вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"25" березня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2246/23
Господарський суд Київської області у складі судді Смірнова О.Г., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (02088, м. Київ, вул. Харченка Євгенія, 42)
до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 7 631,68 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою за вих. № 100-23 від 18.07.2023 до ОСОБА_1 про стягнення основного боргу в розмірі 5 047, 68 грн., пені в розмірі 778, 59 грн., 20 % річних в розмірі 1 452, 07 грн. та штрафу в розмірі 353, 34 грн., що разом скаладає 7 631, 68 грн. за Договором поставки №23-21 від 22.01.2021.
Разом з тим, в пункті 1 прохальної частини позовної заяви позивач просив суд розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Згідно із ч. 6 ст. 176 ГПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
26.07.2023 з метою встановлення місця проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_2 судом було направлено запит до Центру надання адміністративних послуг Ірпінської міської ради.
01.08.2023 на електронну пошту суду від Відділу ведення реєстру територіальної громади Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області надійшла відповідь на запит суду, в якій зазначено, що місце проживання ОСОБА_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 02.08.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" залишено без руху в порядку ч. 1 ст. 174 ГПК України.
14.08.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява, відповідно до якої усунуто недоліки, які зумовили залишення позовної заяви без руху, разом з тим позивач зазначає, що ОСОБА_1 є фізичною особою без статусу фізичної особи-підприємця.
15.08.2023 на адресу суду від Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області надійшла відповідь на запит суду, з якої вбачається, що по облікам реєстру територіальної громади м. Ірпінь ОСОБА_1 значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 16.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Запропоновано відповідачу не пізніше п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження; проте не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України, надати листування з позивачем по суті спору (з доказами направлення або вручення кореспонденції).
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечення щодо її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
18.08.2023 ухвала суду про відкриття провадження у справі №911/2246/23 від 16.08.2023 була надіслана на електронну адресу відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою канцелярії Господарського суду Київської області.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
17.08.2023 ухвала суду про відкриття провадження у справі №911/2246/23 від 16.08.2023 була направлена поштою на адресу відповідача за трекінгом №0600039824482, однак, повернулась до суду з відміткою підприємства поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду відповідачем та повернення її до суду з поміткою "за закінченням терміну зберігання" є наслідками свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання.
Про хід розгляду справи відповідач також міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень": https://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку, що відповідача було повідомлено про розгляд справи №911/2246/23, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 7, 8, 13 ГПК України.
Однак, відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом не скористався.
Суд наголошує на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі.
Права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм ч. 2 ст. 2 ГПК України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 25.03.2024.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.
Позов мотивовано заборгованістю ОСОБА_1 (далі - відповідач, Покупець) перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (далі - позивач, Постачальник), що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору поставки №23-21 від 22.01.2021 (далі - Договір).
Так, 22.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" та ФОП Савченко Валерією Павлівною було укладено Договір.
Під час розгляду справи, з огляду на долучені до матеріалів справи документи, судом встановлено, що Савченко Валерією Павлівною було змінено прізвище з Савченко на ОСОБА_4.
Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов?язується передати у власність Покупця алкогольні напої (надалі - Товар), а Покупець зобов?язується прийняти і оплатити Товар в порядку, визначеному умовами цього Договору.
Пунктами 3.1., 3.2., 3.3. Договору встановлено, що постачання товару здійснюється силами та за рахунок Постачальника, на умовах DDP відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 р.). Сторони можуть визначити інші умови постачання Товару, при узгодженні замовлення на Товар. Постачальник зобов?язаний поставити Товар за адресою, яка зазначена в його замовленні, а також в засвідчених Покупцем копіях ліцензій як місце здійснення діяльності, або за адресою, яка зазначена в засвідчених Покупцем копіях довідок про внесення місць зберігання алкоголю до Єдиного державного реєстру. Постачальник поставляє товар Покупцю на підставі його замовлення. Покупець має право здійснити замовлення в усній формі або за допомогою факсимільного, електронного чи поштового зв?язку.
Відповідно до абзацу 3 пункту 3.4. Договору підпис уповноваженого представника Покупця в накладній на Товар засвідчує, що товар прийнятий Покупцем від Постачальника за кількістю та якістю. Претензії Покупця щодо якості Товару після підписання ним накладної на Товар розглядаються та задовольняються Постачальником в окремому порядку, який визначається Постачальником в кожному випадку окремо.
Найменування, кількість, асортимент товару визначається Покупцем у замовленні та зазначається Постачальником у видатковій накладній на Товар (п. 4.1. Договору).
Згідно пунктів 5.1., 5.2., 5.3. Договору ціна на Товар визначена у Прайс-листі Постачальника, який діє на момент здійснення Покупцем замовлення. Ціна на товар зазначається Постачальником у видатковій накладній на Товар. Загальна сума Договору дорівнює загальній вартості товару, який Постачальник поставив Покупцю впродовж всього строку дії даного договору згідно видаткових накладних на Товар.
Пунктами 6.1., 6.2. Договору передбачено, що розрахунки за товар здійснюються Покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання Товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника або в іншому узгодженими Сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю Сторін - шляхом попередньої оплати. Датою оплати Покупцем вартості отриманого від Постачальника Товару є дата зарахування цих грошових коштів на рахунок Постачальника.
У випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від Постачальника Товару, Покупець зобов?язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від Постачальника Товару більше ніж на 30 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі сім відсотків від суми боргу (п. 7.1. Договору).
Пунктом 9.2. Договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати отриманого від Постачальника Товару, Покупець зобов?язаний сплатити Постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.
Даний Договір чинний (строк дії): протягом 2 років з дати укладення. У випадку, якщо жодна зі Сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити Договір за один місяць до його закінчення, даний Договір вважається автоматично пролонгованим на той же термін та тих же умовах (п. 9.7. Договору).
Позивач зазначає, що ним на виконання умов Договору було передано у власність відповідача Товар (алкогольні напої) на загальну суму 5047, 68 грн., що підтверджується видатковими накладними:
- №8482/12194 від 25.01.2022 на суму 2934, 72 грн.;
- №8483/12195 від 25.01.2022 на суму 2112, 96 грн.
Про отримання ОСОБА_2 . Товару свідчать її підписи на зазначених видаткових накладних.
Факт поставки позивачем Товару відповідачу на загальну суму 5047, 68 грн. також підтверджується товарно-транспортною накладною на переміщення алкогольних напоїв та відомостями про вантаж до вказаної товарно-транспортної накладної, що підписані Сторонами та копії яких містяться в матеріалах справи.
В матеріалах справи також міститься копія довіреності на ім'я Савченко В.П., якою уповноважено останню на отримання від позивача Товару за Договором.
Позивач в позові вказує, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого Товару не виконала, а тому у відповідача виникла заборгованість у розмірі 5047, 68 грн.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором в частині оплати Товару на суму 5047, 68 грн. стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в примусовому порядку.
Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, умови передачі товару, порядок та терміни проведення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Відповідач Товар прийняв (про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані Сторонами видаткові накладні та товарно-транспортна накладна з відомостями про вантаж до неї), а тому повинен здійснити за нього оплату згідно умов Договору.
Порядок розрахунків між Сторонами узгоджено в п. 6.1. Договору, яким передбачено, що розрахунки за товар здійснюються Покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання Товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника або в іншому узгодженими Сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю Сторін - шляхом попередньої оплати.
Водночас пунктом 3.4. Договору встановлено, що підпис уповноваженого представника Покупця в накладній на Товар засвідчує, що товар прийнятий Покупцем від Постачальника за кількістю та якістю.
Таким чином, строк оплати за Товар настає для відповідача протягом 14 календарних днів з дати підписання видаткової накладної.
Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання, а саме поставив Товар відповідачу на загальну суму 5047, 68 грн., що підтверджується підписаними Сторонами видатковими накладними №8482/12194 від 25.01.2022, №8483/12195 від 25.01.2022, а також товарно-транспортною накладною на переміщення алкогольних напоїв та відомостями про вантаж до неї.
Так, з урахуванням п. 6.1. Договору строк оплати товару за видатковою накладною №8482/12194 від 25.01.2022 на суму 2934, 72 грн. та за видатковою накладною №8483/12195 від 25.01.2022 на суму 2112, 96 грн. настав 08.02.2022.
Таким чином, розмір заборгованості за поставлений Товар складає 5047, 68 грн.
В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача зобов'язань за Договором в частині не здійснення оплати Товару у розмірі 5047, 68 грн., а також доведено порушення відповідачем строку оплати Товару, встановленого умовами Договору.
Відповідач доказів сплати боргу станом на день розгляду справи суду не надав.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" до ОСОБА_1 про стягнення основного боргу в сумі 5047, 68 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Оскільки мало місце прострочення оплати вартості поставленого Товару позивач просить стягнути з відповідача пеню на підставі п. 7.1. Договору в загальному розмірі 778, 59 грн. за період з 09.02.2022 по 08.08.2022.
Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача штраф, що передбачений умовами п. 7.1. Договору у розмірі 7% від суми боргу, а саме 353, 34 грн.
Так, умовами п 7.1. Договору встановлено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від Постачальника Товару, Покупець зобов?язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від Постачальника Товару більше ніж на 30 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі сім відсотків від суми боргу.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та штрафу на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останні здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов Договору, обставин справи та вимог законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення 778, 59 грн. пені та 353, 34 грн. штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 20 процентів річних від суми боргу, на підставі п. 9.2. Договору, що становить 1452, 07 грн. нарахованих позивачем за період з 09.02.2022 по 18.07.2023.
Так, пунктом 9.2. Договору встановлено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати отриманого від Постачальника Товару, Покупець зобов?язаний сплатити Постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 536 цього ж кодексу встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Частиною 3 ст. 692 ЦК України конкретизовано визначений ст. 536 цього Кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене ст. 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок двадцяти процентів річних на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останній здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов Договору та вимог законодавства, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення 1452, 07 грн. двадцяти процентів річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
В процесі розгляду справи, судом встановлено, що станом на час здійснення позивачем поставок товару за Договором відповідач була зареєстрована як Фізична особа-підприємець (запис №2003570000000016160 від 19.11.2020).
21.02.2023 відповідно до запису № 2003570060004016160 відповідачем було припинено підприємницьку діяльність Фізичної особи-підприємця.
Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, внесено зміни до ГПК України.
Відповідно до вказаних змін, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17.
Згідно із ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 цього ж кодексу господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 51 Цивільного кодексу України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Згідно з ч. 1 ст. 52 цього ж кодексу фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі № 910/8729/18.
Відтак, фізична особа ОСОБА_1 є відповідачем у справі №911/2246/23, а припинення підприємницької діяльності останньої не звільняє її від обов'язку оплати поставленого товару за Договором поставки № 23-21 від 22.01.2021.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Позивачем доведено суду факт порушення відповідачем зобов'язань за Договором поставки №23-21 від 22.01.2021 в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого Товару.
Натомість, відповідач станом на день розгляду даної справи доказів повної та своєчасної оплати поставленого Товару суду не надав, заявлених до нього позовних вимог не спростував.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача - ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 73, 86, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" до ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (02088, м. Київ, вул. Харченка Євгенія, 42, код ЄДРПОУ 35871504) заборгованість у розмірі 5047 (п'ять тисяч сорок сім) грн. 68 коп., пеню у розмірі 778 (сімсот сімдесят вісім) грн. 59 коп., двадцять процентів річних у розмірі 1452 (одна тисяча чотириста п'ятдесят дві) грн. 07 коп., штраф в розмірі 353 (триста п'ятдесят три) грн. 34 коп. та судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп., видавши наказ.
Повний текст рішення складено 25.03.2024.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.