25 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/630/23 пров. № А/857/16793/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року (прийняте у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Івано-Франківську суддею Скільським І. І.) в адміністративній справі № 300/630/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 2) в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в призначенні пенсії № 091630013995 від 20.01.2023 та щодо не зарахування періоду проходження військової служби з 11 листопада 1982 року по 07 грудня 1984 року; періодів роботи: з 12.08.1985 по 28.04.1986 - в Аткінській торговій конторі Магаданської області, з 30.09.1992 по 26.06.1993 - в Будівельно-монтажному поїзді № 392 треста «Южтранстрой», з 14.03.1996 по 20.12.1999 - в ООО «Фаворит»; періоду здійснення підприємницької діяльності з 07.04.2006 по 31.12.2009 в повному обсязі, до загального трудового стажу при зверненні за призначенням пенсії.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 , до загального трудового стажу період проходження військової служби з 11 листопада 1982 року по 07 грудня 1984 року; періоди роботи: з 12.08.1985 по 28.04.1986 - в Аткінській торговій конторі Магаданської області, з 30.09.1992 по 26.06.1993 - в Будівельно-монтажному поїзді № 392 треста «Южтранстрой», з 14.03.1996 по 20.12.1999 - в ООО «Фаворит»; період здійснення підприємницької діяльності з 07.04.2006 по 31.12.2009 в повному обсязі та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 12.01.2023.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 091630013995 від 20.01.2023 про відмову в призначенні пенсії вважає протиправним, оскільки безпідставно та з формальних причин не зараховано до стажу роботи період проходження військової служби в Збройних Силах Радянської армії, підтверджений записом трудової книжки та військовим квитком, а також періоди роботи, підтверджені записами трудової книжки, яка є основним документом про трудову діяльність працівника. Відтак, вказане рішення на думку позивача підлягає скасуванню, спірні періоди роботи необхідно зарахувати до страхового стажу та повторно розглянути його заяву про призначення пенсії за віком.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року позов задоволено повністю.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, яке вважає рішення суду першої інстанції прийнятим за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди з 11.11.1982 по 07.12.1984 згідно дубліката військово квитка НОМЕР_1 , оскільки у цьому документі відсутня дата видачі наказу про звільнення з військової служби, а довідку з ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка підтверджує цей період служби не надано. Також апелянт вказує що, період роботи з 12.08.1985 по 28.04.1986 не зараховано, оскільки запис про звільнення завірений штампом, а не печаткою підприємства чи відділом кадрів; - період роботи з 30.09.1992 по 26.06.1993 не зараховано, оскільки запис про звільнення з роботи засвідчений печаткою, відтиск якої не придатний для сприйняття змісту; період роботи з 14.03.1996 по 20.12.1999 не зараховано, оскільки у даті наказу про звільнення міститься описка.
Апелянт наголошує, що до страхового стажу позивача не зараховані періоди роботи на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
За результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Скаржник вказує, що підтвердити видачу поданих позивачем довідок у зв'язку з введенням воєнного стану, шляхом надсилання інформаційного запиту не має можливості. Вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, діяв всупереч засад адміністративного судочинства в частині офіційного з'ясування всіх обставин справи.
Щодо позовних вимог про період здійснення підприємницької діяльності з 07.04.2006 по 31.12.2009 зазначає, що страхові внески сплачені не в повному обсязі, а тому страховий стаж враховано пропорційно сплаченим страховим внескам.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з набуттям 60-ти річного віку, 12.01.2023 звернувся з заявою про призначення пенсії за віком до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №091630013995 від 20.01.2023 у призначенні пенсії позивачу відмовлено, з тих підстав, що, на переконання пенсійного органу, у ОСОБА_1 відсутній необхідний страховий стаж тривалістю 30 років. Крім цього, відповідач 2 у своєму рішенні зазначає, що у позивача наявний страховий стаж 13 років 9 місяців 5 днів, при цьому не враховується до страхового стажу низка періодів, а саме:
- період з 11.11.1982 по 07.12.1984 згідно дубліката військово квитка НОМЕР_1 , так як у цьому документі відсутня дата видачі наказу про звільнення з військової служби;
- період роботи з 12.08.1985 по 28.04.1986, оскільки запис про звільнення завірений штампом, а не печаткою підприємства чи відділом кадрів;
- період роботи з 30.09.1992 по 26.06.1993, так як запис про звільнення з роботи засвідчений печаткою, відтиск якої не придатний для сприйняття змісту;
- період роботи з 14.03.1996 по 20.12.1999, оскільки у даті наказу про звільнення міститься описка (а. с. 11 - 12).
Не погоджуючись з правомірністю такої відмови, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції мотивував це тим, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періодів роботи до страхового стажу за період роботи на території російської федерації, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Суд дійшов висновку, що у пенсійного органу були відсутні підстави для неврахування періодів роботи позивача з 12.08.1985 по 28.04.1986, з 30.09.1992 по 26.06.1993, з 14.03.1996 по 20.12.1999, адже він підтверджений належними доказами, а саме: трудовою книжкою (яка є основним документом, який підтверджує стаж роботи), записи в ній є чіткими, без перекреслень, містять підпис відповідальної особи, завірені штампом чи печаткою, а наявність певних неточностей чи описок не може бути підставою для відмови в зарахуванні до страхового стажу цих періодів
Стаж військової служби позивача підтверджений належними доказами, а саме військовим квитком позивача НОМЕР_1 .
Також суд вважав, що період здійснення підприємницької діяльності з 07.04.2006 по 31.12.2009 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача в повному обсязі, оскільки приватний підприємець ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) знаходився на обліку в управлінні ПФУ у Кіровському районі м. Дніпропетровська з 07.04.2006. Згідно картки особового рахунку станом на 21.01.2010 заборгованості по страховим внескам до ПФУ немає. Заборгованість по страхових внесках в сумі 36 200 грн, погашено.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є вірними з огляду на таке.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Конституційний Суд України у рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 зазначив, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на час звернення позивача із заявою про зарахування спірного періоду роботи до стажу роботи в кратному розмірі визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), відповідно до частини 4 статті 24 якого періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до положень статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина 2 статті 24 Закону № 1058-IV).
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що страховий стаж, який безпосередньо пов'язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 1 січня 2004 року.
До 1 січня 2004 року стаж визначався періодом роботи (трудовий стаж). Таким чином до 1 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.
Відповідно до положень статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується, зокрема, на міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення). Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно з статтею 7 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасників Угоди та членів їх сімей здійснюються відповідно до законодавства держави, на території якого вони проживають.
Всі видатки, пов'язані з здійсненням пенсійного забезпечення за вказаною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми договорами (стаття 3 вказаної Угоди).
Згідно з статтею 6 зазначеної Угоди призначення пенсій громадянам держав-учасників Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсії на пільгових умовах та за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якого з держав-учасниць, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в силу цієї Угоди. Нарахування пенсій відбувається з заробітку (доходу) за період роботи, який зараховується в трудовий стаж.
Таким чином, Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Відповідно до статті 11 вказаної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Основні напрями співробітництва Сторін у галузі трудової діяльності та соціального захисту осіб (далі працівники) і членів їхніх сімей, які постійно проживають на території однієї з держав Сторін і провадять свою трудову діяльність на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності (далі роботодавці або наймачі) на території іншої держави Сторін відповідно до законодавства Сторони працевлаштування врегульовано Угодою про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994.
Відповідно до статті 9 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів питання пенсійного забезпечення працівників і членів їхніх сімей регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року або (і) двосторонніми угодами.
Згідно з положеннями статті 4 зазначеної Угоди кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для провадження трудової діяльності документи і завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку переклад їх державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.
Відповідно до статті 7 зазначеної Угоди оподаткування трудових доходів працівників Сторони працевлаштування здійснюється в порядку та розмірах, встановлених законодавством Сторони працевлаштування. Сторони не допускають подвійного оподаткування зароблених працівниками коштів.
Таким чином, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність та відповідно до наданих державами-учасницями міжнародних угод документів на підтвердження наявності відповідного стажу.
Відповідно до абзацу 11 підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 22-1) особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.
У спірний період роботи позивача діяли норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), у відповідній редакції, відповідно до положень статті 56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У пункті 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Записи трудової книжки позивача містять таке:
- № 8 про те, що позивач 12.08.1985 прийнятий на роботу водієм 3 класу в гараж міста Атка (наказ № 158-к від 08.08.1985) (зв. а. с. 16);
- № 9 про те, що ОСОБА_1 28.04.1986 звільнений по переводу в Сеймчанській АТП (наказ № 60-к від 22.04.1986) (зв. а. с. 16);
- № 19 про те, що позивач 30.09.1992 прийнятий монтером шляху 2 розряду у Будівельно-монтажний поїзд № 392 (наказ № 147 від 02.10.1992);
- № 20 про те, що ОСОБА_1 26.06.1993 звільнений за власним бажанням (наказ № 71 від 05.07.1993);
- № 26 про те, що позивач 14.03.1996 прийнятий водієм 3 класу в ООО «Фаворит» (наказ № 11-к від 12.03.1996);
- № 27 про те, що ОСОБА_1 20.12.1999 звільнений за власним бажанням (наказ від 20.11.1999).
Щодо спірного періоду роботи позивача з 30.09.1992 по 26.06.1993 суд вказує на те, що позивач, 02.02.1983 на підставі наказу № 147 від 02.10.1992 прийнятий монтером шляху 2 розряду у Будівельно-монтажний поїзд №392 та 26.06.1993 на підставі наказу №71 від 05.07.1993 звільнений за власним бажанням. Суд зазначає, що вказані записи є чіткими, без перекреслень, містять підпис відповідальної особи та скріплено печаткою, хоча відтиск печатки є не чітким, однак вказаний факт не спростовує факт роботи на зазначеній посаді у вказаний період та не може бути підставою для відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 спірного періоду роботи з 30.09.1992 по 26.06.1993.
Щодо аргументів скаржника про не можливість підтвердити видачу поданих позивачем довідок у зв'язку з введенням воєнного стану, то суд апеляційної інстанції зауважує, що Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань здійснює міжнародне співробітництво, забезпечує виконання зобов'язань, узятих за міжнародними договорами України з питань, що належать до його компетенції (підпункт 13 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 280 від 23 липня 2014 року).
За правилами пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Обов'язок отримання інформації від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків за періоди роботи після 01 січня 2004 року в силу приписів Порядку № 22-1 покладений саме на орган, що призначає пенсію, у спірному випадку на відповідачів. Нездійснення відповідачами такого обов'язку при призначенні пенсії не є правовою підставою для неврахування, як стажу роботи позивача за спірні періоди до страхового стажу, так і заробітної плати (доходу) за періоди такого стажу.
Разом з тим, на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022, яким введено на території України воєнний стан, у зв'язку військовою агресією російської федерації проти України, починаючи з 24.02.2022 листування із російською федерацією зупинено, що підтверджується офіційним повідомленням АТ «Укрпошта» на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.
Оскільки за фактичних обставин, враховуючи розірвання дипломатичних відносин з російською федерацією, звернення органів ПФ України до компетентних органів російської федерації для отримання (витребування) інформації про сплату страхових внесків після 01.01.2004, як і самостійне звернення позивача є неможливими, що, в свою чергу, позбавляє останнього можливості отримувати пенсію у належному розмірі та порушує гарантоване Конституцією України право власності та право на соціальний захист, тому зазначений спірний період має бути зарахований на підставі наданих позивачем документів.
Стосовно доводів апеляційної скарги, про те, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди з 01.01.2008 по 31.08.2008, з 01.09.2008 по 31.12.2012, оскільки не сплачувалися страхові внески до пенсійного фонду Російської Федерації (далі - РФ), колегія суддів зазначає позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періодів роботи до страхового стажу, позаяк відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Крім того, не може бути підставою для незарахування вказаних періодів роботи до загального трудового стажу позивача через те, що за іноземних осіб, які працювали на території РФ, страхові внески за них роботодавцями не вносились в силу вимог чинного на відповідній території законодавства чи з інших підстав.
Відмова у зарахуванні спірних періодів роботи позивача до страхового стажу органом Пенсійного фонду мотивована тим, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, проте суд апеляційної інстанції вважає, що вказане припинення, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж набутий до ухвалення відповідних рішень.
При цьому частина 2 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення передбачає, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Щодо відмови у зарахуванні до загального стажу ОСОБА_1 періоду проходження військової служби з 11.11.1982 по 07.12.1984, суд зазначає таке.
Згідно пункту 6 Порядку, для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються: військові квитки; довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.
Судом встановлено, що при зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії позивачем подано копію військового квитка НОМЕР_1 , в якому на сторінці 2 міститься запис №8 про те, що 11.11.1982 позивача призвано на військову службу (зв. а. с. 19) та на сторінці 3 міститься запис № 12 про те, що 07.12.1984 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас згідно наказу МО СССР № 202 (а. с. 20).
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що стаж військової служби позивача підтверджений належними доказами, а саме військовим квитком позивача НОМЕР_1 .
Щодо зарахування до стажу роботи позивача періоду здійснення ним підприємницької діяльності у період з 07.04.2006 по 31.12.2009 у повному обсязі, суд зазначає таке.
Пунктом 2 частини першої статті 11 Закону № 1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з пунктом 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Згідно з пунктом 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 01 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток № 1).
Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
З огляду на таке правове регулювання, до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:
- до 01 травня 1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;
- до 01 січня 1998 року підтверджується спеціальним торговим патентом, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків;
- з 01 січня 1998 року до 01 січня 2004 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб підприємців, якщо вони підтвердженні довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування; сплатою фіксованого податку (патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян); спеціальним торговим патентом; свідоцтвом про сплату єдиного податку; довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; а з 01 липня 2000 додатково лише за умови сплати страхових внесків;
- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Як видно з матеріалів справи, позивач просить суд зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу період здійснення ним підприємницької діяльності з 07.04.2006 по 31.12.2009.
Відповідно до розрахунку стажу відповідач 2 частково зарахував (пропорційно сплаті страхових внесків) до стажу роботи періоди здійснення підприємницької діяльності за період з 01.04.2006 по 24.10.2009, виходячи з даних персоніфікованого обліку та довідки форми ОК-5.
При цьому, відповідачем 2 не взято до уваги довідку Управління ПФУ в Кіровському районі м. Дніпропетровська від 21.01.2010 № 172/02-12, згідно якої приватний підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) перебуває на обліку в управлінні ПФУ у Кіровському районі м. Дніпропетровська з 07.04.2006. Згідно картки особового рахунку станом на 21.01.2010 заборгованості по страховим внескам до ПФУ немає. Заборгованість по страхових внесках в сумі 36200 грн, погашено.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що період здійснення підприємницької діяльності з 07.04.2006 по 31.12.2009 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача в повному обсязі.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд вважає, що позивачем належними та допустимим доказами доведено, право на зарахування до страхового стажу оскаржувані періоди роботи, військової служби та ведення підприємницької діяльності.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року в адміністративній справі № 300/630/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин