26 березня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 676/1700/24
Провадження № 11-сс/4820/160/24
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 березня 2024 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 4 КК України, у кримінальному провадженні №12024242060000085, внесеному до ЄРДР 09.03.2024,
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені слідчим суддею суду першої інстанції обставини.
В провадженні ВРЗСПЖЗО СВ Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області перебувають матеріали кримінального провадження №12024242060000085, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.03.2024, щодо ОСОБА_7 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 4 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 09 березня 2024 року, о 15 год. 50 хв., в м. Кам'янці-Подільському у громадському місці, в приміщенні продуктового магазину «Булка АДРЕСА_1 , із застосуванням заздалегідь заготовленого предмету для нанесення тілесних ушкоджень - ножа, вчинив хуліганські дії, зокрема, умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи правила співжиття, взаємоповаги, засади моральності, діючи, з особливою зухвалістю, безпричинно штовхнув потерпілу ОСОБА_9 в результаті чого остання впала на підлогу і отримала тілесні ушкодження у вигляді синяка на передньо-зовнішній поверхні правого колінного суглобу, які по ступені тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Далі, коли свідок ОСОБА_10 намагався з'ясувати у підозрюваного причини його поведінки, ОСОБА_7 у громадському місці - магазині, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до суспільних цінностей та встановлених у суспільстві загальноприйнятих норм і правил поведінки, з метою самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб, через малозначний привід, ножем наніс один удар ОСОБА_10 в область грудної клітини та схопив ОСОБА_9 рукою за шию та умисно наніс ножем потерпілій два удари, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді синяка на задньо-внутрішній поверхні верхньої третини лівого плеча з наявністю в верхнє-зовнішньому відділі даного синяка наскрізної рани, рани в області заднього відділу лівої пахвової складки по ходу гребня, які по ступені тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які привели до короткочасного розладу здоров'я та один удар ножем в область скроні з лівої сторони, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді рани в лобній ділянці зліва на межі з лівою скроневою ділянкою, які по ступеню тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які привели до короткочасного розладу здоров'я. Хуліганськими діями ОСОБА_7 тимчасово порушив нормальну діяльність магазину.
Слідчий ВРЗСПЖЗО СВ Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_11 за погодженням з прокурором Кам'янець-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 .
Ухвалою слідчого судді Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 березня 2024 року, клопотання задоволено та обрано підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 13 травня 2024 року включно.
В силу п.2 ч.4 ст.183 КПК України застава не обиралася, оскільки ОСОБА_7 вчинив насильницький злочин.
Мотивуючи вказане рішення слідчий суддя посилається на положення ст. 177 КПК України та зазначає про обґрунтованість пред'явленої підозри, наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення інших злочинів, перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні та вплив на потерпілу, свідків. Підозрюваний має слабкі соціальні зв'язки, він не має сім'ї, не працевлаштований, перебуває на обліку у лікаря психіатра, має психічні вади, у зв'язку з чим є особою з інвалідністю з дитинства. Вважав, що ОСОБА_7 слід ізолювати від суспільства на період досудового розслідування, адже слідчі органи з поміж іншого мають встановити осудність особи підозрюваного, визначити чи може він нести покарання та чи потребує він примусового лікування, зібрати інші докази у справі, вчинити обов'язкові процесуальні дії.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказане рішення захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про обрання ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою та обрати йому запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання.
Свої вимоги аргументує незаконністю ухвали слідчого судді, вказує, що слідчий суддя при розгляді клопотання вийшов за його межі оскільки в обґрунтування свого рішення вказав в ухвалі про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.2 ст.177 КК України, який полягає в тому, що ОСОБА_7 може вчиняти інші злочини, хоча слідчий в своєму клопотанні взагалі не посилався на існування зазначеного ризику. Крім того, слідчий суддя зазначив в ухвалі про наявність такого ризику, як можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового слідства, тоді як зі змісту клопотання вбачається, що слідчий посилався на можливість переховування ОСОБА_7 тільки від суду.
Вказує, що жодний ризик, передбачений статтею 177 КПК України, стороною обвинувачення не доведений.
Крім того, слідчим суддею не надано оцінки тому, що ОСОБА_7 раніше не судимий, до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно. Не врахував слідчий суддя, що ОСОБА_7 добровільно з'явився за викликом 13, 13 та 14 березня 2024 року для проведення слідчих дій до Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області, 12 березня 2024 року - до процесуального прокурора, а 15 березня 2024 року в судове засідання, що свідчить про відсутність у підозрюваного наміру переховуватися від органів до судового розслідування та суду.
Узагальнені позиції учасників апеляційного перегляду провадження.
Захисник ОСОБА_8 та підозрюваний підтримали доводи апеляційної скарги, просили ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Прокурор заперечував проти апеляційної скарги захисника, відстоював законність та обґрунтованість прийнятого рішення, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю - доповідача, учасників апеляційного перегляду провадження, вивчивши матеріали провадження та апеляційні доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисту задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Мотиви суду з посиланням на норми матеріального та процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст.177 ч.2 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може ухилитись від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Приймаючи рішення за апеляційними доводами захисту, колегія суддів виходить з того, що обрання підозрюваному найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідає тяжкості інкримінованого йому злочину та з огляду забезпечення в подальшому належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання перешкод слідству по справі.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів правильно оцінив в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваного у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих правопорушень обґрунтована зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: відеозаписом, протоколами прийняття заяв про вчинення кримінального правопорушення, висновком судово-медичної експертизи №130 від 11 березня 2024 в якому встановлено наявність та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_9 , протоколом огляду місця події в магазині "Булка" по АДРЕСА_3 від 09.03.2024 в ході якого було виявлено та вилучено складний ніж та змиви зі слідами речовини бурого кольору.
Колегія суддів виходить з того, що злочин, передбачений ст.296 ч.4 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , відповідно до ст.12 КК України є умисним тяжким злочином, за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років. Отже, усвідомлюючи можливість призначення покарання, підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення відбування покарання у виді позбавлення волі, вчиняти інші злочини, перешкоджати встановленню істини. Окрім того, слідство знаходиться на початковій стадії, отже підозрюваний може незаконно впливати свідків та на потерпілу.
Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування або повторного вчинення злочинів, на що наголошував Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії».
Колегія суддів також виходить з того, підозрюваний має слабкі соціальні зв'язки, він не має сім'ї, не працевлаштований, перебуває на обліку у лікаря психіатра, має психічні вади, у зв'язку з чим є інвалідом з дитинства. На предмет у підозрюваного психічних вад слідством проводиться судова психіатрична експертиза. Обставини, вчинення злочину у яких підозрюється ОСОБА_7 свідчать про те, що він є небезпечним для оточуючих сторонніх осіб, має ознаки неадекватної поведінки та відповідно існує ймовірність продовження такої поведінки підозрюваним у разі перебування його на волі без відповідного контролю.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що ОСОБА_7 слід ізолювати від суспільства на період досудового розслідування, адже слідчі органи з поміж іншого мають встановити осудність особи підозрюваного, визначити чи може він нести покарання та чи потребує він примусового лікування, зібрати інші докази у справі, вчинити обов'язкові процесуальні дії.
Таким чином, колегія суддів вважає, що більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою, в тому числі домашній арешт, не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, запобігти встановленим ризикам.
Доводи захисника про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є безпідставними, виходячи з наступного. Ризики в поведінці підозрюваного у межах кримінального провадження ґрунтується на реальних фактичних даних, наведених слідчим у поданому клопотанні та доведених прокурором в судовому засіданні першої та апеляційної інстанцій. Запобіжний захід є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому. Стороною обвинувачення такі ризики відповідно до ст. 177 КПК України доведені, які в сукупності із обґрунтованою підозрою ОСОБА_7 у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що відповідає характеру суспільного інтересу в даному випадку.
Апеляційні твердження про те, що слідчий суддя вийшов за межі підстав, вказаних прокурором, для обрання підозрюваному тримання під вартою в частині можливого продовження ним кримінальної діяльності, існування ризику переховування лише від суду, на думку колегії суддів, наведених тверджень не спростовують і не є підставою, з урахуванням таких ризиків в поведінці підозрюваного для ухвалення іншого процесуального рішення за апеляційною скаргою.
Приймаючи рішення за апеляційними вимогами захисту, колегія суддів також виходить з того, що позитивна характеристика, наявність у підозрюваного ОСОБА_7 постійного місця проживання та відсутність судимостей, жодним чином не знижує ступінь ризику втечі та вчинення нових кримінальних правопорушень, оскільки ці обставини існували і на час досліджуваних подій кримінального правопорушення, а відтак, вони не утворюють для підозрюваного моральних запобіжників при визначенні моделі поведінки.
Апеляційні твердження захисту про достатність застосування до підозрюваного запобіжного заходу в виді домашнього арешту колегія суддів вважає неспроможними, оскільки наведені обставини, які в сукупності характеризують особу підозрюваного та мають враховуватися судом згідно ст. 178 КПК України при обранні запобіжного заходу, на думку колегії суддів, не містять достатніх чинників на підтвердження того, що підозрюваний буде утримуватися від порушення процесуальних обов'язків під час досудового розслідування та суду, перебуваючи на волі.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_7 його процесуальних прав та обов'язків та не буде ефективними для досягнення завдань, передбачених ст.2 КПК України, тому обрання підозрюваному найбільш суворого запобіжного заходу в виді тримання під вартою, колегія суддів вважає виправданим. Колегія суддів враховує практику ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому висловлена правова позиція про те, що суворість покарання слід вважати суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування особи та вірогідності вчинення нових злочинів, наявність підстав для тримання особи під вартою мають оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості особи, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
З урахуванням наданих матеріалів та встановленого, в ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає рішення суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 законним, обґрунтованим і мотивованим, обмеження його права на свободу в цьому випадку є виправданим та необхідним.
За результатами апеляційного перегляду провадження, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, підстав для зміни чи скасування рішення слідчого судді за доводами апеляційної скарги захисника не вбачається та колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 - 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 березня 2024 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 до 13 травня 2024 року включно - залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3