Справа № 346/395/24
Провадження № 1-кп/346/402/24
25 березня 2024 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого - судді ОСОБА_1 , секретарів судових засідань: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_5 її захисника: адвоката ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, обвинувальний акт по кримінальному провадженню № №12023091180000879, в якому ОСОБА_5 (народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Старі Кути; РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване і фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ; громадянка України; офіційно не працевлаштована, працювала продавцем на базарі, із середньомісячним доходом 8000-10000грн.; освіта середня; не одружена; має на утриманні двох малолітніх дітей; на обліку у лікаря-нарколога та лікаря - психіатра не перебуває; судимостей не має) обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України,
а сторонами та іншими учасниками кримінального провадження є: з боку обвинувачення - прокурор: ОСОБА_4 , з боку захисту - обвинувачена: ОСОБА_5 , її захисник ОСОБА_6 , потерпілі: ОСОБА_8 , ОСОБА_7 ,
Щодо обвинувачення.
1) 08 вересня 2023 року, приблизно біля 09.00 год., ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи неподалік дачного будинку АДРЕСА_2 , з метою особистої наживи, вирішила вчинити крадіжку майна. Реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, встановленого відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженого з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 451/2023 від 26.07.2023 року, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих спонукань, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом демонтажу скляної вставки вхідних дверей, проникла у дачний будинок, що находиться за адресою: АДРЕСА_2 , де таємно викрала належну ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таку, що була у використанні, торцювальну машину (пилу) марки «Einhell», моделі «IC-SM 2131 Dual» (у робочому стані), вартістю 5 000 гривень.
Після чого, ОСОБА_5 , місце вчинення кримінального правопорушення покинула, викраденим майном розпорядилася на власний розсуд, чим причинила ОСОБА_8 , майнову шкоду на загальну суму 5000 грн (п?ять тисяч гривень 00 копійок).
Таким чином, ОСОБА_5 вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану, поєднану з проникненням у житло, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.
Суд вважає доведеним вказане формулювання обвинувачення, оскільки його зміст добровільно та свідомо визнала обвинувачена безпосередньо у судовому засіданні. Вказані в обвинуваченні обставини вона не оспорювала і просила визнати недоцільним дослідження доказів щодо таких обставин, як і прокурор, її адвокат та потерпіла через, що суд на підставі частини 2 статті 349 КПК України, попередньо виконавши всі умови для її застосування, визнав недоцільним дослідження доказів щодо вказаних обставин обвинувачення.
І тому суд вважає, що вказане діяння, у вчиненні якого ОСОБА_5 звинувачує прокурор, дійсно мало місце, і це діяння дійсно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України. І з цих же мотивів, та оскільки ОСОБА_5 беззаперечно та добровільно і свідомо визнала свою вину, суд вважає винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення саме її.
Таким чином, суд погоджується із стороною обвинувачення у тому, що обвинувачена ОСОБА_5 , в осудному стані, умисно, вчинила кримінальне правопорушення, яке правильно кваліфіковано прокурором за частиною 4 статті 185 КК України. І у вчиненні цього правопорушення винна саме ОСОБА_5
2) 27 жовтня 2023 року, приблизно біля 09 години 00 хвилин, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_3 , з метою особистої наживи, вирішила повторно вчинити крадіжку майна. Реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, встановленого відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженого з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 451/2023 від 26.07.2023, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих спонукань, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом віджиму скоби навісного замка вхідних дверей, проникла у будинок, що находиться за адресою: АДРЕСА_3 , де таємно викрала належні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ноутбук марки «Asus VIVObook ?x540» у комплекті із зарядним пристроєм та матерчатою сумкою для ноутбуку марки «Ergo» моделі «Palermo 216», вартістю 7533, 00 (сім тисяч п?ятсот тридцять три) грн., USB флешнакопичувач марки «КОХІА» моделі «U202», об?ємом пам?яті 32 GB, вартістю 164,00 грн., (сто шістдесят чотири) грн. та бездротові навушники моделі Gelius Pro Capsule 4 GP-TWS-JO4i Black, вартістю 335,00 (триста тридцять п'ять) гривень. Після чого, ОСОБА_5 , місце вчинення кримінального правопорушення покинула, викраденим майном розпорядилася на власний розсуд, чим спричинила ОСОБА_7 , майнову шкоду на загальну суму 8 032 грн. (вісім тисяч тридцять дві гривні).
Таким чином, ОСОБА_5 вчинила повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану, поєднану з проникненням у житло, тобто кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України.
Суд вважає доведеним вказане формулювання обвинувачення, оскільки його зміст добровільно та свідомо визнала обвинувачена безпосередньо у судовому засіданні. Вказані в обвинуваченні обставини вона не оспорювала і просила визнати недоцільним дослідження доказів щодо таких обставин, як і прокурор, її адвокат та потерпілий через, що суд на підставі частини 2 статті 349 КПК України, попередньо виконавши всі умови для її застосування, визнав недоцільним дослідження доказів щодо вказаних обставин обвинувачення.
І тому суд вважає, що вказане діяння, у вчиненні якого ОСОБА_5 звинувачує прокурор, дійсно мало місце, і це діяння дійсно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України. І з цих же мотивів, та оскільки ОСОБА_5 беззаперечно та добровільно і свідомо визнала свою вину, суд вважає винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення саме її.
Таким чином, суд погоджується із стороною обвинувачення у тому, що обвинувачена ОСОБА_5 вчинила вказане кримінальне правопорушення, повторно, в осудному стані, умисно, яке правильно кваліфіковано прокурором за частиною 4 статті 185 КК України. І у вчиненні цього правопорушення теж винна саме ОСОБА_5 . При цьому будь-які докази того, що перше кримінальне правопорушення, обвинувачена вчинила теж повторно, суду не надано. І тому суд вважає вчиненим повторно тільки друге кримінальне правопорушення.
Отже, ОСОБА_5 винна у вчиненні двох кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 185 КК України.
Разом з цим суд враховує, що ОСОБА_5 дійсно щиро розкаялась у вчиненні нею кримінальних правопорушень та висловила жаль з приводу скоєного прямо у судовому засіданні, а також неодноразово приносила вибачення обом потерпілим.
Щодо покарання.
Обставин, які б виключали кримінальну протиправність діяння ОСОБА_5 або звільняли її від кримінальної відповідальності чи від покарання судом не встановлені, а тому вона підлягає покаранню за вчинені нею кримінальні правопорушення за частиною 4 статті 185 КК України. При цьому суд враховує п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003р. №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання".
Суд погоджується із прокурором у тому, що обставиною, яка на підставі пункту 1 частини 1 статті 66 КК України відноситься до обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченої є її щире каяття. Обставини, що обтяжують покарання, передбачені статтею 67 КК України, судом не встановлені.
Положеннями статті 50 КК України передбачено, і суд враховує, що: покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (частина 1); покарання має на меті не тільки кару і виправлення засуджених, а й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (частина 2); покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (частина 3).
Разом з цим суд застосовує і положення статті 65 КК України за якими: суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною 2 статті 53 КК; 2) відповідно до положень Загальної частини КК; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання (частина 1); особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (частина 2); підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини КК за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 КК (частина 3); більш суворе покарання, ніж передбачене відповідними статтями Особливої частини КК за вчинене кримінальне правопорушення, може бути призначене за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків згідно зі статтями 70 та 71 КК (частина 4).
При цьому застосовуючи вказані норми кримінального права, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, щодо правильного їх застосування, викладений ним у постанові від 26.06.2018 року у справі № 570/3743/15-к, в якій зазначається, що покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини кримінального провадження, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Тож вирішуючи питання про призначення обвинуваченій ОСОБА_5 покарання, суд виходить з наступного:
- санкція частини 4 статті 185 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років;
- суд враховує положення Загальної частини КК України, які є застосовними для призначення покарання ОСОБА_5 у цій справі і вказані вище та нижче за текстом;
- суд враховує конкретні обставини (що вказані у формулюванні обвинувачення), за яких ОСОБА_5 вчинила кожне кримінальне правопорушення, які за ступенем тяжкості, в силу положень частини 5 статті 12 КК України, є тяжкими та кваліфікуються за ч.4 ст. 185 КК України;
- суд враховує, що ОСОБА_5 вчинила кримінальні правопорушення умисно, тобто з прямим умислом. Разом з цим, вона визнала свою вину повністю та добровільно;
- суд враховує, що обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_5 та передбачені ч.1 ст.67 КК України, відсутні;
- але разом з цим суд враховує, що обставиною, яка на підставі пункту 1 частини 1 статті 66 КК України відноситься до обставин, які пом'якшують покарання, є щире каяття ОСОБА_5 у вчинених нею кримінальних правопорушеннях;
- ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Старі Кути, РНОКПП: НОМЕР_1 (а.с.57 - паспорт); зареєстроване і фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.58-59 довідка); громадянка України (а.с.57 - паспорт); офіційно не працевлаштована, працювала продавцем на базарі, із середньомісячним доходом 8000-10000грн.; освіта середня (а.с.2-6 обвинувальний акт); не одружена (а.с.70 - витяг з ДРАЦСу); має на утриманні двох малолітніх дітей (а.с.71,72 - витяги з ДРАЦСу); на обліку у лікаря-нарколога та лікаря - психіатра не перебуває (а.с.65,66,67-68 - довідки); судимостей не має (а.с.58-59, 62-64 - довідки);
- наслідком вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення є порушення права власності потерпілих, але обвинувачена як вже було вказано, дійсно щиро розкаялась у вчиненому, а також вибачилась прямо у судовому засіданні перед потерпілими, двічі;
- за даними Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, заяв чи скарг на ОСОБА_5 не поступало.
Також суд враховує, що за даними обвинувального акту відносно ОСОБА_5 було направлено обвинувальний акт за яким вона обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, але відзначає що сам по собі такий факт не може, в силу презумпції невинуватості людини, що передбачений ст.62 Конституції України, враховуватись судом при призначенні покарання.
Разом з цим, суд не згоден із стороною захисту у тому, що є підстави для застосування судом статті 69 КК України, оскільки за змістом ч.1 вказаної статті, у першу чергу суд повинен встановити наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання особи, але таких обставин судом не встановлено, і їх наявність стороною захисту не доведено.
Таким чином, з урахуванням викладених судом обставин, які він застосовує у їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_5 слід призначити найменш суворий вид покарання, що передбачений частиною 4 статті 185 КК України, тобто основне покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк: 5 років.
Разом з цим, суд враховує і застосовує положення частини 1 статті 75 КК України за якими, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
І суд відзначає, що він засуджує ОСОБА_5 за вчинення нею кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 185 КК України, які не являються корупційними кримінальними правопорушеннями, кримінальними правопорушеннями, пов'язаними з корупцією, кримінальними правопорушеннями, передбаченими статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчиненими в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушенням правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. І суд призначив їй покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років.
Так, обвинувачена вчинила не одне, а два кримінальні правопорушення, які є тяжкими, однак зважажючи на особу ОСОБА_5 , характеристика якої наведена вище, визнання нею своєї вини у вчинені двох кримінальних правопорушень, щире каяття, вибачення перед потерпілими, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, суд вважає, що ОСОБА_5 може виправитись без реального відбування покарання, а тому суду слід звільнити її від відбування покарання у виді позбавлення волі, але з випробуванням, строк якого, зважаючи на тяжкість злочинів, які вона вчинила і призначений строк покарання (5 років), слід встановити у 3 роки.
Що стосується іспитового строку, то тут суд виходить із того, що за положеннями частини 4 статті 75 КК України він встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років. І оскільки іспитовий строк застосовується при призначенні покарання у виді позбавлення волі не більше 5 років, а суд призначає ОСОБА_5 5 років позбавлення волі, тобто максимально допустимий строк покарання при якому може застосовуватись іспитовий строк, тому його слід встановити теж у максимальному строці - 3 роки.
Разом з цим, на обвинувачену слід покласти обов'язки, передбачені частиною 1 статті 76 КК України, а також передбачені п.3 частини 3 статті 76 КК України, оскільки обвинуваченій слід працевлаштуватись (вона повідомила, що втратила роботу).
Отже, призначення обвинуваченій основного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, із звільненням від його відбування, але з випробуванням, строк якого встановлюється судом у 3 роки, на думку суду, буде відповідати як меті призначення судом покарання, так і принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання.
Щодо процесуальних витрат.
Положеннями пункту 3 частини 1 статті 118 КПК України передбачено, що процесуальні витрати складаються з витрат, пов'язаних із залученням експертів. А згідно з частиною 2 статті 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Сторона обвинувачення підтвердила доказами, що держава Україна понесла витрати на проведення експертизи на загальну суму 6213 (шість тисяч двісті тринадцять) гривень 76 (сімдесят шість) копійок (судова справа: а.с.52-55 - довідки про витрати експерта; а.с.56 - Акт здачі-приймання), які є витратами Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України та Івано-Франківського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МінЮсту. А тому ці витрати слід стягнути з обвинуваченої у повному обсязі.
Щодо речових доказів і документів.
В силу положень частини 9 статті 100 КПК України, питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатись до набрання рішенням законної сили. При цьому, частина 9 статті 100 КПК України прямо передбачає, як суду треба вирішити питання про долю конкретних речових доказів і документів.
Тож, на виконання положень частини 9 статті 100 КПК України, суду вирішує долю речових доказів наступним чином:
- набір біт, опечатаний в спецпакет WAR0032330; планшет «Lenovo» чорного кольору,опечатаного в спецпакет WAR0032332; блютуз навушники «SAMSUNG» чорного кольору, поміщених в спецпакет WAR0032331, - залишити ОСОБА_9 , який є їх власником;
- флешнакопичувач «Kioxia» 32 GB повернути ОСОБА_10 , яка є його власником;
- сліду взуття на відрізку дактилоскопічної плівки розмірами 177х130мм, який вилучено в ході проведення огляду місця події 27.10.2023 року за адресою АДРЕСА_3 , а також слід взуття на відрізку дактилоскопічної плівки розмірами 132х98 мм, який вилучено в ході проведення огляду місця події 27.10.2023 року, адреса: АДРЕСА_3 - знищити;
- взуття, яке видала для огляду ОСОБА_5 , яке опечатано у спецпакет WAR 1478925 та червона куртка, на замку із биркою «Kapriol» розміром «L» та із надписом «Kapriol» на лівій стороні грудей, які видала ОСОБА_5 та опечатано у спец пакет PSP 4206605 - повернути ОСОБА_5 , яка є їх власником.
- оптичний диск «CD-R Verbatium» із матеріалами відеозапису із камери відеоспостережння, що встановлена на фасаді магазину «Будівельне покриття», що у АДРЕСА_4 - залишити в матеріалах справи.
Щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_11 від 10 листопада 2023 року, було накладено арешт на: набір біт, опечатаний в спецпакет WAR0032330, флеш накопичувач «КІОХІА» 32GB, опечатаного в паперовий конверт, блютуз навушники «SAMSUNG» чорного кольору, поміщених в спецпакет WAR0032331, планшет «LENOVO» чорного кольору, опечатаного в спецпакет WAR0032332, кросівки «NIKE» синього кольору з білою підошвою та оранжевими вставками біля шнурівок із чорним логотипом «NІKE» з обох сторін, та червону куртку на замку із біркою «KAPRIOL» розміру «L» із надписом «KAPRIOL» на лівій стороні куртки. (а.с.36-39 матеріалів кримінального провадження).
За положеннями частини 4 статті 174 КПК України, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, суд вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Тому, оскільки суд ухвалює обвинувальний вирок, а вказане майно конфіскації не підлягає, оскільки воно повертається, арешт, накладений на вказане майно слід скасувати.
Інші процесуальні питання.
Підстави, для вирішення інших питань, передбачених статтею 368 КПК України, відсутні.
Таким чином, на підставі всього вище викладеного та керуючись статтями 1-33,36,37,42,45-52,55,61-62,75-110,113-129,170-211,290-293,318-371,373-377,392-395,532 КПК України суд
Визнати ОСОБА_5 винуватою у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України.
Призначити ОСОБА_5 , за вчинені нею кримінальні правопорушення, передбачені частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України основне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, з випробуванням. Встановити їй іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки, який обчислюється з дня проголошення вироку та покласти на неї такі обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи місце роботи; працевлаштуватись.
Стягнути з ОСОБА_5 6213 (шість тисяч двісті тринадцять) гривень 76 (сімдесят шість) копійок на користь держави Україна, у якості компенсації витрат, пов'язаних із залученням експертів.
Речові докази у вигляді: набору біт, поміщених у спецпакет WAR0032330; планшет «Lenovo» чорного кольору, поміщений в спецпакет WAR0032332; блютуз навушники «SAMSUNG» чорного кольору, поміщені в спецпакет НОМЕР_2 , - залишити ОСОБА_9 , який є їх власником.
Речові докази у вигляді: флешнакопичувача «Kioxia» 32 GB - залишити ОСОБА_10 , яка є його власником.
Речові докази у вигляді: сліду взуття на відрізку дактилоскопічної плівки розмірами 177х130мм, який вилучено в ході проведення огляду місця події 27.10.2023 року за адресою АДРЕСА_3 , а також слід взуття на відрізку дактилоскопічної плівки розмірами 132х98 мм, який вилучено в ході проведення огляду місця події 27.10.2023 року за адресою: АДРЕСА_3 - знищити.
Речові докази у вигляді: взуття, яке видала для огляду ОСОБА_5 , поміщене у спецпакет WAR 1478925 та червону куртку, на замку із биркою «Kapriol» розміром «L» та із надписом «Kapriol» на лівій стороні грудей, поміщене у спец пакет PSP 4206605 - повернути ОСОБА_5 , яка є їх власником.
Речовий доказ у вигляді оптичного диску «CD-R Verbatium» із матеріалами відеозапису із камери відеоспостережння, що встановлена на фасаді магазину «Будівельне покриття», що у АДРЕСА_4 - залишити в матеріалах справи.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою від 10 листопада 2023 року слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_11 .
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особами, які не були присутні під час проголошення вироку, оскільки не викликались - з моменту вручення копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім під час його проголошення в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в Коломийському міськрайонному суді Івано-Франківської області.
Суддя: ОСОБА_1