про відмову у відкритті касаційного провадження
25 березня 2024 року
м. Київ
справа № 340/6805/23
адміністративне провадження № К/990/8781/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року (суддя Дегтярьова С.В.) та
постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2024 року (колегія у складі суддів Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.)
у справі № 340/6805/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
У серпні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - ГУ ПФ України в Кіровоградській області; відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження нарахованих пенсійних виплат максимальним розміром з 01.03.2023;
- зобов'язати ГУ ПФ України в Кіровоградській області здійснити виплату різниці між нарахованими і фактично виплаченими сумами за період з 01.03.2023 та не допускати надалі застосування обмеження максимальним розміром пенсійних виплат.
Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 16.10.2023, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.01.2024, відмовив у задоволенні позову.
01.03.2024 ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, що 06.03.2024 надійшла до Верховного Суду, в якій, з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.01.2024, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Як на підставу касаційного оскарження покликається на необхідність відступу від правового висновку, сформульованого у постановах Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 380/12268/20 та від 05.09.2023 у справі № 120/1602/23, застосованого судами попередніх інстанцій у цій справі при вирішенні спору. Зазначає, що отримує пенсію з 1993 року, тому положення п. 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI) щодо обмеження пенсії максимальним розміром на нього не поширюється.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У цій справі оскаржуються дії територіального органу Пенсійного фонду щодо здійснення пенсійної виплати.
Кіровоградський окружний адміністративний суд в ухвалі від 21.08.2023 про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Верховний Суд зауважує, що оцінка винятковості справи для учасника справи або значного суспільного інтересу може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має таке значення. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
ОСОБА_1 покликається на наявність обставин, передбачених пп. а), в) п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, проте не обґрунтовує, в чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики; не вказує приклади неоднакового застосування судами ч. 3 ст. 67 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII), Закону № 3668-VI в інших справах у подібних правовідносинах
Також обґрунтування ОСОБА_1 виняткового для нього значення цієї справи зводиться лише до незгоди із застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, що не вирізняє цю справу з-поміж інших справ цієї категорії спорів.
Таким чином, Суд не вбачає обставин, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 у справі № 380/12268/20 виклав висновок щодо застосування ч. 3 ст. 67 Закону № 796-XII та Закону № 3668-VI у подібних правовідносинах, згідно з яким: « наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб'єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).
положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв'язку із застосуванням Закону № 3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. У зв'язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI, а саме - усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв'язку між собою.
Відтак, пункт 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01.10.2011 вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).»
У постанові від 05.09.2023 у справі № 120/1602/23 Верховний Суд доповнив зазначену правову позицію висновком про те, що:
« норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI).
Норми статті 2 Закону №3668-VI також кореспондуються з положеннями частини третьої статті 67 Закону № 796-XII.
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.».
Cуд апеляційної інстанції, переглянувши рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 відповідного до таких правових позицій Верховного Суду, дійшов висновку, що оскільки перевищення пенсії ОСОБА_1 десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, стало результатом перерахунку в період дії загальної норми ч. 1 ст. 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії максимальним розміром.
ОСОБА_1 покликається на підставу для касаційного оскарження, передбачену п. 2 ч. 4 ст. 328 КАС України, а саме, необхідність відступлення від зазначених висновків Верховного Суду, застосованих судом апеляційної інстанції.
Між тим, Європейський суд з прав людини у § 70 рішення від 18.01.2001, заява № 27238/95 у справі "Chapman v. the United Kingdom" ("Чепмен проти Сполученого Королівства") від 18.01.2001, заява № 27238/95, наголосив на тому, що суд " в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не має відступати від попередніх рішень за браком належної для цього підстави".
Позивач не зазначив обґрунтованих підстав для відступу від правових висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 380/12268/20 та від 05.09.2023 у справі № 120/1602/23, не вказав на правові вади зазначених рішень (їх необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), виправлення яких у випадку відкриття касаційного провадження створив би відмінний від минулого підхід до вирішення правового питання обмеження виплати пенсії максимальним розміром особам, яким пенсія виплачується відповідно до Закону № 796-XII.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин ОСОБА_1 слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись ст. 328, 333, 359 КАС України, Суд,-
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі № 340/6805/23.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб