26 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/19166/23 пров. № А/857/25403/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Глушка І.В., Матковської З.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року (ухвалене головуючим - суддею Волдінер Ф.А. у м. Луцьк) у справі № 140/19166/23 за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішень,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205140/2023/000263/2 від 28.04.2023, № UA205140/2023/000260/2 від 28.04.2023.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що з оскаржуваними рішеннями позивач не погоджується, вважає їх протиправними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки ним були подані всі необхідні та наявні документи, які підтверджують ціну товару і дають можливість визначити митну вартість за основним методом, крім того, надано й інші наявні додаткові документи, які витребовувались митним органом, однак останнім такі документи не були взяті до уваги. При цьому, в оскаржуваних рішеннях не вказано жодного джерела інформації, а також відсутній обґрунтований розрахунок числового значення скоригованої митної вартості, який всупереч статті 55 Митного кодексу України не був наданий декларанту на його письмову вимогу. Подані документи не містили розбіжностей, а тому твердження митного органу, викладені в оскаржуваних рішеннях, щодо розбіжностей є надуманими та безпідставними і відповідно ніяким чином не впливають на визначення митної вартості за першим методом.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 28.04.2023 № UA205140/2023/000260/2 та № UA205140/2023/000263/2.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у оскаржуваних рішеннях, митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та в прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що 01.03.2023 між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та фірмою Bielkom sp. Z.o.o. (Польща) (продавець) було укладено договір (контракт) №01/03/2023R, згідно з яким продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити свіжі продовольчі товари, а саме: буряк свіжий, морква свіжа, цибуля свіжа, капуста свіжа та інші товари (далі - Товар), зазначений в рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього Договору. Поставка товару здійснюється окремими партіями. Асортимент, кількість, ціна одиниці товару, що поставляється, узгоджуються сторонами і закріплюються в рахунку-фактурі (пункти 1.1-1.2 договору).
Ціни за одиницю товару встановлюються в польських злотих. Вартість тари включена у вартість товару. Загальна сума контракту складає 300 000,00 польських злотих. Оплата за товар проводиться покупцем на умовах 100-відсоткової передоплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний в цьому договорі, до моменту відвантаження, або післяоплата з відстроченням платежу до 90 календарних днів і від дня поставки Товар, про що зазначається у виставлених проформах-інвойсах (пункти 2.1-2.3 договору).
Відповідно до пункту 3.1 договору від 01.03.2023 №01/03/2023R поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах «Інкотермс-2010» DAP м. Луцьк.
28.04.2023 декларант позивача для митного оформлення ввезеного на територію України товару «Морква свіжа продовольча врожай 2022 року 2 сорт - 21000,00 кг» подав МД №23UA205140033622U3. Митна вартість товару становить 25 200,00 злотих, яку визначено за першим методом. До митної декларації додано: рахунок-проформа від 25.04.2023 №25/04/2023, платіжну інструкцію від 26.04.2023, рахунок-фактуру (інвойс) від 13.04.2023 №13/04/2023, сертифікат якості №2 від 27.04.2023, пакувальний лист №13 від 27.04.2023, лист-пояснення від 27.04.2023, контракт №01/03/2023R від 01.03.2023.
28.04.2023 декларант позивача для митного оформлення ввезеного на територію України товару «Капуста білоголова свіжа продовольча врожай 2022 року 2 сорт - 21000,00 кг» подав МД №23UA205140033434U1. Митна вартість товару становить 16 800 злотих, яку визначено за першим методом. До митної декларації додано: рахунок-проформа від 26.04.2023 №07/04/2023, платіжну інструкцію від 26.04.2023, рахунок-фактуру (інвойс) від 27.04.2023 №27/04/2023, сертифікат якості №1 від 27.04.2023, пакувальний лист №12 від 27.04.2023, лист-пояснення від 28.04.2023, контракт №01/03/2023R від 01.03.2023.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронних повідомленнях з посиланням на розбіжності у поданих документах декларанту у всіх випадках запропоновано подати такі документи: 1) договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про оплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації, прас-лист виробника товару; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) копію митної декларації країни відправлення; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.
На електронні повідомлення митниці позивач надав висновок експерта за результатами товарознавчого дослідження від 03.05.2023 №О-9, листи продавця щодо неможливості надати документів, що становлять комерційну таємницю та одночасно повідомив митний орган, що ним було надано усі наявні у нього документи.
Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000263/2, №UA205140/2023/000260/2 від 28.04.2023, а також сформувала картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови).
Як зазначено у графі 33 рішень про коригування митної вартості товарів, документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а також документи містять розбіжності. Такими розбіжностями відповідач визначив:
1) за МД №23UA205140033622U3 згідно рахунка-проформи №25/04/2023 від 25.04.2023, рахунка-фактури від 27.04.2023 №12/04/2023 місце зовнішньоекономічної операції зазначено Strzelin, що суперечить гр. 4 автотранспортної накладної від 27.04.2023 №27042023 Zakroczym. Відстань між ними становить 411 км, тобто невідомо якою стороною контракту були понесені витрати на внутрішнє транспортування в країні експорту;
2) за МД №23UA205140033434U1 згідно рахунка-проформи №26/04/2023, рахунка фактури від 27.04.2023 №12/04/23 місце зовнішньоекономічної операції - Strzelin (Польща), що суперечить гр. 4 автотранспортної накладної від 27.04.2023 №27042023 Wisznice. Невідомо якою стороною контракту були понесені витрати на внутрішнє транспортування в країні експорту та відповідно чи включені такі затрати як складова митної вартості.
У спірних рішеннях також вказано, що зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації МД №UA205050/2023/19504 від 16.03.2023 на рівні 0,5280 доларів США/кг (морква свіжа продовольча врожай 2022 р. 2 сорт 21000 кг) та на підставі цінової інформації МД №UA205140/2023/20426 від 15.03.2023 на рівні 0,55 доларів США/кг (капуста білоголова свіжа продовольча врожай 2022 р. 2 сорт).
Позивач вважаючи спірні рішення про коригування митної вартості товарів протиправними, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі -МК України), є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 МК України).
Відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18.
Відповідно до частин 1-3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частинами 6, 7 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частин 1-4 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
За приписами ч. 8 ст. 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Отже, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у правильності визначення декларантом митної вартості.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару.
Разом з цим, як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем здійснювалась процедура письмових консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав та методу для визначення митної вартості товару відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України.
Дослідивши подані декларантом згідно із частиною другою статті 53 МК України наявні у нього документи, які подавалися із митними деклараціями, а також додатково подані документи, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що такі документально підтверджують складові митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості є безпідставними.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною 1 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість.
Стосовно вказаного відповідачем: «Адреса продавця місто Strzelin, а відвантаження товару згідно CMR здійснювалось з міста Zawichost (Польща)».
Відповідач не взяв до уваги пояснення позивача, що згідно п.3.1 Контракту №01/03/2023R від 01.03.2023 укладеного між ФОП ОСОБА_1 та BIELKOM Sp. z о.о. та графи 20 МД ІМ 40 умовами поставки товарів згідно Інкотермс 2010 було DAP - Луцьк.
Згідно умов Delivere at Place, скорочено DAP (Постачання в місці призначення) - одна з умов (термінів) Інкотермс.
Згідно інкотермс 2010 Delivered at Place, скорочено DAP (Постачання в місці призначення) - одна з умов (термінів) Інкотермс, що означає: продавець виконав своє зобов'язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов'язки нести всі витрати й ризики, пов'язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.
На виконання умов контракту продавець здійснював доставку на умовах DAP в пункти зазначені у інвойсах (Луцьк).
Враховуючи наведене, у декларанта відсутні будь-які транспортні документи окрім автотранспортної накладної, яка була надана митному органу, адже усі витрати на транспортування товару на умовах DAP - Луцьк несе продавець, адже він за власний рахунок своїми силами або найманим транспортом здійснює доставку товару і такі транспортні витрати вже включаються до митної вартості, оскільки включені в ціну товару. При цьому, експортна декларація згідно ч. 2 ст. 53 МК України не є обов'язковим документом, який потрібно подавати до митного оформлення.
Крім цього, в оскаржуваному рішенні від 28.04.2023 №UA205140/2023/000263/2 (стосується митного оформлення товару за митною декларацією №23UA205140033622U3) відповідачем зазначено, що документи містять розбіжності: згідно рахунка-проформи №25/04/2023 від 25.04.2023, рахунка-фактури від 27.04.2023 №12/04/2023 місце зовнішньоекономічної операції зазначено Strzelin, що суперечить гр. 4 автотранспортної накладної від 27.04.2023 №27042023 Zakroczym. Відстань між ними становить 411 км, тобто невідомо якою стороною контракту були понесені витрати на внутрішнє транспортування в країні експорту
Суд першої інстанції вірно зазначив, що митна декларація країни відправлення відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України є документом, який митний орган вправі додатково витребувати з метою усунення розбіжностей, підробки чи неточності виявлених у документах, які підтверджують митну вартість та вказані у ч. 1 ст. 53 МК України. Митна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товару, тому митний орган не міг посилатися на виявлені у ній розбіжності.
Відтак, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.
Щодо вимоги митного органу надати висновки про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару, то суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Водночас у наданих на вимогу митного органу висновках експерта підтверджено, що заявлена митна вартість задекларованих товарів відповідає вартості заявлених у рахунках-фактурах.
Також вимога митного органу надати виписку з бухгалтерських документів щодо формування відпускної ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки товару, прайс-листи, каталоги виробника товару є доцільним, якщо з документів продавця не вдається однозначно визначити вартість товару, ціну за одиницю. Проте ненадання таких документів продавцем не може ставитися в залежність від можливості митного оформлення покупцем товару за основним методом, якщо для цього у нього є документи, які містять відомості про складові митної вартості.
Колегія суддів поділяє доводи суду першої інстанції, що продавцем Польською фірмою Bielkom sp. z.o.o. листами-повідомленнями, які були подані декларантом відповідачу, було роз'яснено про відсутність можливості надати випуску з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару, прас-лист, каталог виробника товару для широкого кола осіб, оскільки це є комерційною таємницею. На думку суду, надання таких документів не є обов'язковим, з огляду на те, що наданими до митного оформлення документами підтверджено митну вартість товару.
Суд звертає увагу, що відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Крім цього, згідно з оскаржуваних рішень підставою для коригування митної вартості товару також слугувала інформація щодо митного оформлення схожих товарів з вищим рівнем митної вартості.
Щодо таких доводів, Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Відтак, під час судового розгляду справи з'ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи, які містять достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також відомості про ціну, яка була сплачена за товар.
Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання товару, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено.
Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції поділяє висновок суду першої інстанції, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості товару.
Звідси, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена в судовому порядку, а тому спірні рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є необґрунтованими та безпідставними, що має наслідком визнання їх протиправними та скасування.
Крім цього, суд першої інстанції в повній мірі дослідив надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу та враховуючи складність справи, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумністю їхнього розміру, конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, дійшов правильного висновку про зменшення розміру заявлених витрат з 10000 грн до 5000 грн.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі № 140/19166/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді І. В. Глушко
З. М. Матковська