Справа № 393/542/20
пров. 1-кп/393/13/24
26 березня 2024 року смт Новгородка
Новгородківський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
законного представника обвинуваченого ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду смт Новгородка клопотання прокурора Новгородківського відділу Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області по кримінальному провадженню №12020120210000148 внесеного 30.06.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, по обвинуваченню ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 за ч.2 ст.185 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Верблюжка, Новгородківського району, Кіровоградської області, громадянина України, освіта базова загальна середня, не працюючого, не одруженого, на утриманні осіб не має, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , відповідно до ст.89 КК України є особою, що не має судимостей,
В провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.
Під час розгляду вказаного кримінального провадження прокурор звернувся з клопотанням про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_3 міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, причетність до якого обвинуваченого підтверджується зібраними матеріалами кримінальних проваджень, а саме: показами свідків, протоколами допиту потерпілого, висновком товарознавчої експертизи, протоколами слідчих експериментів та іншими зібраними у справі доказами. Метою і підставами застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: - переховуватися від суду, так як в разі визнання ОСОБА_3 винним, йому може загрожувати значна міра покарання; - незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, з метою уникнення покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним; - вчинити нові кримінальні правопорушення, що підтверджується наявним кримінальним провадженням внесеним до ЄРДР за №12024121010000572 від 27.02.2024р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України відносно ОСОБА_3 ; - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином: - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. А тому, виникли ризики передбачені ч.1 ст. 177 КПК України. Крім того, обвинувачений офіційно не працює, постійного джерела доходів та засобів існування не має, не одружений, міцних соціальних зв'язків немає, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а тому обов'язки обвинуваченого йому достовірно відомі, однак він їх ігнорує, в судові засідання не з'являється, за місцем проживання відсутній та місце його знаходження не відомо, що свідчить про наявність ризику в подальшому переховування обвинуваченого від суду, не виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому є всі підстави вважати, що застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечать належної поведінки обвинуваченого та не може запобігти зазначеним вище ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та зобов'язується в подальшому з'являтися до суду. Також, пояснив, що від явки до суду він не ухилявся, його неявки в судові засідання пов'язані з тим, що він перебував на службі в лавах ЗСУ до початку січня 2024 року, потім покинув військову частину, оскільки його матір захворіла, та наразі він здійснює за нею догляд. Про долю своєї справи в суді не цікавився, оскільки чекав на судову повістку, а тому вважає, що факту ухилення його від явки до суду не було.
Законний представник обвинуваченого ОСОБА_4 заперечувала щодо обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки він не переховується від суду, перебував на військовій службі в ЗСУ. Вона отримувала декілька разів судові повістки до суду на ім'я сина, про них йому повідомляла. Наразі вона потребує догляду, оскільки хворіє, і син повернувся додому, покинувши військову частину та за нею доглядає.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_9 у судовому засіданні підтримала думку обвинуваченого та заперечувала щодо обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки обвинувачений не мав наміру переховуватись від суду, так як служив в ЗСУ, а тому клопотання прокурора вважає недоведеним та необґрунтованим і таким, що задоволенню не підлягає.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання прокурора про обрання відносно обвинуваченого міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, розглянувши відповідні наявні матеріали, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Так, згідно ухвали Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 17.10.2023 надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_3 з метою його приводу до Новгородківського районного суду Кіровоградської області для участі у розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На виконання ухвали суду, обвинувачений ОСОБА_3 був затриманий працівниками поліції та доставлений до зали судового засідання, для розгляду клопотання прокурора про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
25.03.2024 року о 10-00 год. ОСОБА_3 на підставі ухвали суду від 17.10.2023 року був затриманий та 26.03.2024 року доставлений до суду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Судом встановлено, що підставою для звернення до суду прокурора з вказаним клопотанням та обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слугувала наявність пред'явленого обвинувачення останньому по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР за №12020120210000148 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти нові кримінальні правопорушення, та неналежна процесуальна поведінка пов'язана з неявкою до суду.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 177 КПК України передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
У справі ''Москаленко проти України'' від 20.05.2010 року Європейський суд з прав людини нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також суд визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Суд розглядаючи вказане клопотання прокурора, вважає доведеним існування ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, так як ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, причетність до якого обвинуваченого підтверджується зібраними матеріалами кримінальних проваджень та йому може загрожувати міра покарання пов'язана з позбавленням волі, у разі визнання його винним, тож з метою уникнення відповідальності останній може виїхати за межі Кіровоградської області та сховатися. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Крім того, судом взято до уваги існування ризиків, передбачених п. 2- 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, матиме можливість впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, які ще не допитані судом, перешкоджати кримінальному правопорушенню, вчинити інше кримінальне правопорушення, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з метою уникнення покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Враховуючи, що обвинуваченому ОСОБА_3 пред'явлена обґрунтована підозра за обвинуваченням, яка за ступеням тяжкості відносяться до нетяжкого злочину, вчиненого проти власності особи, беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який не одружений, на утриманні осіб немає, є працездатною особою, не працює, за станом здоров'я протипоказань немає, стабільного доходу та міцних соціальних зв'язків не має, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а також беручи до уваги ризики передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які суд вважає доведеними, оскільки обвинувачений не з'являвся за викликами до суду без поважних причин, чим допустив порушення належної процесуальної поведінки, суд вважає, що з метою недопущення переховування обвинуваченого від суду, організації належної процесуальної поведінки останнього з приводу забезпечення його присутності під час судового розгляду, уникнення вчинення ним можливих дій щодо знищення, переховування або спотворення будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджанню кримінальному провадженню та запобіганню вчинення ним іншого кримінального правопорушення, йому необхідно обрати запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, задовольнивши клопотання прокурора.
Між тим слід зазначити, що застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобіганню ризиків передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а також для організації належної процесуальної поведінки останнього з приводу забезпечення його присутності під час судового розгляду, зокрема - домашнього арешту, особистого зобов'язання, на даний час не має.
Доводи обвинуваченого з приводу того, що він від явки до суду не ухилявся, судом не беруться до уваги, оскільки вони є непереконливими та спростовуються наявними матеріалами справи.
Як встановлено, обвинувачений на даний час військову службу не проходить, до суду починаючи з січня 2024 року не з'являється, за місцем реєстрації не мешкає, його мати також не отримує судові повістки, що унеможливило його виклик до суду, про поважні причини неявки до суду він не повідомляв, чим допустив неналежну процесуальну поведінку, що призвело до порушення розумних строків розгляду даного кримінального провадження в суді, яке протягом тривалого часу не знаходить свого вирішення.
Крім цього, ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені нетяжкого злочину, не пов'язаного із застосуванням або погрозою застосування насильства. Згідно ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п.1, 2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приймаючи до уваги особу обвинуваченого, який не працює, тобто не має постійного джерела доходів, суд вважає за доцільне і можливе визначити заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн (3028х20).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 196, 199, 331, 371, 372 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Верблюжка, Новгородківського району Кіровоградської області, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Кропивницький слідчий ізолятор» строком 60 днів, взявши його під варту негайно в приміщенні суду для подальшої доставки до Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор». Строк тримання його під вартою рахувати з 25 березня 2024 року (з часу його фактичного затримання) по 23 травня 2024 року включно.
Визначити ОСОБА_3 заставу у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26241445, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA458201720355279001000002505, призначення платежу забезпечення виконання ухвали суду по справі №12023121040000598.
При внесенні зазначеної суми застави ОСОБА_3 звільнити з-під варти.
У разі внесення ОСОБА_3 застави покласти на нього обов'язки, які визначені в ч.5 ст.194 КПК України, на строк до 23.05.2024 року наступні обов'язки:
1) прибувати до суду за першою вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає чи перебуває, без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілими у кримінальному провадженні, як особисто так і через третіх осіб за винятком участі в процесуальних діях та в суді;
5) здати на зберігання до відповідного територіального органу Управління Державної міграційної служби у Кіровоградській області паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_3 будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом семи діб з дня її проголошення через Новгородківський районний суд Кіровоградської області шляхом подання апеляційної скарги.
Копію ухвали направити (вручити) учасникам кримінального провадження та до Державної установи ''Кропивницький слідчий ізолятор'' для виконання.
Суддя ОСОБА_10