Справа № 600/4194/23-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маренич І.В.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
25 березня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої компенсації втрат частини доходів на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.03.2022 у справі № 600/440/22-а, - без рівноцінної та повної компенсації витрат доходів;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті компенсації втрати частини доходів на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.03.2022 у справі №600/440/22-а.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням судом, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Так, на переконання апелянта, оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до ухвалення судом неправомірного рішення.
У доводах апеляційної скарги зазначає, що питання виплати компенсації втрат частини доходу за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення стосується заробітної плати військовослужбовця, а тому відповідачем протиправно утримано податок з доходів фізичних осіб у цьому випадку.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Відповідно до статті 308 КАС України перевірка законності і обґрунтовананості рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Позивач проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 , з якої був звільнений 28.09.2018 року, а 03.10.2018 року виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Відповідач при несвоєчасній виплаті індексації грошового забезпечення не нарахував та не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати (з липня 2015 року по 24 лютого 2022 року).
Позивач, вважаючи, що відповідно до положень Закону України "Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, звернувся до суду з відповідним позовом.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду по справі № 600/440/22-а від 23.03.2022, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2022 року, зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 року по лютий 2018 року за весь час затримки такої виплати по день її фактичної виплати - 24 лютого 2022 року.
На виконання вказаного рішення суду позивачу була нарахована компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення у розмірі 43616,19 грн.
Як вбачається з виписки по картковому рахунку позивача, останньому на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду по справі № 600/440/22-а перераховано 35061,04 грн (з урахуванням утриманих ПДФО та військового збору 8505,16 грн).
Сума утриманого податку з доходів фізичних осіб з виплаченої компенсації втрат частини доходів, яка здійснена на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду по справі № 600/440/22-а і є предметом спору в даній справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції дійшов висновку, що компенсація втрати доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення не є частиною грошового забезпечення військовослужбовців, ця виплата має іншу правову природу та фактично являє собою спеціальний вид відповідальності відповідача за несвоєчасну виплату грошового забезпечення та не пов'язана з виконанням позивачем обов'язків військової служби, а відтак і не підпадає під випадки виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, які визначені Порядком № 44.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку № 1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 825/874/17, який відповідно до частини п'ятої ст. 242 КАС України враховується судом при вирішенні цієї справи.
Відтак, індексація є складовою грошового забезпечення та підлягає нарахуванню та виплаті військовослужбовцям, зокрема позивачу.
Право позивача на отримання ним індексації грошового забезпечення було реалізовано.
Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно статті 4 Закону № 2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що індексація є складовою заробітної плати (грошового забезпечення) та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Як достеменно встановлено судом першої інстанції, право позивача на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення було захищено рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду по справі №600/440/22-а, яке відповідачем виконано.
Разом з тим, при виплаті компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення утримано податок з доходів фізичних осіб.
Щодо цього, колегія суддів апеляційного суду зазначає таке.
Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 (далі - Порядок № 44) передбачена щомісячна грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби.
Відповідно до абз. 1 пункту 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є його частиною, тому така виплачується з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до Порядку № 44.
Такі висновки узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постанові від 08.02.2023 у справі № 420/9834/22.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду погоджується з позицією суду першої інстанції з даного питання та вважає, що компенсація втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, дійсно являє собою спеціальний вид відповідальності відповідача за несвоєчасну виплату грошового забезпечення.
Вказана виплата не пов'язана з виконанням позивачем обов'язків військової служби та не є частиною грошового забезпечення військовослужбовців, а відтак і не підпадає під випадки виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, які визначені Порядком № 44.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог позивача, а відтак, відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
В даному випадку, має місце невірне трактування апелянтом понять "компенсація втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати, як способу компенсаційної виплати" та "грошової компенсації, яка виплачується військовослужбовцям, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби".
Судова колегія повторно наголошує, що компенсації військовослужбовцям підлягають тільки ті суми податків, які були утримані з їх грошового забезпечення або грошових винагород. Наразі компенсація втрати частини доходу у зв'язку з порушенням термінів виплати не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця.
Відповідно, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на правові позиції Верховного Суду, оскільки предмет позову та обставини справи різняться між собою.
В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.