79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"20" березня 2024 р. Справа №914/2192/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Плотніцького Б.Д.
суддів Малех І.Б.,
Скрипчук О.С.
за участі секретаря судового засідання Процевич Р.Б.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс - Галичина”, м. Дрогобич
на рішення Господарського суду Львівської області від 13.11.2023 (суддя Горецька З.)
у справі №914/2192/23
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Укрнафта”, м. Київ
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс - Галичина”, м. Дрогобич
про стягнення заборгованості
за участю представників:
від позивача: Мошенець Д. В.
від відповідача: Воробець С. І.
Короткий зміст позовних вимог.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна Публічного акціонерного товариства “Укрнафта” до Публічного акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс - Галичина” про стягнення заборгованості.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.11.2023 позов задоволено. Стягнуто з ПАТ “Нафтопереробний комплекс - Галичина”, м.Дрогобич на користь ПАТ “Укрнафта”, м.Київ 92 915 480,40 грн основного боргу, 5 916 772,76 грн пені, 972 620,18 грн 3% річних та 703 429,72 грн інфляційних витрат. Стягнуто з ПАТ “Нафтопереробний комплекс - Галичина”, м.Дрогобич на користь ПАТ “Укрнафта”, м.Київ 939 400,00 грн судового збору.
.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство “Нафтопереробний комплекс - Галичина”, м.Дрогобич звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, яка надійшла до суду 14.12.2023.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини справи, визнано встановленими недоведені обставини, що мають значення по справі, зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи, порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.
У апеляційній скарзі представник відповідача зазначив, що, на його думку, в процесі розгляду справи судом першої інстанції було змінено предмет і підстави позову, окрім того, вказує на форс-мажорні обставини в країні.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти її задоволення, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, також просив розглядати справу без його участі.
06.02.2024 ПАТ “Нафтопереробний комплекс - Галичина” подало клопотання про закриття провадження у справі №914/2192/23.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 визнано нечинним рішення Господарського суду Львівської області від 13.11.2023 у справі №914/2192/23 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 92 915 480, 40 грн. Закрито повадження у справі №914/2192/23 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 92 915 480, 40 грн.
Відтак, сума щодо якої залишився спір, складається з 3% річних та інфляційних втрат і складає 7 592 822, 66 грн.
У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат, навів доводи, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.
Представник позивача заперечив проти скасування рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №11/07/04/6-Г від 21.02.2023, відповідно до якого Позивач, через свою структурну одиницю - Долинський газопереробний завод ПАТ “Укрнафта”, зобов'язувався передати Відповідачеві протягом січня 2023 - грудня 2023 газ в об'ємі 22 824,000 тисяч м3, а Відповідач прийняти та оплатити газ на умовах, визначених договором.
Як передбачено статтею 526 Цивільного кодексу України (надалі також - ЦК України), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України (надалі також - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Сторонами підписано акти приймання-передачі газу за період з січня по вересень 2023, вказані акти скріплені печатками сторін, заборгованість відповідачем не спростована, доказів погашення заборгованості не представлено.
Однак, як вище зазначалось, провадження у справі №914/2192/23 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 92 915 480, 40 грн закрито у зв'язку з зарахування однорідних вимог.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 6.1 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату поставленого газу та послуг по транспортуванню газу Покупець сплачує на користь Продавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,05% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а також відшкодовує понесені Продавцем реальні збитки.
Колегією перевірено розрахунок пені та встановлено, що такий проведено вірно. Стягненню підлягає пеня в розмірі 5 916 772,76 грн.
Позивач в порядку ст. 625 ЦК України нарахував інфляційні втрати та 3 % річних. Розрахунок проведено вірно, стягненню підлягають інфляційні втрати в розмірі 703 429,72 грн та 3% річних на загальну суму 972 620,18 грн.
Суд відхиляє доводи відповідача про форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили).
Відповідно до ст.14 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб. Відповідно до ст.14-1 цього ж закону Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до п.3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс -мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Отже, єдиним документом, що засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), є сертифікат.
Відповідно до п.6.1., 6.2. Регламенту Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.
Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1, адресований всім кого це стосується носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов”язанні. Лист ТПП України підтверджує воєнний стан на території держави, що і так є загальновідомим визнаним фактом та введений Указом Президента України №64 від 24 лютого 2022 року. Неможливість виконання договірних зобов'язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.
Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 січня 2022 року у справі №904/3886/21 ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін в частині стягнення 5 916 772,76 грн (п'ять мільйонів дев'ятсот шістнадцять тисяч сімсот сімдесят дві гривні 76 коп) пені, 972 620,18 грн (дев'ятсот сімдесят дві тисячі шістсот двадцять гривень 18 коп) 3% річних та 703 429,72 грн (сімсот три тисячі чотириста двадцять дев'ять гривень 72 коп) інфляційних витрат та розподілу судових витрат, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судові витрати.
У зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс - Галичина” - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 13.11.2023 у справі №914/2192/23 - в частині стягнення 5 916 772,76 грн (п'ять мільйонів дев'ятсот шістнадцять тисяч сімсот сімдесят дві гривні 76 коп) пені, 972 620,18 грн (дев'ятсот сімдесят дві тисячі шістсот двадцять гривень 18 коп) 3% річних та 703 429,72 грн (сімсот три тисячі чотириста двадцять дев'ять гривень 72 коп) інфляційних витрат та розподілу судових витрат залишити без змін
3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст.287-289 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.03.2024
Головуючий суддя Плотніцький Б.Д.
Судді Малех І.Б.
Скрипчук О.С.