Справа № 564/385/24
25 березня 2024 року
Суддя Костопільського районного суду Рівненської області Грипіч Л. А. розглянувши матеріали, що надійшли від Відділення поліції №2 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , не працюючого, за ч.5 ст. 126 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 25.01.2024 року серії ААД № 550440, водій ОСОБА_1 , 25.01.2024 року о 10:27 годині на а/д Городище-Рівне-Старокостянтинів +124 км., керував транспортним засобом марки “Mercedes-Benz Spirit” державний номерний знак НОМЕР_1 при цьому 12.01.2024 року рішенням Рівненського міського суду у справі №3/569/260/24 був позбавлений права керування транспортними засобами строком 1 рік та 10.11.2023 року приятгався до відповідальності за ч.2 ст. 126 КупАп, постановою ЕАТ 8111246, чим порушив п. 2.1а Правил дорожнього руху України.
Дії ОСОБА_1 органом поліції кваліфіковані за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час, дату, місце судового засідання повідомлений належним чином. Неявка особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, належним чином повідомленої про час та місце судового розгляду справи являється її волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, присутність особи згідностатті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушенняне є обов'язковою, а тому його неявка не може бути перешкодою для розгляду судом справи.
Клопотань про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 не надходило, причини його неявки до суду визнано неповажними, враховуючи положенняст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та, відповідно до вимогст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, суд вважає за можливе провести розгляд справи у його відсутність.
Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши надані докази, дійшов таких висновків.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до вимог ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ч. 2 ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обов'язок щодо збирання таких доказів покладено на осіб, уповноважених на складення протоколу про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Так, за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП).
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 550440 від 25.01.2024 зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не маючи права керування транспортними засобами, чим порушив вимоги п. 2.1а) Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Разом з тим належних доказів того, що ОСОБА_1 притягнення протягом року до адміністративної відповідальності за вчинення порушення, передбачених частинами другою - четвертою статті 126 КУпАП, до протоколу не долучено, а долучена лише копія роздруківки із системи «адмінпрактика» про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що не є доказом вказаних в протоколі обставин.
Суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушенняст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та збирати інші докази, ніж ті, що надані сторонами.
Враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений уповноваженою на те посадовою особою без дотримання визначених ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення вимог, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують факт вчиненого правопорушення, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні об'єктивні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Статтею 252Кодексу Українипро адміністративніправопорушення передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Таким чином, суд дійшов висновку про недостатність в матеріалах справи доказів наявності в діях ОСОБА_1 . складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126Кодексу України про адміністративні правопорушення та відсутності правових підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення: провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, суд вважає необхідним провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 7, 247, 245, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суд
Справу відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст. 126 КУпАП, закрити за відсутністю в його діях складу зазначеного адмінправопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі скарги через Костопільський районний суд.
СуддяЛ. А. Грипіч