Справа № 524/8604/23
Провадження №2/524/704/24
27.03.2024 року Автозаводський районний суд міста Кременчук у складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг,
У листопаді 2023 року до суду звернулося АТ КБ «ПриватБанк» (надалі - Банк, Позивач) з вказаним позовом, в якому зазначало, що 25.11.2009 року Банк, на підставі поданої відповідачем заяви про приєднання до запропонованих банківських послуг, відкрив особовий рахунок відповідачеві, видав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та платіжну кредитну картку.
Відповідно до умов договору відповідач взяв на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами у встановлені строки, але взятих на себе зобов'язань не виконує.
Позивач просив стягнути з відповідача борг на загальну суму 56225 грн. 33 коп., який виник станом на 17.10.2023 року та у повернення сплачені судові витрати в розмірі 2684 грн.
Ухвалою судді від 20 листопада 2023 року відкрито провадження у справі, залучено учасників справи та призначено розгляд справи з викликом сторін.
11 січня 2024 року на підставі розпорядження щодо здійснення повторного автоматизованого розподілу судових справ № 93 цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг, 12 січня 2024 року передано судді Нестеренко С.Г.
Ухвалою суду від 27 березня 2024 року постановлено провести заочний розгляд справи.
Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» у судове засідання не прибув, просив розглянути справу за відсутності представника, щодо заочного розгляду справи не заперечував, про що надав письмову заяву.
Відповідач ОСОБА_1 не прибув у судове засідання, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, засобами рекомендованого поштового зв'язку, та шляхом опублікування оголошення про виклик, про причини неявки суд не повідомив та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.
25.11.2009 року відповідач подав до позивача заяву-анкету про приєднання до програми надання банківських послуг у вигляді відкриття особового карткового рахунку та надання кредитної платіжної картки «Універсальна».
При цьому в анкеті сказано про те, що відповідач був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами у АТ КБ «Приватбанк», про що свідчить підпис відповідача у заяві-анкеті та доданої до неї довідки про умови кредитування.
Тим самим, відповідач погодився на те, що вказана заява-анкета, разом із запропонованими банком Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, складає та означає укладення між ним та позивачем договору про надання банківських послуг.
На виконання умов договору від 25.11.2009 року позивачем відкрито картковий особовий рахунок без окремого номеру з приєднанням (посиланням) номеру кредитної картки та видано кредитні картки: НОМЕР_1 строком дії до травня 2012 року, НОМЕР_2 строком дії до серпня 2014 року, НОМЕР_3 строком дії до травня 2015 року, НОМЕР_4 строком дії до жовтня 2015 року, НОМЕР_5 строком дії до вересня 2018 року, 5168742223973086 строком дії до квітня 2022 року, 4149629356517516 строком дії до березня 2026 року, НОМЕР_6 строком дії до червня 2026 року, 5363542091472986 строком дії до грудня 2026 року (а.с.61).
Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача, що була надана АТ КБ «Приватбанк», відповідачем отримано кредитну картку номер НОМЕР_1 , яка була активована 25.11.2009 року та по якій 25.11.2009 було встановлено кредитний ліміт в розмірі 500 грн., з наступним його збільшенням 13.08.2021 року до 50000 грн.
Інших доказів на підтвердження зміни кредитного ліміту карткового рахунку відповідача, Банком до суду надано не було.
Відповідач не подавав заяви до банку про закриття карткового особового рахунку. Відповідно п.9.12. Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк» договір діє протягом 12-ти місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же строк. Отже договір про надання банківських послуг, який було укладено між сторонами у справі 25.11.2009 року, по закінченню строку дії попередньої платіжної картки та відсутністю повідомлення відповідача про його припинення, фактично та юридично продовжувався ще на один рік в межах строків дії кредитних карток.
Відповідно до умов договору відповідач взяв на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування у встановлені строки.
Згідно наданого банком розрахунку загальний розмір заборгованості станом на 17.10.2023 року становить 56225 грн. 33 коп., у тому числі заборгованість за тілом кредиту - 44337 грн. 52 коп., заборгованість за простроченими відсотками - 11887 грн. 81 коп. Вказана сума заборгованості станом на день розгляду справи відповідачем банку не сплачена.
Спір щодо розмірів обчислення сум заборгованості між сторонами - відсутній.
Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування встановлених судом обставин та позову.
Згідно ст. 1049, 1050 Цивільного Кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк і в порядку, встановленому договором.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до ст. 536 цього Кодексу, за користування чужими коштами, боржник зобов'язується виплачувати відсотки, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 625 цього Кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання, якщо інший розмір відсотків не установлений договором.
Згідно ст. 525 цього Кодексу одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ст. 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо який у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтується. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
На підставі встановлених обставин, враховуючи, що позивач просив стягнути заборгованість за договором про надання банківських послуг, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з необхідністю стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості на загальну суму 56225 грн. 33 коп.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з того, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 2684 грн. при поданні позову, що позов підлягає задоволенню, відповідач не визнала позов, а також, що відповідач не надала документів, які свідчать про наявність підстав для звільнення її від обов'язку повернення сплаченого позивачем судового збору. Тому, відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, при обчисленні розміру коштів, які підлягають стягненню у повернення сплаченого судового збору, застосовуючи пропорційність задоволених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача у повернення сплаченого судового збору кошти у розмірі - 2684 грн.
Даний позов розглянуто в межах заявлених Банком вимог.
Керуючись ст. 525, 526, 536, 549, 553-559, 625, 626, 1046-1052, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280- 282, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором про надання банківських послуг у вигляді відкриття кредитної лінії за заявою б/н від 25.11.2009 року, яка виникла станом на 17.10.2023 року на загальну суму 56225 грн. 33 коп. та кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 2684 грн.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. № 1-Д, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. № 50.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст заочного рішення виготовлено 27 березня 2024 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої упродовж тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня розгляду заяви про перегляд заочного рішення у разі його нескасування. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: