25 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 1740/1949/18 пров. № А/857/19967/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., ІщукЛ.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,
суддя у І інстанції Щербаков В.В.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Рівне,
дата складення повного тексту рішення 17 березня 2023 року,
У липні 2018 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (далі - ППР) Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ГУ ДФС) від 29.05.2018 №0097897-5202-1705 на суму 12374,21 грн, що перевищує податкові зобов'язання при застосуванні ставки оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, за рішенням Дубровицької міської ради № 947 від 27.01.2015 - 0,5% від мінімальної заробітної плати у розмірі 1378 грн на 01.01.2016 і не зміненої в установленому порядку.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.08.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018, у задоволенні позову було відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 04.08.2022 року вказані судові рішення було скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.03. 2023 позов ФОП ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано ППР від 29.05.2018 №0097897-5202-1705.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що належна ФОП ОСОБА_1 будівля виробничого корпусу за адресою АДРЕСА_1 відносяться до будівель промисловості, а відтак не є об'єктом оподаткування в силу вимог підпункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК), а отже ППР ГУ ДФС від 29.05.2018 № 0097897-5202-1705 є протиправним та підлягає скасуванню.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ДПС у Рівненській області (далі - ГУ ДПС) - правонаступником ГУ ДФС, яке просило таке скасувати та відмовити у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 .
На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що у справі відсутні будь-які докази того, що ФОП ОСОБА_1 впродовж 2017 року використовувала належні їй на праві власності нежитлові будівлі, які відноситься до будівель промисловості, для виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Тому встановлена нормою підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 - ПК податкова пільга не морже бути до неї застосована.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на об'єкт нежитлової нерухомості за адресою АДРЕСА_1 нежитлова будівля ,,виробничий корпус" загальною площею 492,8 м2. (розмір частки 1).
Рішенням Дубровицької міської ради Рівненської області від 27.01.2015 №947 встановлений податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Дубровиця. Зокрема, для інших будівель (приміщень), як типу об'єктів нежитлової нерухомості, якою володіє позивачка, встановлена ставка податку на нерухоме майно у розмірі 0,5 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.
Рішенням Дубровицької міської ради Рівненської області від 04.02.2016 №82 було внесені зміни до рішення від 27.01.2015 №947, а саме змінена ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості, яка встановлена у розмірі 2 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду.
Рішенням Дубровицької міської ради Рівненської області від 14.07.2016 №185 встановлений податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території міста Дубровиця. Зокрема, для інших будівель (приміщень), як типу об'єктів нежитлової нерухомості, якою володіє позивач, встановлена ставка податку на нерухоме майно у розмірі 1,5 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.
Рішенням Дубровицької міської ради Рівненської області від 16.02.2017 №332 внесені зміни до рішення від 14.07.2016 №185, а саме змінена ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості, яка встановлена у розмірі 1% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду.
29.05.2018 ГУ ДФС винесло ППР №097897-5202-1705, якими визначило позивачці податкове зобов'язання за платежем ,,податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" за 2017 рік в розмірі 15769,60 грн.
ФОП ОСОБА_1 не погодилася із правомірністю вказаного рішення контролюючого органу, посилаючись на те, що рішення Дубровицької міської ради від 16.02.2017 №332 прийняте поза терміном, встановленим підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 та підпунктом 12.3.4 пункту 12.3, пунктом 12.5 статті 12 ПК, що не дає підстав для його застосування для визначення податкових зобов'язань за 2017 рік.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК.
Порядок оподаткування ПНМ регламентовано приписами статті 266 ПК.
Згідно із підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК).
Як передбачено у підпункті 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України)
З 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20.12.2016 №1791-VIII, за яким підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, станом на 2017 рік) викладено у такій редакції: ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Пунктом 12.3 статті 12 ПК визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо встановлення місцевих податків та зборів.
Як зазначено у підпункті 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
У відповідності до матеріалів справи рішення Дубровицької міської ради Рівненської області від 16.02.2017 №332 було прийнято поза межами цього строку.
Водночас пунктом 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20.12.2016 № 1791-VIII установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1. статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 ПК та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Відтак апеляційний суд відхиляє доводи ФОП ОСОБА_1 про можливість застосування зазначених норм ПК, як правову підставу для визнання протиправним та скасування оспорюваного ППР ГУ ДФС.
Підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК, у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.
Відтак, приписами ПК встановлений обов'язок громадян сплатити податок за 2017 рік незалежно від термінів прийняття рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. (підпункт 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України).
Щодо можливості задоволення позову ФОП ОСОБА_1 на підставі наявності у неї податкової пільги, передбаченої підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до приписів частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
За правилами частини 1 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У відповідності до матеріалів справи ФОП ОСОБА_1 обґрунтовувала свої позовні вимоги посиланням на невідповідність вимогам закону порядку визначення ставки оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, однак не заперечувала у неї обов'язку зі сплати такого податку у зв'язку із наявністю податкової пільги, передбаченої підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, та не надавала доказів на підтвердження відповідних обставин.
Не містить оскаржуване рішення і висновку суду першої інстанції про необхідність виходу за межі позовних вимог для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивачки.
Як передбачено частиною 5 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов переконання про відсутність підстав для задоволення заявлених ФОП ОСОБА_1 позовних вимог та помилковість висновків суду першої інстанції.
Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, що призвело до помилкового задоволення позову. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та у задоволенні позову ФОП ОСОБА_2 відмовити.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області задовольнити.
Скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 березня 2023 року у справі №1740/1949/18 та у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Л. П. Іщук