договору №066607-КС-006 про надання кредиту, у той же час зробив у тому ж рішенні протилежний та помилковий висновок про відсутність доказів виконання сторонами умов Договору №066607-КС-006 про надання кредиту.
При цьому апелянт зазначає, що судом не було взято до уваги, що відповідач вчинив дії з метою погашення заборгованості за Договором №066607-КС-006 про надання кредиту. Як вбачається з розрахунку заборгованості та не було спростовано в ході розгляду справи, відповідачем було здійснено 9 платежів в рахунок погашення заборгованості на загальну суму 15 800 грн.
Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції було проігноровано принцип «вірогідності доказів», який закріплений ст. 79 ГПК України.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „БІЗНЕС ПОЗИКА” на рішення Господарського суду Одеської області від 08.01.2024 у справі №916/4521/23; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „БІЗНЕС ПОЗИКА” ухвалено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.
Ухвала апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження від 12.02.2024 направлялась судом апеляційної інстанції на зареєстровану адресу відповідача, проте не була вручена адресату та повернута на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Інформація від відповідача про адресу його місцезнаходження, на яку йому слід направляти повідомлення щодо розгляду даної справи, до суду не надходила.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Крім того, про розгляд даної справи відповідач додатково був повідомлений шляхом направлення ухвали суду від 12.02.2024 на електронну пошту, повідомлену позивачем у позовній заяві.
Отже, судом було вжито належних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" на рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/4521/23 від 08.01.2024.
Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
17.12.2020 між ТОВ „Бізнес позика" (Кредитодавець) та ФОП Клименко А.С. було укладено договір про надання кредиту №066607-КС-006, відповідно до п. 1 якого Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 25 000,00 грн., а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
У п. 1 кредитного договору №066607-КС-006 від 17.12.2020 наведені наступні істотні умови надання кредиту: строк кредиту - 8 тижнів; процентна ставка - в день 1,17098000, фіксована; комісія за надання кредиту - 500,00 грн.; загальний розмір наданого кредиту - 25 000,00 грн.; термін дії договору - до 12.02.2021; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 37 000,00 грн.
Відповідно до п. 2 кредитного договору №066607-КС-006 від 17.12.2020 протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
Графік платежів викладений у п. 3 кредитного договору №066607-КС-006 від 17.12.2020 та містить наступні відомості: дату операції, залишок по основній сумі кредиту; проценти за користування кредитом; частковий платіж основної суми; комісію за надання кредиту; загальний платіж.
Кредитний договір №066607-КС-006 від 17.12.2020 підписаний ФОП Клименко А.С. одноразовим ідентифікатором 17.12.2020, на підтвердження чого позивачем було надано суду довідку, підписану директором товариства, у якій відображено форму послідовності дій Клієнта, вчинених для укладення договору; а також надано анкету Клієнта. Слід зазначити, у договорі вказана інформація щодо Позичальника, а саме: місце проживання, паспортні дані, ідентифікаційний код.
Кредитний договір був укладений відповідачем як суб'єктом підприємницької діяльності.
З безкоштовного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність протягом періоду з 19.03.2019 по 28.09.2021.
ТОВ „Бізнес позика" також надано суду Правила про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (без дати їх затвердження).
На підставі платіжного доручення №22982 від 18.12.2020 ТОВ „Бізнес позика" було перераховано на картку № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 25 000,00 грн. При цьому, у призначенні платежу зазначено: перерахування коштів 5168-7551-0306-0196, ІПН НОМЕР_2 , згідно кредитного договору №066607-КС-006 від 17.12.2020.
06.11.2023 до суду від АТ КБ „Приватбанк" на виконання ухвали суду від 23.10.2023 надійшов лист, згідно якого Банком підтверджено факт видачі відповідачу банківської картки НОМЕР_1 , а також надходження на зазначену картку коштів від ТОВ «Бізнес позика» у розмірі 25 000,00 грн. від ТОВ „Бізнес позика" (призначення платежу: перерахування коштів згідно кредитного договору №066607-КС-006 від 17.12.2020).
У поданій до суду позовній заяві ТОВ „Бізнес позика" зазначає, що відповідачем у порушення зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору №066607-КС-006 від 18.12.2020, не було своєчасно та у повному обсязі повернуто кредитні кошти та не було сплачено відсотки, що стало підставою для звернення позивача до суду із даними позовними вимогами.
08.01.2024 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позову (а.с.92-96).
Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване ненаданням позивачем будь-яких доказів, які можуть підтвердити як факт укладення 18.12.2020 кредитного договору №066607-КС-006, так і факт його виконання сторонами.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, зазначає таке.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість виконання договору сторонами.
Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 181 Господарського кодексу України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Статтею 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до частин третьої-шостої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" врегульовано використання підпису в сфері електронної комерції, відповідно до якої якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, в якій Суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Одноразовий ідентифікатор, яким підписаний договір, складається з комбінації цифр і літер, що відповідає нормам Закону України "Про електронну комерцію", а тому належними й допустимими доказами підтверджено факт укладення договору між сторонами.
За змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Отже, за договором позики та кредитним договором обов'язку позикодавця (кредитодавця) передати позичальнику грошові кошти кореспондує обов'язок позичальника повернути позикодавцю (кредитодавцю) грошові кошти або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплатити проценти, якщо це передбачено договором.
Таким чином, договір позики та кредитний договір вважаються виконаними в момент повернення позичальником грошових коштів, такої ж кількості речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплати процентів, якщо це передбачено договором.
Як вірно встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, предметом заявлених ТОВ "Бізнес позика" позовних вимог до ОСОБА_1 є вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами за договором про надання кредиту №066607-КС-006 від 18.12.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Частиною 3 ст. 14 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судова колегія апеляційної інстанції звертає увагу на те, що одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, в силу якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик вчинення чи невчинення нею процесуальних дій (ст.13 ГПК України). Крім того, згідно ст.79 ГПК України, наявність обставини, а яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, подані на її підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, подані на її спростування.
Разом з тим, ТОВ "Бізнес позика", посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором №066607-КС-006, який, як зазначає позивач був укладений 18.12.2020, вимога про стягнення заборгованості саме за яким була заявлена позивачем, не було подано жодного доказу на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог ані суду першої інстанції, ані апеляційної.
Колегія суддів відзначає, що надані позивачем докази в сукупності стосуються виконання сторонами зобов'язань за кредитним договором №066607-КС-006, який був укладений 17.12.2020, стягнення заборгованості за яким, як вірно встановлено судом першої інстанції, не є предметом спору по даній справі.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ст.ст.78-79 ГПК України).
Таким чином, враховуючи надання ТОВ „Бізнес позика" суду доказів, які підтверджують виконання між сторонами зобов'язань за кредитним договором №066607-КС-006 від 17.12.2020, стягнення заборгованості за яким не є предметом спору по даній справі, приймаючи до уваги ненадання позивачем взагалі будь-яких доказів, які можуть підтвердити як факт укладення 18.12.2020 кредитного договору №066607-КС-006, так і факт його виконання сторонами, колегія суддів доходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Стосовно посилань апелянта, що судом першої інстанції було проігноровано принцип «вірогідності доказів», який закріплений ст. 79 ГПК України, колегія суддів відхиляє їх з огляду на їх необґрунтованість та зазначає, що питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як зазначалось вище, в даному випадку, надані позивачем докази в сукупності стосуються виконання сторонами зобов'язань за кредитним договором №066607-КС-006, який був укладений 17.12.2020, в той час як предметом заявлених ТОВ "Бізнес позика" позовних вимог до ОСОБА_1 є вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами за договором про надання кредиту №066607-КС-006 від 18.12.2020.
Більш того, по тексту апеляційної скарги позивач зазначає, щл Договір №066607-КС-006 про надання кредиту був укладений з моменту фактичної видачі кредитних коштів, а саме - 18.01.2024 року.
Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи спірне рішення, в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення на основі всіх доводів, що були належним чином надані сторонами і підтверджувалися наявними в матеріалах справи доказами.
Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 08.01.2024 року у справі №916/4521/23 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
За таких підстав рішення Господарського суду Одеської області від 08.01.2024 року у справі №916/4521/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги Позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, колегія суддів,
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Одеської області від 08.01.2024 у справі №916/4521/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови
складено 27.03.2024р.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя Я.Ф. Савицький