25 березня 2024 року
м. Київ
справа № П/320/663/20
адміністративне провадження № К/990/10120/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2024 у справі №П/320/663/20 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Київській області, в якій просив:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення ГУ ДПС у Київській області від 10.12.2019 № 0005023304, № 0005033304;
-визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Київській області про застосування штрафних санкцій від 10.12.2019 № 0005043304;
- визнати протиправними та скасувати вимоги ГУ ДПС у Київській області про сплату боргу від 03.12.2019 № Ф-29683-17, від 10.12.2019 № Ф-0005063304, від 14.01.2020 Ф-29683-17;
- зобов'язати ГУ ДПС у Київській області привести у відповідність картку особового рахунку платника податків.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2022 дміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення ГУ ДПС у Київській області від 10.12.2019 № 0005023304, № 0005033304, рішення ГУ ДПС у Київській області про застосування штрафних санкцій від 10.12.2019 № 0005043304, вимоги ГУ ДПС у Київській області про сплату боргу від 10.12.2019 № Ф-0005063304, від 14.01.2020 № Ф-29683-17. Зобов'язано ГУ ДПС у Київській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів платника та дані інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 відповідно до висновків рішення суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2024 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задоволено частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2022, в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Київській області від 10.12.2019 № 0005023304, № 0005033304 скасовано, прийнято в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в зазначеній частині задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 10.12.2019 № 0005023304 в частині збільшення на 2 571 623,54 грн суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у тому числі на 2 057 298,83 грн за податковими зобов'язаннями та на 514 324,71 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 10 грудня 2019 року № 0005033304 в частині збільшення на 210 886,29 грн суми грошового зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у тому числі на 168 709,03 грн за податковими зобов'язаннями та на 42 177,26 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, як похідне. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2022 залишено без змін.
15.03.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2024 у справі № П/320/663/20, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення в частині задоволених позовних вимог та в цій частині відмовити в задоволенні позову.
При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження суду зазначає наступне.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Після перевірки змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що вона містить посилання на пункти 1, 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України з одночасним посиланням на пункти 1 та 4 частини другої статті 353 КАС України.
Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник наводить мотиви незгоди з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотранссервіс» здійсненими по факту оцінки доказів та фактичних обставин справи, вказує про порушення судами попередніх інстанцій, та зазначає постанови Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (з цитуванням окремих витягів з тексту зазначених у касаційній скарзі постанов), без урахування яких, були прийняті оскаржувані рішення, а саме: від 29.05.2020 у справі № 826/27811/15, від 16.04.2020 у справі № 826/7760/15, від 21.10.2021 у справі № 802/1464/17, від 09.07.2020 у справі № 440/3973/18, від 24.02.2023 у справі № 160/9839/19, від 29.07.2021 у справі № 520/12377/19, від 15.06.2023 у справі № 540/2254/19, від 11.05.2023 у справі № 400/1580/19, від 01.03.2023 у справі № 280/4484/19, від 11.04.2022 у справі № 280/4797/19, від 28.12.2022 у справі № 460/4692/19, від 15.06.2022 у справі № 520/9743/19, від 29.07.2021 у справі № 500/1971/19, від 11.10.2021 у справі № 140/8956/20.
Верховний Суд наголошує, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акту, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку.
Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Подальше обґрунтування касаційної скарги зводиться до незгоди із наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою фактичних обставин, та доказів наданих сторонами.
Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само, як і визначити норму права, яку на думку скаржника, застосовано судами без врахування висновків Верховного Суду, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Щодо посилань на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу відкриття касаційного провадження, суд звертає увагу на те, що у випадку посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, необхідно навести порушені судами норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в сукупності з обґрунтуванням підстав, передбачених частинами другою та третьою статті 353 КАС України.
Частиною другою статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 4) встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Посилаючись на пункт 4 частини другої статті 353 КАС України, скаржник не обгрунтував які обставини, що мають істотне значення, встановлені судом на підставі недопустимих доказів та які докази, на його думку є недопустимими.
Інші норми матеріального права застосовано судами попередніх інстанцій відповідно до встановлених фактичних обставин справи на підставі доказів і пояснень, наданих сторонами та відповідно до вимог статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Разом з тим, основні доводи касаційної скарги ґрунтуються на необхідності додатково перевірити та переоцінити докази, і визнати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові суду саме так, як вважає заявник скарги.
Також, у касаційній скарзі заявник указує на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, підстави необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Проте, всупереч зазначених вимог, заявником не указано у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування конкретної норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Зміст касаційної скарги зводиться до викладу фактичних обставин справи із посиланням на нормативно-правові акти, однак без належного обґрунтування підпункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Таким чином, пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2024 у справі № П/320/663/20 - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
СуддяВ.П. Юрченко