Справа № 503/1097/23
Провадження № 1-кп/503/30/24
Іменем України
20 березня 2024 року м. Кодима
Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,
перекладача ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції під час трансляції поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження) з Одеським апеляційним судом за участю обвинуваченого та захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023161180000597 від 16.06.2023 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Молдова, уродженця м. Камянка Республіки Молдова, за національністю українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , т имчасового проживаючого у АДРЕСА_2 , з вищою освітою, працюючого контролером служби безпеки в ТОВ « Динисалл», одруженого, раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
В провадженні Кодимського районного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023161180000597 від 16.06.2023 року відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про повернення прокурору обвинувального акту, яке він підтримав та просив задовольнити.
В обґрунтування заявленого ним клопотання зазначив, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні не відповідає вимогам ст.291 КПК України з тих підстав, що в його змісті відсутнє формулювання обвинувачення (правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому ОСОБА_4 ). Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що своїми вказівками та порадами (здійснення координації та коригування маршруту) за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів сприяв у незаконному переправленні осіб через державний кордон України поза пунктами пропуску за грошову винагороду у розмірі 300 доларів США, перебуваючи біля державного кордону України в межах с. Олексіївка Кодимської ТГ Подільського району Одеської області. Насправді, ОСОБА_4 цього злочину не вчиняв, а разом із своєю дружиною був затриманий на території Республіка Молдови, а в подальшому доставлений на територію України, де під примусом, за відсутності перекладача, був вимушений підписати процесуальні документи. За таких обставин, неконкретне обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_4 призведе до порушення його прав на захист та є процесуально неприпустимим, оскільки це впливає на реалізацію під час судового розгляду таких засад кримінального провадження як презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, що гарантуються сторонам нормами глави 2 КПК України.
Обвинувачений підтримав позицію свого захисника.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання про повернення обвинувального акту та просив відмовити у його задоволенні.
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши подане клопотання, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про повернення обвинувального акту прокурору, виходячи з таких підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно з ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.
Відповідно ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта; дату та місце його складання та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
В п.3 ч.3 ст. 314 КПК України мова йде про право суду повернути обвинувальний акт, якщо буде встановлено, що він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України. При цьому, на думку суду, оскільки таке повернення є правом, а не обов'язком суду, то для повернення обвинувального акта підставою не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК, а лише та, яка перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність обвинувального акта вимогам КПК.
В своїх доводах щодо повернення обвинувального акту прокурору захисник зазначив про відсутність в змісті обвинувального акту конкретного формулювання обвинувачення та послався на ту обставину, що ОСОБА_4 не вчиняв кримінального правопорушення, що йому інкримінується.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
За нормою п. 3 ч. 1 ст. 3 КПК України державне обвинувачення це процесуальна діяльність прокурора, яка полягає у доведені перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. За вимогами ч.1 ст. 36 КПК України, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності.
Стаття 7 КПК України встановлює, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться змагальність і диспозитивність.
З огляду на ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Дослідження змісту обвинувального акту свідчить про те, що в ньому, на виконання п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, зазначено правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, а тому відсутні підстави вважати, що обвинувальний акт не відповідає зазначеній вимозі КПК України.
Суд звертає увагу на те, що конкретність обвинувачення є оціночною категорією та може бути перевірена лише в ході судового розгляду справи, адже на стадії підготовчого судового засідання суд не може давати оцінку кваліфікації дій обвинуваченого, як про це зазначає захисник, доказам чи фактичним обставинам кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.
У разі ж повернення обвинувального акту судом першої інстанції з підстав неконкретності обвинувачення, вказівки суду спонукають органи досудового слідства на проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій, чим нівелюється процесуальна самостійність прокурора на визначення обсягу достатніх доказів для складання обвинувального акту та дотримання принципу змагальності, згідно з яким саме прокурор як сторона обвинувачення звертається до суду з обвинувальним актом, та свідчить про те, що суд певним чином перебирає на себе функції, які не притаманні йому.
Дослідивши обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023161180000597 від 16.06.2023 року відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, на його відповідність вимогам ст. 291 КПК України, суд приходить до висновку, що зазначений обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимоги процесуального закону, порушень вимог КПК України, які б слугували підставою для повернення обвинувального акту прокурору, судом не встановлено, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання захисника необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, 314, 315, 372, 376 КПК України, суд
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні №12023161180000597 від 16.06.2023 року відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, - відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Суддя
Кодимського районного суду ОСОБА_1