Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/476/24
Провадження № 1-кп/542/58/24
Іменем України
27 березня 2024 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника потерпілої - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Новосанжарського районного суду Полтавської області клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100100004106 від 06 жовтня 2023 року щодо обвинуваченого
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шпортьки, Новосанжарський район, Полтавська область, громадянина України, на час вчинення кримінального правопорушення працюючого на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Полтава» ГУНП в Полтавській області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 152 КК України,
11 березня 2024 року до Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100100004106 від 06 жовтня 2023 року відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 152 КК України.
Ухвалою суду від 11 березня 2024 року призначено підготовче судове засідання з розгляду обвинувального акта у відповідному кримінальному провадженні.
До суду 25 березня 2024 року надійшло клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 .
Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло неповнолітньої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи, тобто зґвалтування, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 3 статті 152 КК України.
Прокурором вказано, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого
кримінального правопорушення, підтверджуються зібраними у ході досудового розслідування доказами.
Також прокурором зазначено, що 09.10.2023 слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 06.12.2023 включно, а ухвалами слідчих суддів від 06.12.2023, 03.01.2024, 22.02.2024 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 продовжувався, останній раз до 08.04.2024 включно.
У своєму клопотанні прокурор посилалась на наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, та на наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Прокурор вказала, що ризики, які заявлені у клопотанні та враховані слідчими суддями під час застосування та продовження запобіжного заходу наразі збільшилися.
Зокрема, навіть в умовах тримання під вартою, ОСОБА_6 здійснюється тиск на неповнолітню потерпілу ОСОБА_7 через її матір ОСОБА_8 .
Наведене, на думку прокурора, свідчить в даному кримінальному провадженні про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У судовому засіданні прокурор підтримала вказане клопотання, надала пояснення, аналогічні викладеним у ньому.
Представник потерпілої проти задоволення клопотання не заперечувала.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 - просив відмовити у задоволенні клопотання з огляду на те, що ризики, зазначені у клопотанні і на які посилався прокурор в судовому засіданні, стороною обвинувачення не доведено. Просив відмовити в задоволенні клопотання та застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, оскільки обвинувачений є поліцейським, учасником бойових дій, приймав участь у стримуванні російської агресії, раніше не вчиняв кримінальних правопорушень. Зазначив, що тяжкість покарання, що може бути застосовано до обвинуваченого, не є підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу.
Обвинувачений в судовому засіданні підтримав свого захисника.
Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши надані письмові докази, суд приходить до висновку про те, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 3 статті 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Відповідно до частини 1 статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до частини 2 статті 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Частиною 3 статті 176 КПК України встановлено, що суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
За змістом положень пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як вбачається з обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло неповнолітньої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи, тобто зґвалтування, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 3 статті 152 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.10.2023 підозрюваному ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 06.12.2023 включно.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.12.2023 строк дії вказаного запобіжного заходу продовжено до 08.01.2024 включно.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.01.2024 строк дії вказаного запобіжного заходу продовжено до 02.03.2024 включно.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22.02.2024 строк дії вказаного запобіжного заходу продовжено до 08.04.2024 включно.
Тобто, обґрунтованість підозри в даному випадку була предметом перевірки слідчими суддями Печерського районного суду міста Києва в ухвалах від 09.10.2023, 06.12.2023, 03.01.2024 та 22.02.2024.
Досліджуючи підстави застосування запобіжних заходів, передбачені статтею 177 КПК України, суд виходить з наступного.
Наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, що є особливо тяжким, за яке передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцять років. Вказаний ризик підтверджено актом про відсутність на службі від 06.10.2023 № 2650/69/14-2023, рапортом старшого оперуповноваженого ДВБ НПУ ОСОБА_9 , рапортом старшого оперуповноваженого ДВБ НПУ ОСОБА_10 .
Вказане свідчить про те, що ОСОБА_6 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховуватися від органів досудового розслідування.
Європейськими судом з прав людини у §76 рішення«Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, зазначено, що при оцінці ризику переховуватись від правосуддя може братись до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Крім того, відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи R (80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду», важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо підозрюваного.
Таким чином, судом встановлена актуальність існування ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду.
Наявність ризику, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 177 КПК України підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_6 , перебував на посаді поліцейського та орієнтується в порядку виявлення правопорушень, притягнення винних до відповідальності, у зв'язку з чим має знання, які дозволяють йому володіти інформацією, які саме речі та документи мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення , та у разі їх знищення, ховання чи спотворення яких можливо запобігти справедливому правосуддю.
Отже, судом встановлена актуальність існування ризику можливого знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Перевіряючи наявність ризику, передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, що полягає у спробах обвинуваченого впливати на свідків у кримінальному провадженні, суд зазначає, що перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вказане кримінальне правопорушення ОСОБА_6 може незаконно впливати шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу на показання свідків, яких необхідно буде допитати під час судового розгляду вказаного кримінального провадження.
Отже, судом встановлена актуальність існування ризику незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Наявність ризику, передбаченого пунктом 4 частини 1 статті 177 КПК України підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення, працюючи поліцейським та будучи обізнаним щодо особливостей кримінальних проваджень, що може перешкоджати кримінальному провадженню іншим зручним та можливим для нього способом.
Отже, судом встановлена актуальність існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Суд зазначає, що ризик вчинення іншого правопорушення чи продовження правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 152 КК України, на думку суду, необґрунтований, та не знайшов підтвердження наданими стороною обвинувачення матеріалами.
Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання зазначених ризиків. За практикою ЄСПЛ суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення таких стандартів, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості при оцінці порушень цінності суспільства.
Враховуючи існування доведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, частини 1 статті 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, враховуючи особу обвинуваченого - застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим. Суд зауважує, що з вказаних підстав жодний інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не може забезпечити на теперішній час належну процесуальну поведінку обвинуваченого та дієвість кримінального провадження.
Так, особисте зобов'язання не можливо застосувати, у зв'язку з тим, що вказаний запобіжний захід є найменш суворим запобіжним заходом з-поміж інших, передбачених статтею 176 КПК України, та не забезпечить належної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду.
Особиста порука не може бути застосована, оскільки на адресу суду не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за ОСОБА_6
Заставу неможливо застосувати, оскільки суду не надходили заяви або клопотання від обвинуваченого чи його рідних або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України при звернені слідчого, прокурора до суду з клопотанням про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу, також вказаний запобіжний захід буде недостатнім.
Домашній арешт неможливо застосувати у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків, а його перебування на свободі надасть йому усі можливості переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності, здійснювати тиск на свідків.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, суд приймає до уваги дані про особу обвинуваченого, вік та стан здоров'я, сімейний і майновий стан, те, що матеріали провадження не містять будь-яких відомостей про неможливість утримувати обвинуваченого під вартою за станом здоров'я та учасниками провадження таких доказів не надано.
Водночас, надані прокурором відомості свідчать про вагомість наявних доказів вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 152 КК України.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах строку, визначеного частиною 1 статті 197 КПК України, та вважає за необхідне визначити строк дії ухвали суду до 25 травня 2024 року.
Відповідно до частин 3, 4 статті 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, в тому числі щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Враховуючи наявність обставин, визначених частиною 4 статті 183 КПК України, встановлені суддею ризики та обставини, що визначені у статтях 177, 178 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
На підставі викладеного та керуючись статтями 176-178, 181-186, 193-196, 205, 309, 314-316, 369-372 КПК України,
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 152 КК України,- задовольнити.
Обрати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.
Встановити строк дії даної ухвали з 27 березня 2024 року по 25 травня 2024 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, потерпілій, представнику потерпілої, Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)».
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_11