25 березня 2024 року
м. Київ
справа №400/11187/23
адміністративне провадження № К/990/9580/24
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024 у справі №400/11187/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
12.03.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024 у вказаній справі.
З касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2024 відмовлено у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліку апеляційної скарги шляхом надання документа про сплату судового збору.
19.02.2024 судом апеляційної інстанції винесено оскаржувану ухвалу про повернення апеляційної скарги, яка вмотивована тим, що скаржник у встановлений судом строк виявленого недоліку апеляційної скарги не усунув - не надав суду документа про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
Прийняттю цієї ухвали передувало вирішення судом заявленого відповідачем клопотання про відстрочення сплати судового збору, у задоволенні якого судом було відмовлено.
Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Скаржник просив суд апеляційної інстанції відстрочити сплату судового збору посилаючись на відсутність належного фінансування з державного бюджету та відсутність в нього коштів, призначених для сплати судового збору, проте судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що зазначені підстави не є належними в розумінні положень статті 8 Закону №3674-VI.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору суд апеляційної інстанції виходив з того, що звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, є правом, а не обов'язком суду відповідно до частини першої статті 133 КАС України та частини першої, другої статті 8 ЗУ «Про судовий збір», апелянт є державним органом, а тому, посилання на майновий стан та причини на обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору, зазначені апелянтом, в даному випадку є недоречним та не являється достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору, оскільки обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору. Крім того, зазначив, що сам лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху щодо сплати судового збору для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.
Верховний Суд вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання, оскільки зазначені апелянтом доводи не підтверджені належними доказами та не свідчать про наявність об'єктивних перешкод для сплати судового збору.
Відповідно до частини п'ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За правилами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений судом строк, вона повертається позивачеві.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліку апеляційної скарги, вірно застосував положення пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи наведене вище, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 296, 298, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024 у справі №400/11187/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л.В. Тацій
Суддя С.Г. Стеценко
Суддя Т.Г. Стрелець