Справа № 386/1127/23
"26" березня 2024 р. року Ульяновський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
за участі:
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Благовіщенське в межах кримінального провадження, яке внесене до ЄРДР за №12023121110000165 від 08.03.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, клопотання прокурора про арешт майна,-
у процесі розгляду зазначеного кримінального провадження, прокурор заявив клопотання про арешт майна обвинуваченого ОСОБА_4 .
Клопотання мотивоване до суду тим, що відповідно до відомостей внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, обвинувачений ОСОБА_4 має у власності нерухоме майно, а саме - квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчудження, розпорядження та, або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно підлягає спеціальній конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі, відчудження.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України - арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
Разом з тим, санкціями ч.2 ст.307 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
У зв'язку з викладеним виникли законні підстави для накладення арешту на матеріальні об'єкти із забороною розпоряджатися та користуватися ними.
Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання.
Суд, розглянувши заявлене клопотання, вислухавши доводи учасників справи, дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, арешт майна належить до заходів забезпечення кримінального провадження, та застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ч.3 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Отже, на вказане в клопотанні майно необхідно накласти арешт, так-як в разі не накладення на нього арешту воно може мати наслідки зникнення, втрати, пошкодження майна або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати встановлення істини в кримінальному провадженні.
Проаналізувавши доводи клопотання прокурора та додані до нього докази, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання.
Враховуючи викладене, клопотання прокурора про накладення арешту на майно, підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.131, 170, 376 КПК України суд ,
клопотання прокурора задоволити частково.
Накласти арешт, із забороною відчужування, розпорядження та користування на нерухоме майно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме - квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст складено 26.03.2024 року.
ССуддя: ОСОБА_1