14 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.005731 пров. № А/857/19111/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.,
при секретарі судового засідання: Пославському Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 , Міністерства оборони України, Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону, Офісу Генерального прокурора на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року (суддя Братичак У.В., ухвалене у м. Львові о 15:39, повний текст складено 25.09.2023) у справі №1.380.2019.005731 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, Офісу Генерального прокурора, Міністра оборони України про визнання протиправними рішення та дій, скасування пункту 11 наказу від 24.07.2019 № 408 та наказу від 08.08.2019 № 577к, в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди,-
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Міністра оборони України, Військової прокуратури Західного регіону України, Генеральної прокуратури України, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову та заяви про збільшення позовних вимог просив визнати протиправними рішення і дії Генеральної прокуратури України щодо підготовки, складання і підписання довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», стосовно ОСОБА_1 щодо застосування до нього заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади»; визнати протиправними рішення і дії військової прокуратури Західного регіону України щодо підготовки, підписання і скерування в Генеральну прокуратуру України подання про звільнення ОСОБА_1 за статтею 26 частиною п'ятою пунктом 2 підпунктом «і» (у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади») Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»; визнати протиправними рішення і дії Генеральної прокуратури України щодо підготовки, підписання і скерування в Міністерство оборони України подання про звільнення за статтею 26 частиною п'ятою пунктом 2 підпунктом «і» (у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади») Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»; визнати протиправними рішення і дії Міністерства оборони України щодо підготовки і видання пункту 11 наказу Міністра оборони України від 24.07.2019 № 408 (по особовому складу) про звільнення полковника юстиції ОСОБА_1 за статтею 26 частиною п'ятою пунктом 2 підпунктом «і» (у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади») Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»; скасувати пункт 11 наказу Міністра оборони України від 24.07.2019 № 408 (по особовому складу) про звільнення полковника юстиції ОСОБА_1 з військової служби у запас (у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади»); скасувати наказ військової прокуратури Західного регіону України від 08.08.2019 № 577к про виключення зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України ОСОБА_1 ; стягнути з військової прокуратури Західного регіону України на користь ОСОБА_1 середній заробіток з 09.08.2019 по день фактичного розрахунку та виплати; відшкодувати Міністерству оборони України на користь ОСОБА_1 шкоду - моральну шкоду в розмірі 150000,00 грн, заподіяну внаслідок незаконних рішень і дій щодо підготовки і видання пункту 11 наказу Міністра оборони України від 24.07.2019 № 408 (по особовому складу) про звільнення полковника юстиції ОСОБА_1 з військової служби у запас (у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади»); відшкодувати військовій прокуратурі Західного регіону України на користь ОСОБА_1 шкоду - моральну шкоду в розмірі 150000,00 грн, заподіяну внаслідок незаконних рішень і дій військової прокуратури Західного регіону України щодо підготовки, складання і скерування документів задля звільнення полковника юстиції ОСОБА_1 з військової служби у запас (у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади»); відшкодувати Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 шкоду - моральну шкоду в розмірі 150000,00 грн, заподіяну внаслідок незаконних рішень і дій Генеральної прокуратури України щодо підготовки, складання і скерування документів задля звільнення полковника юстиції ОСОБА_1 з військової служби у запас (у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади»).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Генеральної прокуратури України (м.Київ) щодо підготовки й складання довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України “Про очищення влади”, стосовно ОСОБА_1 щодо застосування до нього заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України “Про очищення влади”. Визнано протиправними дії військової прокуратури Західного регіону України щодо складання і скерування в Генеральну прокуратуру України подання про звільнення ОСОБА_1 за статтею 26 частиною 5 пунктом 2 підпунктом “і” (у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України “Про очищення влади”) Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”. Визнано протиправними дії Генеральної прокуратури України щодо підготовки, підписання і скерування в Міністерство оборони України подання про звільнення ОСОБА_1 за статтею 26 частиною 5 пунктом 2 підпунктом “і” (у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України “Про очищення влади”) Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”. Визнано протиправним і скасовано пункт 11 наказу Міністра оборони України від 24 липня 2019 року № 408 (по особовому складу) про звільнення полковника юстиції ОСОБА_1 з військової служби у запас (у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України “Про очищення влади”). Визнано протиправним і скасовано наказ військової прокуратури Західного регіону України від 8 серпня 2019 року № 577к про виключення зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України ОСОБА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Разом з тим, щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів понесеної позивачем моральної шкоди в розмірі 450000,00 грн, у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 зазначено, що сам факт заподіяння моральної шкоди має довести суду позивач. Однак судом не встановлено факту заподіяння будь-якої шкоди позивачу діями чи бездіяльністю відповідачів, будь-яких доказів заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань позивач суду не надав. У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів моральної шкоди в розмірі 450000,00 грн є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. При цьому суд першої інстанції звернув увагу на докази, які подані позивачем щодо обґрунтування позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди з відповідачів, а саме: долучені до матеріалів справи виписки з медичної картки амбулаторного хворого, де вказано у графі діагноз (основне захворювання, супутні захворювання та ускладнення) наслідки перенесеної черепно-мозкової травми у 1991 році, струс головного мозку, забій шийного та грудного відділів хребта, остеохондроз та інші
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2021 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 змінено, виключено з мотивувальної частини рішення суду абзац такого змісту: «За таких обставин відсутні передбачені законом підстави для поновлення на військовій службі ОСОБА_1 . Такий спосіб захисту матиме декларативний характер і не забезпечить ефективне поновлення його порушених прав, оскільки закінчення строку трудового договору є підставою для його припинення в силу прямої вказівки закону.». В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 залишено без змін
В подальшому постановою Верховного Суду від 13.04.2023 у справі № 1.380.2019.005731 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2021 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, справу в цій частині направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду. В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2021 залишено без змін.
При новому розгляді справи позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, та просив позовні вимоги вважати такими: відшкодувати Міністерству оборони України на користь ОСОБА_1 шкоду - моральну шкоду в розмірі 200.000 (двісті тисяч) гривень, заподіяну внаслідок незаконних рішень і дій щодо підготовки і видання пункту 11 наказу Міністра оборони України від 24 липня 2019 року № 408 (по особовому складу) про звільнення полковника юстиції ОСОБА_1 з військової служби у запас (у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади»); відшкодувати Міністру оборони України на користь ОСОБА_1 шкоду - моральну шкоду в розмірі 200.000 (двісті тисяч) гривень, заподіяну внаслідок підготовки і незаконного видання пункту 11 наказу Міністра оборони України від 24 липня 2019 року № 408 (по особовому складу) про звільнення полковника юстиції ОСОБА_1 з військової служби у запас (у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади»); відшкодувати Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Західного регіону на користь ОСОБА_1 шкоду - моральну шкоду в розмірі 200.000 (двісті тисяч) гривень, заподіяну внаслідок незаконних рішень і дій військової прокуратури Західного регіону України щодо підготовки, складання і скерування документів задля звільнення полковника юстиції ОСОБА_1 з військової служби у запас (у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади»); відшкодувати Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 шкоду - моральну шкоду в розмірі 200.000 (двісті тисяч) гривень, заподіяну внаслідок незаконних рішень і дій Генеральної прокуратури України щодо підготовки, складання і скерування документів задля звільнення полковника юстиції ОСОБА_1 з військової служби у запас (у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади»).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду ОСОБА_1 , Міністерство оборони України, Спеціалізована прокуратура у сфери оборонн Західного регіону, Офіс Генерального прокурора оскаржили його подавши апеляційні скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
ОСОБА_1 як на доводи своєї апеляційної скарги, серед іншого зазначає, що внаслідок протиправних дій відповідачів у позивача загострились захворювання, через що він перебував і періодично з невеликими перервами перебував на лікуванні у 2018-2022 роках. Вважає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди позивачем визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких він зазнав, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано стан його здоров'я, тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, не добровільне - за власною ініціативою, а за рішенням суду скасування наказів про звільнення його з військової служби за Законом України «Про очищення влади». Вважає, що такі дії відповідачів (Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, Міністерства оборони України і Міністра оборони України) є свідомими, мають надтривалий характер, при цьому відповідачами не вживаються будь-яких дій щодо поновлення порушених прав і законних інтересів навіть після визнання Європейським судом з прав людини положень Закону України «Про очищення влади» такими, що не відповідають Конвенції з прав людини та основоположних свобод (справа «Полях та інші проти України», 2019 рік) та винесення рішення у справі № 1.380.2019.005731. Зазначає, що розмір заподіяної моральної (немайнової) шкоди правильно оцінено в розмірі загалом в 800.000 (вісімсот тисяч) гривень, які підлягають відшкодуванню, в такому порядку: - 200.000 (двісті тисяч) гривень з Міністерства оборони України; - 200.000 (двісті тисяч) гривень з Міністра оборони України; - 200.000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень з Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону; - 200.000 (двісті тисяч) гривень з Офісу Генерального прокурора. Також, що стосується доводів суду першої інстанції про те, що Міністр оборони України як посадова особа Міністерства оборони України, у спірних відносин діяв від імені та в інтересах Міністерства оборони України, а відтак не несе відповідальності за заподіяну моральну шкоду, то вважає, що така аргументація в оскаржуваному судовому рішенні фактично ототожнює Міністерство оборони України і Міністра оборона України, що є помилковим і не відповідає нормам матеріального права. Зазначає, що відповідно до Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671, Міністерство оборони України і Міністр оборони України є окремими суб'єктами правових відносин, а відтак мають нести окрему відповідальність.
Апелянт- ОСОБА_1 просить скасувати частково рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року за адміністративною справою № 1.380.2019005731 в частині визнання протиправних рішень та дій військової прокуратури Західного регіону України, Генеральної прокуратури України і заступника Генерального прокурора - Головного військового прокурора генерал - полковника юстиції Матіоса Анатолія Васильовича по призначенню і проведенню службового розслідування стосовно ОСОБА_1 , підготовки і видання наказу про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, зобов'язання Офісу Генерального прокурора довести до особового складу про скасування цього наказу та відшкодування моральної шкоди. Ухвалити нове рішення у відповідній частині в адміністративній справі № 1.380.2019005731: Відшкодувати Міністерству оборони України на користь ОСОБА_1 шкоду - моральну шкоду в розмірі 200.000 (двісті тисяч) гривень, заподіяну внаслідок незаконних рішень і дій щодо підготовки і видання пункту 11 наказу Міністра оборони України від 24 липня 2019 року № 408 (по особовому складу) про звільнення полковника юстиції ОСОБА_1 з військової служби у запас (у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади»). Відшкодувати Міністру оборони України (м. Київ, проспект Повітрофлотський, на користь ОСОБА_1 шкоду - моральну шкоду в розмірі 200.000 (двісті тисяч) гривень, заподіяну внаслідок підготовки і незаконного видання пункту 11 наказу Міністра оборони України від 24 липня 2019 року № 408 (по особовому складу) про звільнення полковника юстиції ОСОБА_1 з військової служби у запас (у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади»). Відшкодувати Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Західного регіону на користь ОСОБА_1 шкоду - моральну шкоду в розмірі 200.000 (двісті тисяч) гривень, заподіяну внаслідок незаконних рішень і дій військової прокуратури Західного регіону України щодо підготовки, складання і скерування документів задля звільнення полковника юстиції ОСОБА_1 з військової служби у запас (у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади»). Відшкодувати Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 шкоду - моральну шкоду в розмірі 200.000 (двісті тисяч) гривень, заподіяну внаслідок незаконних рішень і дій Генеральної прокуратури України щодо підготовки, складання і скерування документів задля звільнення полковника юстиції ОСОБА_1 з військової служби у запас (у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади»).
Міністерство оборони України як на доводи своєї апеляційної скарги, зазначає, серед іншого, що позивач повинен був довести не лише протиправність поведінки відповідача, але й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. Вважає, що суд першої інстанції не врахував, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження заподіяння йому Міністерством оборони України моральної шкоди у вигляді моральних чи фізичних страждань, погіршення стану здоров'я, порушення нормальних життєвих зв'язків та стосунків з оточуючими людьми тощо, причинно- наслідкового зв'язку між порушенням його права та наслідками указаними останнім, у тому числі додаткових зусиль для організації свого життя.
Апелянт- Міністерство оборони України просить частково скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року у справі №1.380.2019.005731 в частині позовних вимог про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп., і увалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову в цій частині. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року у справі №1.380.2019.005731 в іншій частині залишити без змін.
Офіс Генерального прокурора як на доводи своєї апеляційної скарги, серед іншого, зазначає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Вважає, що позивачем жодного, у тому числі належного та допустимого доказу на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди внаслідок протиправних дій ГПУ (ОГП), не подано, а також відсутній причинний зв'язок між діями відповідача та спричиненням моральної шкоди, не надано доказів у чому полягає моральна шкода та чим керувався позивач, визначаючи розмір відшкодування. Вважає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювана шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Також зазначає, що органи прокуратури, застосовуючи до позивача процедуру люстрації, діяли не на власний розсуд, а на виконання вимог Закону України «Про очищення влади», прийнятого Верховною Радою України.
Апелянт- Офіс Генерального прокурора просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року №1.380.2019.005731 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону як на доводи своєї апеляційної скарги, серед іншого, зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що надані позивачем виписки та довідки про лікування не підтверджують, що саме протиправні дії Спеціалізованої прокуратури регіону чи прийнятті нею рішення завдали позивачу певних фізичних чи душевних страждань, які проявились у загостренні певних захворювань, що отриманні ОСОБА_1 внаслідок проходження ним служби у Військовій прокуратурі, ще задовго до його звільнення.
Просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року у справі №1.380.2019.005731 в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у позові в частині вимог до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону.
В судовому засіданні 22.02.2024 апелянт- ОСОБА_1 надав пояснення, аналогічні викладеним в його апеляційній скарзі, просив його апеляційну скаргу задовольнити, та заперечив проти апеляційних скарг відповідачів.
В судовому засіданні представник Міністерства оборони України та представник Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону вимоги своїх апеляційних скарг підтримали, та заперечили проти апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Апеляційним судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 з 1988 року проходив військову службу у Збройних Силах СРСР, України та військових прокуратурах України, що підтверджується трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 .
З лютого 2010 року по січень 2011 року позивач обіймав посаду військового прокурора Дніпропетровського гарнізону, з січня 2011 року по вересень 2011 року - заступника військового прокурора Південного регіону України, з жовтня 2011 року по серпень 2012 року - першого заступника військового прокурора Західного регіону України, з серпня 2012 року по лютий 2014 року - першого заступника прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, з вересня 2014 року позивач проходив військову службу у військовій прокуратурі Західного регіону України, отримуючи грошове забезпечення у вказаній військовій прокуратурі.
Міністерством оборони України в особі Міністра оборони 02.09.2014 було видано наказ № 512 (по особовому складу), відповідно до якого зобов'язано укласти контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на 5 років з полковником юстиції запасу ОСОБА_1 та прийняти його на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу та відрядити до Генеральної прокуратури України.
Наказом Генерального прокурора України від 31.08.2016 за № 359-вк полковника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника військового прокурора Західного регіону України.
Як вбачається з матеріалів справи, Військовий прокурор Західного регіону України 03.08.2018 подав подання, а заступник Генерального прокурора висновок, яким порушують клопотання щодо звільнення полковника юстиції ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «і» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади»).
Заступник Генерального прокурора 26.06.2019 звернувся з поданням щодо звільнення позивача, Генеральний прокурор України порушив клопотання про звільнення полковника юстиції за статтею 26 частиною п'ятою пункту 2 підпункту «а» (у зв'язку із закінченням дії контракту) Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Міністерством оборони України в особі Міністра оборони 24.07.2019 видано наказ № 408 (по особовому складу), пунктом 11 якого звільнено полковника юстиції ОСОБА_1 з військової служби у запас відповідно до підпункту «і» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади»).
На підставі зазначеного наказу Міністра оборони України 09.08.2019 наказом військового прокурора Західного регіону України від 08.08.2019 № 577 к ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України, у зв'язку із звільненням з військової служби у запас відповідно до підпункту «і» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади»).
Як вірно встановлено судом першої інстанції з 01.08.2019 по 12.08.2019 позивач перебував на амбулаторному лікуванні, з 13.08.2019 по 21.10.2019 на стаціонарному лікуванні, з 22.10.2019 по 05.11.2019 на амбулаторному лікуванні, що підтверджено доказами в матеріалах справи.
ОСОБА_1 звертався до Міністерства оборони України із скаргою в порядку досудового врегулювання спору щодо скасування наказу Міністра оборони України від 24.07.2019 № 405 (по особовому складу).
Позивач 08.10.2019 отримав відповідь від 04.10.2019 за № 226/4440 щодо розгляду даної скарги.
Не погоджуючись з рішеннями та діями Міністерства оборони України, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, Офісу Генерального прокурора, Міністра оборони України, вважаючи, що такі, зокрема завдали йому значну моральну шкоду, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині вимог про відшкодування позивачу моральної шкоди, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно пункту 5 цієї ж Постанови Пленуму № 4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Також, Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17 зазначено, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Європейський Суд з прав людини вказав, що порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89; від 20.10.2011, Антоненков та інші проти України, №14183/02, п. 71, 22.11.2005).
Відтак, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
Разом з тим, порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції.
Однак не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Згідно статті 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (частини друга статті 77 КАС України).
Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 у справі №560/798/16-а.
Відповідно до пункту 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі статті 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.
Згідно чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Як вбачається з матеріалів справи, стосовно обґрунтування наявності підстав для відшкодування моральної шкоди позивач указує на те, що внаслідок протиправних дій відповідачів йому заподіяна моральна шкода у вигляді фізичних, душевних, психічних страждань, порушення нормального ритму життя і життєвих зав'язків, нанесено шкоди престижу, діловій репутації, не добровільне - за власною ініціативою, а за рішенням суду скасування наказів про звільнення його з військової служби за Законом України «Про очищення влади».
Колегія суддів зазначає, що в межах розгляду даної справи встановлено незаконність звільнення позивача відповідно до Закону України «Про очищення влади», а відтак негативні емоції позивача внаслідок такого незаконного звільнення, тривалого обмеження гарантованого права на працю, передбаченого ст.43 Конституції України, перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із діями відповідача, які очевидно завдали ОСОБА_1 моральної шкоди.
Разом з тим, розмір моральної шкоди, яку, на думку позивача, заподіяно протиправними діями/рішеннями відповідачів, має визначатись залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру майнових втрат (їхньої тривалості та можливості відновлення) та з урахуванням інших обставин, як то стан здоров'я, тяжкість вимушених змін у життєвих та ділових стосунках позивача, ступінь зниження репутації, час та зусилля, докладені для відновлення попереднього стану, виходячи з принципів розумності, пропорційності (співрозмірності), виваженості та справедливості.
Надаючи оцінку доказам, наданим позивачем в підтвердження заподіяної моральної шкоди, а саме долученим до матеріалів справи випискам з медичної картки амбулаторного хворого, довідкам про перебування на лікуванні, суд першої інстанції вірно зазначив, що сума, яку позивач просить відшкодувати за рахунок відповідачів в загальному розмірі 800000 (вісімсот тисяч) грн. 00 коп., є не співмірною із завданою йому шкодою.
При цьому, позивачем не доведено, що саме на таку суму йому завдано шкоду, та не надано будь-якого розрахунку.
Відтак, виходячи з меж розумності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що достатнім буде стягнути за заподіяну моральну шкоду пропорційно з відповідачів - Міністерства оборони України, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, Офісу Генерального прокурора, на користь позивача суму у розмірі по 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп., з кожного.
Стосовно позовних вимог, в частині відшкодування моральної шкоди позивачу Міністром оборони України, суд зазначає наступне.
Згідно п.п. 1, 15 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671 (далі - Положення №671), Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Міноборони є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.
Відповідно до п. 9 Положення №671 Міноборони очолює Міністр, якого з числа цивільних осіб призначає на посаду за поданням Президента України і звільняє з посади Верховна Рада України.
Згідно п. 1 Положення №671 міністр: 1) очолює Міноборони, здійснює керівництво його діяльністю, військово-політичне і адміністративне керівництво Збройними Силами безпосередньо та через першого заступника Міністра та заступників Міністра; 2) визначає пріоритети роботи Міноборони і відповідає за формування державної політики у сфері оборони, оборонне планування, програмний та ресурсний менеджмент, військову кадрову політику, ефективне та належне використання оборонних ресурсів, всебічне забезпечення життєдіяльності, функціонування, розвиток та застосування Збройних Сил, затверджує плани роботи Міноборони, звіти про їх виконання; 2-1) затверджує плани мобілізаційного розгортання і приведення в готовність Держспецтрансслужби для функціонування в особливий період, що розроблені Держспецтрансслужбою та погоджені з Генеральним штабом Збройних Сил; 3) організовує та контролює виконання в Міноборони Конституції України, законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України; 4) подає на розгляд Кабінету Міністрів України проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, розробником яких є Міноборони; 5) погоджує проекти актів Кабінету Міністрів України, проекти законів та актів Президента України, що вносяться Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України та Президента України; 6) представляє в установленому порядку проекти законів України, розробником яких є Міноборони, і доповідає з інших питань, що належать до компетенції Міністерства, під час їх розгляду на пленарних засіданнях Верховної Ради України; 7) веде переговори і підписує міжнародні договори України в межах наданих йому повноважень; 8) погоджує структуру Генерального штабу Збройних Сил; 8-1) погоджує структуру органу управління Держспецтрансслужби; 9) затверджує положення про структурні підрозділи апарату Міноборони; 10) призначає на посаду та звільняє з посади керівників структурних підрозділів апарату Міноборони, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності; 11) формує патронатну службу Міністра; 12) вносить в установленому порядку Президентові України подання про призначення на посаду та звільнення з посади осіб вищого командування Збройних Сил; 13) укладає контракт про проходження військової служби з особами, які призначені або призначаються на посади, за якими штатом (штатним розписом) передбачено військове звання вищого офіцерського складу, а також з особами офіцерського складу, які призначаються і звільняються з посади Міністром; 14) призначає на посаду та звільняє з посади в установленому порядку військовослужбовців; 15) присвоює в установленому порядку військові звання та вносить Президентові України подання про присвоєння військових звань особам вищого офіцерського складу Збройних Сил; 16) нагороджує відзнаками Міноборони, достроково присвоює чергові військові звання військовослужбовцям (до полковника включно) та застосовує інші види заохочення військовослужбовців, державних службовців, працівників Міноборони та Збройних Сил; 17) вносить подання щодо представлення в установленому порядку військовослужбовців, державних службовців, працівників Міноборони та Збройних Сил до відзначення державними нагородами України, нагородження їх відзнаками Міноборони, застосування інших видів заохочень; 18) порушує в установленому порядку питання щодо заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності першого заступника Міністра, заступників Міністра та державного секретаря Міноборони; 19) утворює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи і організації, що належать до сфери управління Міноборони, затверджує положення про них (їх статути), здійснює в межах своїх повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності; 20) забезпечує регулярну оцінку корупційних ризиків у Міноборони і здійснює відповідні антикорупційні заходи; 21) організовує проведення в Міноборони та Збройних Силах заходів з очищення влади (люстрації); 22) скликає та проводить наради, прийом громадян з питань, що належать до його компетенції; 23) підписує накази Міноборони; 24) дає обов'язкові для виконання військовослужбовцями, державними службовцями і працівниками апарату Міноборони доручення; 25) визначає обов'язки першого заступника Міністра, заступників Міністра, розподіл повноважень Міністра між першим заступником Міністра, заступниками Міністра, які вони здійснюють у разі його відсутності; 25-1) вносить подання Президентові України до призначення на посаду та звільнення з посади керівника органу управління Держспецтрансслужби та його заступників; 26) здійснює через начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил загальне керівництво Військовою службою правопорядку у Збройних Силах та контроль за її діяльністю; 27) списує військове майно в установленому порядку; 28) здійснює переведення Міноборони на функціонування в умовах особливого періоду; 29) представляє Міноборони у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами і організаціями в Україні та за її межами; 30) приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міноборони; 31) скасовує повністю чи в окремій частині накази державного секретаря Міноборони, акти підпорядкованих Міноборони органів військового управління, що суперечать Конституції України, іншим актам законодавства та актам Міноборони; 32) здійснює інші повноваження відповідно до Конституції та законів України.
Таким чином, Міністр оборони України це посадова особа Міністерства оборони України, яка його очолює, здійснює керівництво його діяльністю та діє від його імені.
За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, про відсутність підстав стягувати з Міністра оборони України на користь позивача моральну шкоду, оскільки такий в даному випадку діяв від імені та в інтересах Міністерства оборони України, за рахунок бюджетних асигнувань якого власне і повинна відшкодовуватись завдана позивачу моральна шкода.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції з наведених вище мотивів, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Міністерства оборони України, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року у справі №1.380.2019.005731 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді І. В. Глушко
О. І. Довга
Повне судове рішення складено 22.03.2024