Провадження № 2/760/5603/24
Справа № 760/562/24
26 березня 2024 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі головуючого - судді Зуєвич Л.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до ОСОБА_2 /далі - ОСОБА_2 / ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) про розірвання шлюбу,
Рух справи
03.01.2024 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, за підписом позивача, в якій ставиться питання про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрованого 12.08.2011 Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1128.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2024 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Шереметьєву Л.А.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 06.02.2024 позовну заяву прийнято до провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмове провадження).
Розпорядженням в.о. керівника апарату Солом'янського районного суду міста Києва № 566 від 28.02.2024 у зв'язку з звільненням у відставку головуючого судді Шереметьєвої Л.А., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.02.2024 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки, розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).
Щодо правової позиції позивача
Позовна заява обґрунтована, зокрема, тим, що сторони є різними за характером людьми, мають протилежні погляди на подружнє життя та перспективи розвитку сім'ї, у зв'язку з чим в родині склалися складні відносини.
У позові вказується, що з листопада 2023 року позивач з дружиною фактично припинили шлюбні відносини, з цього часу вони разом не мешкають, сім'я носить формальний характер.
Позивач зауважує, що не вбачає доцільності в подальшому перебуванні у шлюбі, оскільки сторони втратили один до одного почуття приязні та поваги, неодноразово протягом тривалого часу намагались самостійно налагодити шлюбні відносини, але примирення між ними не можливе.
Зі слів позивача, кожен зі сторін вже має власне життя та налагоджує його окремо один від одного, тому подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе, суперечить їх інтересам.
Щодо правової позиції відповідача
Станом на день винесення рішення відзив на позовну заяву не надійшов.
Матеріали справи містять рекомендоване повідомлення про вручення з якого вбачається, що відповідач ухвалу суду від 06.02.2024 (яка направлялась разом з копією позову та додатків до нього отримав 08.03.2024 (а.с. 29).
Разом з тим, матеріали справи містять заяву відповідача про розгляд справи без її участі (а.с. 23).
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Встановлені судом фактичні обставини справи
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що 12.08.2011 між сторонами у справі: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) - укладено шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, про що складено актовий запис № 1128 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 12.08.2011, а.с. 9).
У цьому шлюбі у сторін народилась донька: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 10.12.2019 Печерським районним у мсті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві складено відповідний актовий запис № 5938 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 10.12.2019, а.с. 10).
Позивач вказує, що сторони фактично припинили шлюбні відносини, разом не мешкають, сім'я носить формальний характер. Зі слів позивача, кожен зі сторін має власне життя та налагоджує його окремо один від одного, тому подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе, суперечить їх інтересам.
Відповідач своїх заперечень не надала, викладеного позивачем не спростовувала.
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
За змістом ч. 1 ст. 110, ст. 112 Сімейного кодексу України (далі - СК України) позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітніх дітей та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, проте, як встановлено судом, позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.
Позивач скористався наданим правом та звернувся до суду з позовом у даній справі, наполягає на розірванні шлюбу.
Сторони не виявили бажання примиритись.
Разом з тим, як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
При цьому суд враховує також наступне.
Відповідно до ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч. 5 ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) викладена правова позиція відповідно до якої:
«Згідно із статтею 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За положеннями частини третьої статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
Відповідно до частини першої статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
За положеннями статті 112 СК України при вирішенні питання про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Одночасно згідно із статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи.
Важливою особливістю справ про розірвання шлюбу є те, що суд з урахуванням усіх фактичних обставин може відкласти розгляд справи та призначити подружжю строк для примирення, як це визначено частиною сьомою статті 240 ЦПК України.
Отже, шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
Беручи до уваги те, що ні у заяві про перегляд заочного рішення, ні в апеляційній скарзі на рішення місцевого суду ОСОБА_2 не обґрунтовувалась необхідність надання строку на примирення подружжя, а також враховуючи те, що ОСОБА_1 не бажає зберігати подружні відносини із заявником доводи відповідача про порушення його права на призначення подружжю строк для примирення є безпідставними.»
Суд, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, дійшов висновку про те, що подальше подружнє життя суперечитиме інтересам позивача, збереження сім'ї є неможливим. З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Суд роз'яснює, що відповідно до п.п. 1, 2, 3 р. 3 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 (який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.10.2000 за № 719/4940), державна реєстрація розірвання шлюбу проводиться органами державної реєстрації актів цивільного стану у встановлених законом випадках. У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який отримав рішення суду про розірвання шлюбу, повинен у день його надходження зробити відмітку про розірвання шлюбу на лицьовому боці актового запису про шлюб, зазначивши дату і номер рішення суду, повне найменування суду, яким ухвалено рішення, а також внести відповідні відомості до Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Після цього не пізніше наступного робочого дня відділ державної реєстрації актів цивільного стану надсилає повідомлення (додаток 9) до архіву органу державної реєстрації актів цивільного стану, у якому зберігається другий примірник актового запису про шлюб, який у строк, що не перевищує семи робочих днів з дня отримання повідомлення, проставляє у ньому відповідну відмітку.
Відповідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Відповідач ( ОСОБА_2 ) суд про бажання відновили дошлюбне прізвище не повідомляла.
Щодо розподілу судових витрат
Приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення позовних вимог у даній справі з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 1 211,20 грн, сплачений за подання позовної заяви (а.с. 1).
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений 12.08.2011 між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ,) зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1128.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) судового збору сплаченого за подання позову.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л. Л. Зуєвич